Китайська сила Сибіру

Іван Трефілов

Російський «Газпром» у понеділок, 1 вересня, розпочав будівництво магістрального газопроводу «Сила Сибіру», призначеного для поставок сировини в основному на китайський ринок. Газовий монополіст починає проект на тлі труднощів з його фінансуванням і в суперечці з «Роснафтою», найбільшою нафтовою компанією Росії, про умови доступу до цієї труби.

Будівництво газопроводу «Сила Сибіру» стало можливим після того, як «Газпром» майже після десяти років переговорів все-таки зміг узгодити умови поставок газу з Росії до Китаю. У травні нинішнього року російський газовий монополіст і Китайська державна нафтогазова компанія CNPC підписали контракт, який передбачає постачання китайським споживачам 38 мільярдів кубометрів газу щорічно упродовж 30 років. Як повідомив тоді голова правління російського концерну Олексій Міллер, загальний обсяг угоди складе 400 мільярдів доларів. Однак експортна ціна на газ досі залишається невідомою – формально, зважаючи на оголошену вартість контракту, термін його дії та обсяг поставок, можна підрахувати, що тисяча кубометрів газу обійдеться Китаю приблизно в 350 доларів.

Згідно з проектом, газопровід «Сила Сибіру» буде прокладений від Чаяндинського нафтогазоконденсатного родовища в Якутії через Хабаровськ до Владивостока, причому в районі Благовєщенська від нього буде зроблене відгалуження в Китай. Також до «Сили Сибіру» планується підключити і перспективне Ковиктинське газоконденсатне родовище, розташоване в Іркутській області. Загальна проектна потужність газопроводу складає 61 мільярд кубометрів газу на рік – і це при тому, що поки що Китай має намір закуповувати щорічно тільки 38 мільярдів кубометрів.

«Дивно, що газопровід матиме таку потужність, хоча домовленість поки була досягнута лише про 38 мільярдів кубометрів газу, – каже співдиректор аналітичного відділу компанії «Інвесткафе» Григорій Бірг. – Очевидно, газопровід будується з розрахунком на те, що в майбутньому будуть досягнуті додаткові домовленості, і поставки будуть збільшені, хоча поки що ясності стосовно цього немає. У принципі, якщо дивитися по тому, як було з досягнутими домовленостями, можна очікувати, що переговори будуть досить складними і затяжними. Загалом бажання збільшити поставки в Китай логічне, бо це зростаючий ринок. Тим більше при бажанні європейських країн знизити енергетичну залежність від Росії, доцільно переорієнтуватися на нові ринки. Також не варто забувати, що «Силою Сибіру» газ надходитиме не тільки до Китаю, будівництво газопроводу також покликане збільшити газифікацію Далекосхідного регіону, а також забезпечити сировиною певним чином проект «Газпрому» з будівництва заводу зі зрідження газу на Далекому Сході».

У тому, що в перспективі «Газпром» намагатиметься збільшити обсяги поставок газу, перш за все, до Китаю, експерти не сумніваються. Зокрема, так вважає і аналітик Райффайзенбанку Андрій Поліщук. «На мій погляд, «Газпром» розраховує на збільшення поставок у майбутньому. І, на мою думку, такий варіант, звичайно, існує, тому що Китай має намір збільшувати споживання газу. Тому цілком можливо, що Росія як партнер, близький до Китаю, стане для нього саме таким постачальником у майбутньому – тим більше, постачальником трубопровідним транспортом як найбільш надійним», – говорить експерт.

Первісна вартість «Сили Сибіру» (як самої труби, так і необхідної до неї інфраструктури) оцінювалася в 55 мільярдів доларів, проте пізніше передбачуваний обсяг інвестицій був скоректований. Наприклад, в липні керівник адміністрації російського президента Сергій Іванов уже говорив про суму від 60 до 70 мільярдів доларів. Згідно з умовами підписаного контракту, китайська сторона виплатить «Газпрому» 25 мільярдів доларів авансу, які, як передбачається, і будуть вкладені в будівництво газопроводу. Решта інвестиції, вважає Андрій Поліщук, будуть зроблені вже самим «Газпромом». «Я думаю, що за допомогою китайського авансу в 25 мільярдів доларів «Газпром» зможе покрити всі інвестиції за рахунок власного операційного грошового потоку, не привертаючи якихось додаткових запозичень конкретно на цей проект з-за кордону. Але якщо буде якась критична ситуація, то, на мій погляд, «Газпром» зможе якимось чином (можливо, знижуючи інвестиції в якихось інших проектах,) фінансувати цей проект за рахунок власних коштів», – каже Андрій Поліщук.

Інша точка зору у Григорія Бірга з компанії «Інвесткафе». «Тут не обійтися без використання всіх джерел фінансування – і власних коштів, і позикових, – упевнений експерт. – Правда, зараз доступ російських компаній нафтогазового сектора до міжнародних ринків капіталу дещо обмежений, і вартість подібного фінансування може бути високою. Тому, я думаю , що як варіант розглядатиметься пряме державне фінансування або участь держави в докапіталізації «Газпрому» для того, щоб компанія змогла здійснювати свою інвестиційну діяльність».

Зараз «Газпром» як компанія, що володіє монопольним правом на експорт газу, є єдиним учасником будівництва нового газопроводу з боку Росії. Однак про своє бажання отримати доступ до труби вже неодноразово говорили і представники державної «Роснафти», найбільшої нафтової компанії країни. Причому право постачати «Силою Сибіру» свій газ «Роснафта» готова обстоювати навіть у суді.

Співдиректор аналітичної компанії «Інвесткафе» Григорій Бірг вважає вимогу компанії цілком логічною. «Компанія «Роснафта» вимагає доступу до «Сили Сибіру», тому що газопровід буде проходити повз низку її родовищ, в яких містяться ресурси вільного газу. Звичайно, компанія зацікавлена в тому, щоб монетизувати ці ресурси газу у власних родовищах, а для розвитку галузі, для розвитку енергетичного сектора країни доцільно, щоб ресурси нафти і газу використовувалися найбільш ефективно. Тому я не думаю, що є серйозні перешкоди, щоб не допускати сторонніх постачальників у газопровід. Тим більше, якщо «Газпром» вимагатиме або оплачувати транзит, або взяти часткову участь у витратах, які необхідно понести для будівництва газопроводу», – вважає Григорій Бирг.

Схожої думки дотримується і аналітик Райффайзенбанку Андрій Поліщук. Він вважає, що вимоги «Роснафти» зрештою в тому чи іншому вигляді будуть все-таки задоволені – можливо, навіть шляхом скасування законодавчої монополії «Газпрому» на газовий експорт. «На мою думку, «Роснафта» і незалежні виробники газу можуть отримати доступ до експорту газу на східному напрямку. Єдине, в якому це вигляді буде зроблено, ще незрозуміло. «Роснафта» може отримати, наприклад, можливість прямого постачання свого газу в трубу для експорту в Китай. Або це стане можливим за рахунок того, що «Газпром» викуповуватиме у «Роснафти» газ за ціною, близькою до експортного нетбеку».

За планами «Газпрому», будівництво ділянки газопроводу «Сила Сибіру» до Китаю буде завершене наприкінці 2018 року, тоді ж почнеться промислова експлуатація Чаяндинського родовища в Якутії. Все це, як зазначається в повідомленні газового концерну, дозволить уже в 2019 році розпочати поставки російського газу китайським споживачам.

Радио Свобода