Київ – Тиждень телефонного штурму зі спробою призначити інтерв'ю за підсумками 2014 року з Уповноваженим президента України у справах кримськотатарського народу закінчилася безрезультатно. Тим не менш, незважаючи на свій щільний графік, Мустафа Джемілєв знайшов час на те, щоб підготувати письмові відповіді на заздалегідь вислані нами питання.
– Чим вам запам'ятався минулий 2014 рік?
– Рік був вкрай насичений драматичними подіями – події на Майдані в Києві, які по праву охарактеризували як революцію людської гідності, розстріли беззбройних патріотів, втеча Януковича і його посіпак в Росію, вторгнення російських військ і анексія Криму, репресії проти кримських татар – спроби нахабними методами ліквідувати Меджліс, масові обшуки, зникнення і вбивства близько двох десятків супротивників анексії, кровопролитні бої українських добровольців із засланими бандитами і регулярними російськими військами на сході країни...
– Які головні досягнення в соціально-економічній і політичній сферах можете виділити?
– При тому розвитку подій, які мали місце в Україні, говорити про досягнення в соціально-економічній сфері, звичайно ж, не доводиться. В результаті агресії Україна втратила близько 20% своєї економіки, витрачаються величезні кошти (приблизно по 100 мільйонів гривень на день) на протидію нападам з боку «братнього» сусіда. Але навіть при цій ситуації очікується, що наступного року економіка України стабілізується. Але головна перемога народу України – це повалення мафіозного режиму, успішне, без особливих порушень, проведення демократичних виборів президента країни і парламентських виборів, визначення курсу країни на євроатлантичну інтеграцію. Це, звичайно, здорово налякало нашого великого сусіда. Звідси і непродумані, згубні для самої ж Росії, конвульсивні і злочинні дії проти України.
– Що не вдалося зробити?
– Поки не вдалося звільнити Крим від окупації, звільнити від бандформувань і засланих з-за кордону терористів східні регіони України, не вдалося суттєво знизити рівень корупції в ешелонах влади, повністю очистити структури влади від іноземної агентури і дармоїдів минулого мафіозного режиму, зміцнити економіку країни, зупинити інфляцію гривні, та й дуже ще багато дечого.
– Ви зробили цілий ряд міжнародних поїздок і контактів від Європи до Близького Сходу. Які питання порушували на зустрічах зі світовими лідерами?
– Зарубіжних поїздок в цьому році було, дійсно, забагато. Я підрахував, що в загальній складності їх у мене протягом року було 32, з них 11 разів – до Туреччини, по три рази – у США, Польщу та Бельгію, по два – у Швейцарію та Францію, по разу – до Саудівської Аравії, Німеччини, Північного Кіпру, Австрії, Латвії, Естонії, Чехії, Московії. Від досить багатьох запрошень довелося відмовитися або відкласти «на потім» через брак часу. Таким же насиченим був і графік закордонних поїздок голови Меджлісу Рефата Чубарова.
Бурхливі події в Україні, окупація Криму, досить мужня поведінка в цій ситуації Меджлісу і переважної більшості кримськотатарського народу і, відповідно, різке зростання його престижу в світі були в центрі уваги світової громадськості і, цілком зрозуміло, що багато керівників держав, державні, громадські та релігійні діячі різних країн мали бажання вислухати щодо цих подій точку зору представників корінного народу окупованої території. На цих зустрічах ми, в основному, інформували про обставини анексії, про так званий «референдум» і нинішнє положення в окупованому Криму, намагалися нейтралізувати брехливу російську пропаганду щодо цієї тематики.
– Саме після вашого візиту до Туреччини, президент Ердоган зустрівся з російським візаві Путіним. На підсумковому брифінгу звучали гучні слова про бажання збільшити товарообіг між країнами і ще більш посилити зв'язки на всіх рівнях. Які інтереси у Туреччини в геополітичному трикутнику «Росія-Крим-Україна». Чи можливо, що Ердоган визнає анексію?
– Президент і прем'єр-міністр Туреччини запросили нас до Анкари за три дні до візиту Путіна явно з метою отримати більш повну інформацію про стан справ в Криму, оскільки з російським президентом планувалося обговорити і проблеми кримських татар. Нас розмістили в тому ж готелі, де мав оселитися і Путін зі своєю командою. До нашого приїзду коридорами готелю вже шастали співробітники охорони Путіна і, між іншим, дуже цікавилися у адміністрації готелю, чи надовго ми приїхали і коли збираємося поїхати.
На окремих зустрічах із прем'єром Ахмедом Давутоглу і президентом Реджепом Тайїпом Ердоганом ми детально виклали ситуацію, відповіли на всі їхні запитання, висловили деякі наші побажання щодо можливих дій Туреччини в ситуації, що склалася. Зокрема, була досягнута домовленість, що ми передамо турецькій стороні список розшукуваних прокуратурою України осіб, винних у порушенні прав кримських татар і колишніх громадян України, які активно співпрацюють з окупаційною владою, щоб ці особи, щонайменше, не допускалися на територію Туреччини, а в кращому випадку – передавалися б українській владі. На запитання президента, що ж попросити або вимагати для кримських татар від Путіна, ми говорили, що основна вимога, звичайно, щоб він, як можна швидше, покинув Крим і перестав засилати своїх терористів у східні регіони нашої країни, а також негайно звільнив заарештованих в Криму наших співвітчизників з подальшим розслідуванням і притягненням до відповідальності осіб, винних у викраденні та вбивствах наших людей, припинив бандитські наскоки на наш Меджліс і грабежі його майна. Крім того, я попросив Реджепа Тайїпа Ердогана запитати у Путіна, чому він, будучи главою такої великої держави, в той же час такий боягузливий – чому він не пускає мене, Рефата Чубарова та Ісмет Юкселя на свою батьківщину? Адже у нього теж є якась опозиція – їх же він не висилає за межі Росії. Чому він вирішив поводити себе так відносно представників такого нечисленного народу, який боровся за повернення на свою батьківщину протягом багатьох десятиліть.
Пізніше я дізнався, що кримськотатарське питання Реджеп Тайїп Ердоган обговорював з Володимиром Путіним упродовж 45 хвилин, зокрема й поставив у тій чи іншій формі й мої питання. Якщо на усі інші питання Путін відповідав типу «розберемося, постараємося, уточнимо» і т.п., то відносно нашого повернення він був дуже категоричний – мовляв, в жодному разі не пустять в Крим, оскільки вони, мовляв, «екстремісти».
Те, що говорилося на спільній прес-конференції Ердогана і Путіна – це лише слабке і надзвичайно «дипломатизоване» відображення змісту переговорів, бо з багатьох питань точки зору не збігалися і не могли збігатися, оскільки Туреччина твердо дотримується невизнання анексії Криму, наполягає на збереженні цілісності України. Діаметрально протилежними думки були у сторін з приводу Сирії, де Росія підтримує диктаторський режим Башара Асада, а Туреччина домагається встановлення в цій країні стабільності й подальшого повернення на батьківщину близько півтора мільйонів сирійців, які втекли на територію Туреччини.
Що стосується збільшення товарообігу, то йдеться, передусім, про збільшення поставок російської сировини (переважно, нафти і природного газу) до Туреччини, але ділове співробітництво в результаті санкцій західних країн сильно скорочується, в основному, через різку девальвацію рубля, зниження купівельної спроможності росіян. Тому багато турецьких фірм і підприємств, що працюють в Росії, зараз потихеньку згортають свою діяльність.
Про визнання «законності» анексії Криму Росією з боку Туреччини не може бути й мови, бо правова держава не може погодитися з міжнародним бандитизмом. До речі, в найближчі місяці нового року чекають на офіційні візити і президента, і прем'єр-міністра Туреччини в Україну, де вони ще раз оголосять про свою рішучу позицію щодо збереження територіальної цілісності України.
– Що планується реалізувати в майбутньому році службою Уповноваженого при президенті України у справах кримських татар і народним депутатом Джемілєвим, а також міжфракційною групою «Крим», в якій ви перебуваєте?
– Відповідно до Положення про уповноваженого президента з питань кримськотатарського народу, основним завданням цієї служби є сприяння реалізації громадянських, економічних, соціальних і культурних прав кримськотатарського народу, як корінного народу України. У цьому руслі працюватимуть і Джемілєв, і Рефат Чубаров, який теж в найближчі тижні стане народним депутатом України.
– Чи повернеться Крим до складу України в 2015 році?
– З побажанням цього в новорічну ніч не тільки в Криму і в усій Україні, але і в багатьох частинах світу піднімуть, мабуть, десятки тисяч келихів. Повернеться обов'язково, але навряд чи хто-небудь зможе назвати конкретну дату. Це було б вигідно і самій Росії, бо в іншому випадку при нинішніх темпах розвитку подій цю країну чекають дуже серйозні потрясіння. Причому повернення має супроводжуватися притягненням до відповідальності винних і компенсацією завданої шкоди. Інакше загроза рецидиву подібної агресії, спокуса відхопити шматок території у свого сусіда по праву сильного і, відповідно, рівень мілітаризації держав аж до набуття ядерної зброї тими, у кого ще її немає, загроза дуже широкомасштабної війни в світі дуже різко зростуть.
