Доступність посилання

ТОП новини

Як Давиду перемогти Голіафа? Про інформаційну політику в Криму


Сергій Костинський

Чи потрібна Україні концепція інформаційної політики в кримській автономії та Севастополі? Це питання стає риторичним при одному тільки погляді на масштаби інформаційної експансії Російської Федерації в Криму. Прагнення повернути Україну в сферу свого впливу буквально «українізувало» російський інформаційний простір. Відповідно, якщо доля наших співгромадян, які залишилися в заручниках на півострові, нам не байдужа, має відбутися симетрична «кримізація» українського інформаційного простору. Однак в основу цієї роботи мають лягти не «традиційні цінності» російських ЗМІ – відверта брехня і маніпуляції, міфотворчість та інсценування, а усталені в цивілізованому світі етичні та редакційні принципи.

Комплексна інформаційна політика створить компенсаторний механізм, який не дозволить російській владі остаточно згорнути в Криму свободу думки і слова. Її основним змістом стане висвітлення та сприяння у відновленні цивільних, етнічних, мовних та релігійних прав кримчан – громадян України, які зневажаються російською владою.

Що відбувається на півострові?

До кінця поточного року окупаційна влада Криму планує остаточно завершити процедуру щодо згортання свободи слова і преси на території півострова.

З березня в окупованому регіоні припинене мовлення всіх ефірних українських телеканалів, а також незалежної ТРК «Чорноморська телекомпанія». Окупаційною владою захоплена державна телерадіокомпанія «Крим».

Кримські медіа, що висвітлюють факти порушення громадянських прав і свобод, позбавлені можливості отримати акредитацію в так званих «республіканських органах влади». Більше того, на них чиниться тиск з боку силових відомств Російської Федерації.

Телеканал «АТR», який поряд з двома радіостанціями та інформаційним агентством входить до найбільшого незалежного медіа-холдингу Криму, у вересні отримав попередження від Центру МВС Російської Федерації з протидії екстремізму в Криму про те, що його інформаційна політика несе загрозу екстремістської діяльності. Аналогічне попередження від Управління ФСБ у Республіці Крим отримав тижневик «Авдет», офіційне друковане видання Меджлісу кримськотатарського народу.

За рішенням ФСБ, генеральному координатору кримського інформаційного агентства «QHA» (Qırım Haber Ajansı) Ісмету Юкселю заборонений в'їзд на територію півострова терміном на 5 років. Одночасно з цим відбувається систематичне блокування роботи впливових незалежних інтернет-ресурсів.

Низка ЗМІ під впливом аналогічного тиску російських силових структур змушені припинити свою роботу в Криму чи мігрувати на материкову частину України.

Мас-медіа, що продовжують роботу в Криму, вимушено зайняли позицію, що ігнорує факти незаконної анексії Криму, а також масового порушення громадянських, етнічних, мовних і релігійних прав жителів півострова.

До того ж, переважна більшість цих мас-медіа здійснює ретрансляцію російської пропаганди щодо незаконної анексії Криму і подій в Україні.

Відсутність реєстрації та ліцензії стануть формальними приводами, наприклад, для блокування роботи незалежних інтернет-ресурсів на території Криму, юридичного переслідування власних кореспондентів українських ЗМІ на півострові, перешкоджання появі нових мас-медіа

Наступ на свободу слова в Криму супроводжується імітацією плюралізму. Якісні відмінності між редакційними політиками ЗМІ підміняються кількістю російських та проросійських мас-медіа. На ефірних частотах українських телеканалів з березня віщають російські телеканали. Створюються нові, комунальні та приватні (з російським капіталом) медіа-холдинги, які стають пропагандистськими інструментами Російської Федерації.

З 1 січня 2015 року на території Криму буде юридично заборонена діяльності ЗМІ, які не пройшли перереєстрацію або не зареєстрували юридичну особу відповідно до російського законодавства, а також не отримали ліцензію в Роскомнадзорі.

Аналіз інформаційної політики окупаційної влади в Криму показує, що відмова в реєстрації або перереєстрації, відмова в наданні ліцензії перетворяться на додаткові, правові, фактори обмеження свободи слова на території півострова.

Так, відсутність реєстрації та ліцензії стануть формальними приводами, наприклад, для блокування роботи незалежних інтернет-ресурсів на території Криму, юридичного переслідування власних кореспондентів українських ЗМІ на півострові, перешкоджання появі нових мас-медіа.

«Кримська тема» в українських ЗМІ

На тлі загальної кількості щоденних повідомлень про ситуацію в зоні АТО, «кримська тематика» в українському інформаційному просторі відходить на «другий план». Тоді як практично щодня в Криму порушуються громадянські, етнічні, мовні, релігійні, господарські права кримчан, що вимагають активного висвітлення в мас-медіа.

Відсутність інформаційної стратегії з висвітлення подій у Криму, яка могла б координувати інформаційну політику українських мас-медіа, призводить до наступних негативних результатів:

– громадська думка «забуває» про проблему Криму, кримська проблематика деактуалізіруется;

– уривчасте, ситуативне, суперечливе і поверхневе висвітлення подій у Криму створює широке поле для поширення та вкорінення в національній суспільній свідомості негативних міфів: «Крим ніколи не був українською територією/ Крим – проросійська територія», «Анексія Криму сталася за підтримки більшості кримчан» , «Крим потрібно «віддати» Росії»;

– інформаційна політика українських мас-медіа часто формує грунт швидше для зловтіхи над соціально-економічними, правовими та політичними проблемами громадян України, які проживають у Криму, ніж підтримки та співпереживання з боку жителів материка;

– іноземні мас-медіа і, відповідно, міжнародна громадськість не отримують достатньої кількості комплексної інформації про ситуацію в Криму;

– у мас-медіа та суспільстві відсутні «знання» про етнічних українців Криму, корінний народ Криму – кримтатар, їхню роль щодо збереження суб'єктності української держави на півострові, системне порушення окупаційною владою їхніх індивідуальних і колективних прав; про проблеми і потреби внутрішньо переміщених осіб.

У результаті, тема деокупації Криму знімається з порядку денного для міжнародної спільноти, українського суспільства, уряду і політичних сил.

Відповідно, стримується якнайшвидша ефективна розробка державної політики з деокупації та реінтеграції кримського півострова. Страждають національні інтереси з відновлення територіальної цілісності української держави.

Українські ЗМІ та кримська аудиторія

Головна проблема поточної інформаційної політики полягає в тому, що інформаційний контент вітчизняних ЗМІ спрямований на материкову, а не на півострівну аудиторію.

По-перше, вона не враховує регіональних (кримський політичний та інформаційний простір не тотожні севастопольському), мовних (на півострові функціонують три мовні групи), етнічних, політичних та психологічних особливостей кримського споживача.

Наприклад, подача інформації «про те, що в Криму зросли ціни і кримчани в черговий раз у чомусь розчарувалися» може викликати резонанс серед материкових споживачів, однак об'єктивно викликає досаду і відторгнення навіть у кримського українського патріота.

По-друге, не беруться до уваги обставини, через які кримчанам доводиться жити в агресивному гомогенному інформаційному середовищі. Тобто, в умовах домінування російських і проросійських ЗМІ, жорсткої російської пропаганди, придушення інакомислення.

Правда, правда і тільки правда про Крим може розвінчати кримську російську міфологію. Тоді як будь-які домисли або неточності завдають удар репутації українських ЗМІ.

По-третє, не береться до уваги той факт, що кримчани споживають інформацію про регіон щодня. Отже, несистематичне висвітлення ситуації в Криму втрачається в щільному щоденному інформаційному потоці російських і проросійських ЗМІ.

В якому напрямку варто рухатися?

Для серйозної протидії російському «Голіафу» (а сьогоднішня інформаційна політика українських ЗМІ – це не більш ніж гра «в піддавки»), український уряд і суспільство зобов'язані зростити власного «Давида».

Цілком очевидно, що ставку слід робити на такі ключові канали комунікації, як телебачення та інтернет. Вплив телебачення в Криму важко переоцінити. Його аудиторія не зменшується, плюс, в депресивних сільських районах значним попитом користується супутникове ТБ. З роллю інтернету в житті кримчан, насамперед, міських жителів, і так все зрозуміло.

Ситуація, що склалася, вимагає створення кримського телеканалу або редакції на базі національного телеканалу для щоденного інформування глядацьких аудиторій автономії і Севастополя. Аналогічний приклад вже існує – телеканал «Ukraine Today», покликаний протидіяти російській пропаганді, інформувати про ситуацію в країні міжнародну телеаудиторію.

З боку громадянського суспільства цілком логічно очікувати створення розгалуженої мережі кримських інтернет-ресурсів. Нині існуючих мережевих мас-медіа для охоплення 2,5 мільйонної аудиторії не достатньо.

Очікуване включення незалежних українських мас-медіа у висвітлення подій у Криму на тому ж рівні, на якому вони висвітлюють АТО. При цьому інформаційна політика українських ЗМІ щодо АР Крим і міста Севастополя має складатися з наступних конструкцій-носіїв:

– «Про Крим – для кримчан». Контент про події в Криму, в Севастополі має орієнтуватися, в першу чергу, на інформаційні запити кримчан і севастопольців.

– «Ні дня без новин». Політичні, соціально-економічні події і тенденції на півострові необхідно висвітлювати щодня і комплексно. Так, як це роблять, наприклад, російські ЗМІ. Для цього українським медіа має сенс створювати постійні «кримські» і «севастопольські» програми та рубрики.

– «Сегментація та індивідуалізація смислів». Варто замислитися над розробкою та поширенням контенту, орієнтованого на різні регіональні, вікові, соціальні, етнічні групи кримчан. Наприклад, дуже важливо враховувати, що для жителів Севастополя необхідно створювати окремі інформаційно-аналітичні програми.

– «Інформаційна поліфонія». Для висвітлення подій і тенденцій у Криму необхідно застосовувати всі можливі види ЗМІ, програми і рубрики, з опорою на плюралізм думок.

– «Одна мова для всіх». Інформаційна ситуація в Криму вимагає впровадження єдиної термінології та інтерпретацій щодо Криму («окупаційна влада», «так звана Державна Рада Республіки Крим», кримські татари – корінний народ Криму тощо).

Ігноруючи вимоги поточного політичного моменту з організації злагодженої інформаційної роботи, як з боку уряду, так і з боку громадянського суспільства, ми ризикуємо назавжди «втратити» й не так територію, окуповану російською державою, скільки українських громадян, які на ній живуть.

Сергій Костинський, кримський політичний консультант

У тексті використовуються авторські терміни.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG