Мене завжди веселило російське прислів'я «Непроханий гість – гірше татарина». Як зазвичай ходять у гості один до одного кримські татари? Саме так, без запрошення! Говорити з людиною, яка прийшла, через закриті ворота (що нас, м'яко кажучи, дивувало в поведінці «місцевих» сусідів спочатку після повернення до Криму) негоже, навіть якщо вона прийшла ненадовго та у справі.
При цьому, для господарів програма-мінімум – напоїти кавою-чаєм, максимум – кава-чай-їжа-чай-кава (їжа, приготована за той час, поки гості зайняті першими двома пунктами; пам'ятається, у моєї покійної бабусі на цей випадок у холодильнику завжди було готове тісто й фарш на чебуреки). Кава наостанок має жартівливий натяк на те, що гості вже засиділися, та їм час йти. Деякі візитери самі просять: «Ну-ка зваріть нам «анави к'аведен» (тієї самої кави), і ми підемо додому». Але навідь проджаючи гостей, можна продовжувати спілкуватися з ними вже біла порогу. Адже це англійці йдуть не прощаючись. А киримли прощаються, але не йдуть...
Я вважала, що прислів'я про непроханих гостей вигадала дуже негостинниа людина. А виявилося – у нас просто різні уявлення про те, як ходять у гості
У кримських татар за запрошенням зазвичай ходять тільки на особливі урочистості – ювілеї, весілля... Та й то не завжди. Це зараз весілля в банкетних залах, де число місць може бути обмежене кількістю запрошених. А раніше, коли всі подібні заходи влаштовували у дворі або на перегородженій частини вулиці перед будинком, несподівано приїхавши в гості до родичів у сусідній район або місто, можна було запросто потрапити з ними на весілля, на яке вони запрошені в цей день. Якщо ж незваний гість, до того ж, приїхав із Середньої Азії в Крим або навпаки, то йому були раді удвічі – «узак'тан кельген Мусафір» (гість здалеку).
Зараз, звичайно, рідше приходять у гості зовсім вже без попередження. Щоб, напевно, застати господарів, зазвичай телефонують (благо, у всіх є мобільні: «Ви вдома? Ну тоді ми зараз прийдемо/приїдемо!».
А уявіть собі іншу ситуацію: прийшла людина у твій дім не питаючись і каже, що буде тепер тут жити. Причому так, як вона хоче. І ти повинен підлаштовуватися під неї або забиратися геть. Або вона тебе сама за поріг виставить і назад не пустить. Тому що цей будинок її. Неважливо, що вона його минулого разу теж вкрала, виселила законних господарів, а потім «спихнула» доведене до непридатності житло сусідові (одночасно ще й родичу), причому, на вигідних для себе умовах. Сусід привів будинок у відносний порядок, тут вже і колишні законні господарі повернулися. Але з часом злодієві стало шкода колись добровільно кинутого майно, він став стверджувати, що подарував його по-п'яні.
Наприкінці лютого на нашому півострові з'явилися непрохані гості. І поводяться вони не так, як ми звикли.
Я вважала, що прислів'я про непроханих гостей вигадала дуже негостинниа людина. А виявилося – у нас просто різні уявлення про те, як ходять у гості.
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
