Київ – Днями виповнилося рівно 4 роки кримському інформаційному порталу BlackSeaNews – порталу, який розповідає про актуальну ситуацію в Чорноморському регіоні. На сьогоднішній день редакція сайту не тільки інформує громадськість про події, що відбуваються в Причорномор'ї, а й спільно з фондом «Майдан закордонних справ» бере участь в розробці стратегії повернення Криму до складу України. Головний редактор BlackSeaNews Андрій Клименко в інтерв'ю для Крим.Реалії розповів, як виник їхній ресурс, і яким чином анексія Криму вплинула на роботу порталу.
– Андрію, розкажіть про історію появи BlackSeaNews.
– Портал BlackSeaNews почав працювати 15 вересня 2010 року. Ідея його появи зобов'язана російсько-грузинській війні 2008 року. Саме тоді в 2008-ому ми зусиллями редакції «Ялтинських новин» провели конференцію, присвячену питанням чорноморської безпеки. Вона зібрала понад сто учасників. Її профінансували ялтинські підприємці, що представляють малий і середній бізнес. Склад був дуже представницький. Тоді ще ми підняли питання про те, що грузинська війна ознаменувала початок нового великого геополітичного розлому в Чорноморському регіоні. Ми задумалися над тим, що від Ялти до Синопа – 295 кілометрів, від Ялти до Сімферополя – 80, від Сімферополя до Феодосії – 120, а звідти до Керчі – ще 90. Тобто відстань від Ялти до Синопа менша, ніж від Ялти до Керчі. Точно така географічна ситуація складалася на всіх інших вимірах. Умовно кажучи, від Ялти до Стамбула – 500 кілометрів, від Ялти до Києва – майже тисяча, а від Ялти до Москви – півтори.
Але ми не морські нації, ми сухопутні нації. У нашій історії ми звикли переміщатися на конях, на тачанках, на верблюдах, на танках, а ось море для нас означає край землі, за яким нічого немає. Більше того, з-за моря приходить ворог. Це не просто край землі, це бастіон, де ми вибудовуємо фортеці, наставляємо в напрямку моря гармати і чекаємо, що звідти прийде ворог.
У Чорноморському регіоні тоді, в 2008 році ситуація була наступною. З одного боку, була Туреччина – річ у собі, з іншого боку були дві нові країни НАТО – Болгарія і Румунія, які повернулися спиною до Чорного моря і стали дивитися на Брюссель. Також там була Україна з найбільшою береговою лінією в чорноморському регіоні, яка дивилася і на Москву, і на Брюссель. Також там була Грузія, яка стала жертвою агресії.
І ми вирішили зробити так, щоб люди, які живуть на березі Чорного моря, краще знали, що відбувається дуже близько від них. Нам здавалося, що це зможе зшити цей розлам, який почався. У 2010 році ми стали робити це у вигляді порталу «Чорноморські новини». Робимо це й досі. За цей період у нас вийшло близько ста тисяч матеріалів. Їх переглянули близько 65 мільйонів осіб.
Нам, як експертам і журналістам-міжнародникам, вдалося передбачити те, що сталося. З 2010 року ми постійно говорили, що чорноморський регіон перетворився на загрозу. Розлом між двома світами посилюється і становить небезпеку. Ми прогнозували те, що в разі підписання Україною асоціації з ЄС, Росія піде на будь-які заходи, які ми навіть уявити не можемо.
Зараз видно, що Європа і США усвідомили, наскільки вони недооцінили небезпеку, яка існувала в чорноморському регіоні
Ще за рік до кризи в Криму ми бачили там багато ознак, які були присутні в Грузії в 2008-ому. Ми писали, що війна може початися відразу після Сочинської олімпіади. На превеликий жаль, ті, хто зобов'язаний був це почути, не почув. Тепер наші попередження – це очевидність. І зараз видно, що Європа і США усвідомили, наскільки вони недооцінили небезпеку, яка існувала в чорноморському регіоні. Це показує – ми працювали недаремно. І ми продовжуємо працювати. Адже чорноморський регіон на найближчі роки, якщо не буде великої війни, стане центром світової уваги.
– Як змінилася робота вашого порталу після анексії Криму?
– По-перше, наприкінці березня ми вирішили виїхати на материкову Україну. Весь березень ми займалися такою гострою темою, як поширення інформації про блокування наших військових частин. Ми – морське видання, і відповідно приділяли багато уваги питанням зв'язку з нашими гарнізонами в Донузлаві, Севастополі, Бельбеці та інших містах Криму. Звичайно, ми розуміли, що ми – вороги. Нам довелося працювати в конспіративних квартирах.
Звичайно, ми розуміли, що ми – вороги. Нам довелося працювати в конспіративних квартирах
На початку квітня стало відомо про ухвалення Держдумою закону, що забороняє визнавати факт окупації Криму. Я не мав права підставляти під тюремне ув'язнення десять осіб з нашої редакції. Тому ми зібралися і вирішили передислокувати редакцію на материк. Маю сказати, що з наших одинадцяти осіб, включаючи мене, немає жодної людини, яка зрадила Батьківщину. Причому наша редакція переважно складається з етнічних росіян.
Ми не припиняли роботу під час переїзду. Наш читач не помітив, що редакція передислокувалася. Ми ніяк не змінювали формат, але хочу сказати, що у нас після переїзду стало більше можливостей. Одна справа звертатися до органів правопорядку і президента з Ялти, а інша справа – з Києва, коли від редакції можна за півгодини дійти до Адміністрації президента.
– Хто фінансує ваш сайт?
– Для нас події початку 2014 року призвели до того, що наші джерела фінансування зникли. Діяльність редакції переважно фінансувалася за рахунок того, що ми заробляли як економічні консультанти. Звичайно, що ці схеми фінансування звалилися безповоротно, тому що економічні стратегії Криму в чорноморському регіоні перестали бути потрібними. В цьому випадку ми знайшли нових партнерів, які на цей період нам дуже сильно допомогли. Я говорю про «Майдан закордонних справ» – благодійний фонд, з яким ми дуже перетинаємося за напрямками діяльності, цілями і завданнями. Вони поділилися з нами своїми спонсорськими внесками.
Але ми хлопці самостійні, і завжди любили заробляти самі. Шукатимемо власні джерела фінансування, тому що попит на нашу аналітику є, і буде збільшуватися.
– Ваш сайт займається проектом «Чорний список», суть якого полягає в тому, що ви складаєте перелік морських і повітряних суден, які нелегально проникають до Криму. Як просуваються справи в цьому напрямку? Чи вдається реалізувати ідею транспортної блокади півострова на практиці?
– «Чорний список» – це чистий проект громадянського суспільства. У ньому не беруть участь державні структури. Їм чи то не до того, чи вони просто повільно розкручуються. Але нам практично вдалося організувати морську блокаду. Список дійшов до ста суден і зупинився.
– Сто суден – це в основному російські транспортні засоби?
– Близько сорока – російські, порядку тридцяти – турецькі, двадцять – грецькі, і незначна кількість з інших країн. Головне, що список суден перестав рости, і це цілком закономірно. Інформація розійшлася світом. Вона дійшла до морських страхових компаній, великих судновласників, їх об'єднань і морських профспілок.
У світі вже розуміють, що якщо ти спрямовуєш свої пароплави і екіпажі до Криму, ти дуже ризикуєш в бізнесі
У світі вже розуміють, що якщо ти спрямовуєш свої пароплави і екіпажі до Криму, ти дуже ризикуєш в бізнесі. Це стало загальновідомо. Я думаю, що ті іноземні судна, які працюють на півострові на поромних лініях, допрацьовують контракти і більше їх там не буде.
Зараз російські компанії судновласників розуміють, що морський шлях – єдиний стратегічно важливий для Криму на всіх лініях постачання. Вони займаються тим, що купують по всьому світу всякий мотлох, який потоне при першому штормі, будь-які судна будь-якого віку. Створюється флот суден, яких не шкода, які ніколи не будуть ходити в пристойні країни, тому що їх просто не пустять. І це великий результат.
З останніх новин можу розповісти про грецький лайнер, зафрахтований німецькою туристичною компанією. Сьогодні він прийшов з Сочі в Ялту. Це єдине круїзне судно, яке з часу анексії зайшло на ПБК. Враховуючи хвилю, яку підняли наші публікації, зрозуміло, що він не піде в Одесу, як спочатку планувалося. Бо інакше він буде затриманий за порушення державного кордону України.
Це знову-таки зроблено без всяких державних структур. Економічна блокада Криму, яка є одним з головних інструментів його повернення до складу України, може бути реалізована без президента Порошенка і без Кабінету міністрів Яценюка. Вона може бути реалізована громадянським суспільством, засобами масової інформації, профспілками, громадськими організаціями.
– Ви родом з Криму, і тому дуже хвилюєтесь стосовно того, що там відбувається. З цим пов'язане те, наскільки активно ви займаєтеся проектами, спрямованими на боротьбу з окупацією. Але вам не здається, що на території материкової України починають поступово миритися із тим, що Крим відійшов до Росії?
– Я думаю, ні. Я бачу, що ідея повернення Криму стала однією зі складових української національної ідеї. Я не беру до уваги обивателів, я беру соціально активних громадян. Це люди, які ніколи не змиряться з тим злодійством, яке сталося щодо півострова. Ніколи з цим не змиряться кримські татари.
Є різні думки, наскільки реально повернути півострів, і в які терміни це відбудеться. Але недавно ймовірність цього підтвердив сам пан Путін. Як випливає з інформації, яку я маю, після Мінських угод все більше і більше стає зрозуміло, що Путін як умови перемир'я на Донбасі висував збереження українських поставок продовольства до Криму. Путін авантюрист побільше за Гітлера, але вже і до нього дійшло те, що давно говорять його радники. Він зрозумів, що Крим без зв'язку з материковою Україною не є життєздатним. І який би міст там не обіцяли через п'ять років, ніколи їм не вистачить ніякого моста для того, щоб повноцінно постачати півострів.
У східних культурах кажуть, що в будь-якій силі є своя слабкість. Зараз Путін нашпиговує Крим військовими частинами. За нашими оцінками, до кінця року їх з'явиться близько п'ятдесяти. Але чим більше накачується регіон військовими частинами, тим більше реакції з боку світової спільноти, тим більше прагнення до демілітаризації. Тому при нормальній політиці, за відсутності третьої світової війни, ми повернемо Крим. Я не маю жодних сумнівів щодо цього.
