Сімферополь – 20 років тому рішенням Генеральної асамблеї ООН 9 серпня було оголошено Днем корінних народів. В їх же честь було оголошене десятиліття з 1994 до 2004 року, а пізніше – і друге десятиліття з 2004 до 2014 року. На питання Радіо Свобода відповів президент Фонду досліджень і підтримки корінних народів Криму Надир Бекіров.
– 13 вересня 2007 року Генасамблеєю ООН була прийнята Декларація про права корінних народів, яку Україна і Росія не підтримали. Чому, на ваш погляд, Київ і Москва зайняли таку позицію?
– Тому що обидві країни не хотіли визнавати очевидну тенденцію в світі, де все більше країн усвідомлюють важливість визнання прав корінних народів і прагнуть до дотримання цих прав. Між іншим, за цю Декларацію проголосували 145 країн, тоді як в 2014 році за територіальну цілісність України проголосували 100 країн, що теж досить багато. Лише 23 травня 2014 року українська делегація оголосила про підтримку цієї Декларації, а Росія як і раніше мовчить.
– Після березневих подій Крим опинився в Росії, але корінний народ Криму – кримські татари – в більшості своїй залишаються орієнтованими на Україну. На ваш погляд, з чим це пов'язане і як довго це може тривати?
– Я думаю, що досить-таки сильно сказано, що кримські татари орієнтовані на Україну. Якась активна частина в «Фейсбуці», в інших соціальних мережах, люди певного віку і занять, особливо ті, які здобули освіту в українських ВНЗ і пов'язані якось з Україною культурно, бізнес-активністю – вони, дійсно, активно її підтримують, але, в основному, на словах, ось в цих соціальних мережах. Я думаю, що значна частина, якщо не більшість, кримських татар орієнтовані на себе, і це правильно. Все, що Україна мала зробити 20 років тому, або хоча б 10 років тому, вона почала робити тоді, коли стала втрачати Крим або, навіть можна сказати, коли його втратила.
Кримськотатарська тема в українських мас-медіа, в промовах політиків більше звучить як частина пропаганди, пов'язана з інформаційною війною, ніж турбота про кримських татар як таких
Політика України в цьому питанні теж абсолютно непослідовна. Після визнання кримських татар корінним народом український парламент провалив закон «Про статус кримськотатарського народу», відклав його і ухвалив абсолютно негідний закон «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». По суті, кримськотатарська тема в українських мас-медіа, в промовах політиків більше звучить як частина пропаганди, пов'язана з інформаційною війною, ніж турбота про кримських татар як таких. У практичній діяльності ми теж поки нічого не бачимо. Тому позиція кримських татар в цьому випадку прагматична.
– Тоді яку оцінку ви могли б дати ставленню української влади до кримських татар і кримськотатарського питання упродовж останніх 23 років?
– З моєї точки зору, за винятком деяких останніх рішень, причому половинчастих і непослідовних, це – масова, систематична дискримінація, починаючи із заперечення самого факту існування кримськотатарського народу і закінчуючи такими частковостями, як влаштування на роботу і використання кримськотатарської мови.
– У нинішній ситуації і Україна, і Росія прагнуть перетягнути симпатії кримських татар на свою сторону. Як бути кримським татарам?
– Цілком правильно. Це простежується на рівні таких підбадьорювань, ідеологічних якихось агіток, типу: ось, давайте ви за нас, президент сказав те, надрукували те і т. д. Ні з того, ні з іншого боку я практично не бачу ніяких серйозних кроків, спрямованих на вирішення проблем кримських татар. Для мене це не більше, ніж агітація в рамках інформаційної війни.
– Президент України говорить, що Крим повернеться в Україну. На ваш погляд, за яких умов це може статися і чи можуть в цьому зіграти якусь роль кримські татари?
Пора вже відмовитися від погляду на кримських татар як на якийсь важіль, засіб, механізм в якихось суперечках між іншими народами і державами
– Я взагалі не розглядаю кримських татар як фактор повернення або неповернення Криму. Пора вже відмовитися від погляду на кримських татар як на якийсь важіль, засіб, механізм в якихось суперечках між іншими народами і державами. Кримські татари мають свої права і статус не тому, що вони підтримують якусь державу або не підтримують якусь державу, особливо проти іншої держави, а тому, що вони – корінний народ цієї території, і, хто б не керував цією територією, він має рахуватися з цим народом і з його правами.
– На що можуть розраховувати кримські татари в Росії?
– Важко сказати. Я вважаю, що національна політика Росії далека від досконалості, не тільки щодо кримських татар, а в цілому, в основі. Оскільки Росія – дуже велика країна з сотнями народів, що проживають на цій території, навряд чи можна буде розраховувати на те, що кримськотатарська тема або проблема вирішувалася б якось окремо від усіх. Взагалі, в інтересах Росії, незалежно від її ставлення до України і Криму, було б правильним провести реформу національної політики в бік більшого визнання і забезпечення прав народів, що населяють її.
– Є точка зору, згідно з якою і Україна, і Росія ставляться до Криму як до території, в якій вони зацікавлені, а до кримських татар – як до певного подразника, а не як до корінного народу з усіма його правами?
– Я б так сказав: і та, й інша держава ставиться до кримських татар як до подразника, тому що вони є корінним народом цієї території зі своїми правами.
– Який прогноз щодо розвитку ситуації в Криму ви могли б зробити, зважаючи на нинішні реалії?
– Я не люблю робити прогнози, особливо не люблю робити їх, якщо у мене недостатньо інформації. Можу тільки припускати, що ось ця лінія на придушення кримських татар у Криму, спроби загнати кримських татар в кут – ця лінія протягом якогось періоду, не знаю, наскільки довго, домінуватиме. Власне кажучи, Росія повторює те, що протягом довгих років робила Україна. Росія зараз робить те ж саме, замість того, щоб вирішувати проблеми по суті.
