Доступність посилання

ТОП новини

Олег Панфілов: Чеченські академіки і мексиканські партизани


Олег Панфілов

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

У чеченському «істеблішменті» (вибачте, Рамзан Ахматович, за незрозуміле слово) паніка. Вона, в принципі, була присутня завжди – і тоді, коли в Грозному раптом з'являвся спротив і серед білого дня влаштовували показний захід, і тоді, коли потрібно було викручуватися після вбивств Ані Політковської та Наталії Естемірової, і тоді, коли треба було виручати «старшого брата» – Путіна. Тепер, якщо вірити заяві голови парламенту Чечні Дукувахи Абдурахманова, опублікованій 24 березня на офіційному сайті чеченського законодавчого органу, Грозний може почати постачання озброєння мексиканським партизанам. Одночасно чеченський спікер виявив неабиякі пізнання в географії, назвавши на пам'ять відразу сім американських штатів.

Уряд Чеченської республіки – унікальне політико-державне утворення, створене завдяки хитрощам і компромісам. На чолі Чечні знаходиться вірний путінець, що починав свій скромний шлях в русі опору у війні проти російських імперіалістів. Чи вбивав він насправді росіян чи не вбивав – це історія замовчує, а його зізнання можуть бути тими ж понтами, які спостерігалися всі останні десять-дванадцять років після того, як його батько раптом вирішив протистояти міфічним «ваххабітам».

«Ваххабізм» пострадянського розливу придумали в 80-х роках на Луб'янці й в коридорах Інституту сходознавства АН СРСР для залякування радянських мусульман. Важко собі уявити, що може бути страшніше марксизму-ленінізму, але для радянської влади було необхідно створити опудало

«Ваххабізм» пострадянського розливу придумали в 80-х роках на Луб'янці й в коридорах Інституту сходознавства АН СРСР для залякування радянських мусульман. Важко собі уявити, що може бути страшніше марксизму-ленінізму, але для радянської влади було необхідно створити опудало. Потрібно це було для того, щоб кілька поколінь радянських мусульман, які прожили понад 70 років без мечетей, в умовах заборони ісламських традицій й шанування вождів серпа і молота, відразу стали ворогами. По-перше, в СРСР завжди має бути внутрішній ворог і в 80-х роках утворилася вакансія ворога. По-друге, в Кремлі розуміли швидкий розвал СРСР і для його збереження необхідне було протистояння, в цьому випадку, з мусульманами. Зачистки мусульман відбувалися приблизно так само, як і послідовників інших конфесій – від залякування і переслідування звичайних віруючих, до створення передового загону комуністичних священиків в Ісламському інституті в Ташкенті. Одним з випускників якого був Ахмат Кадиров, за визнанням його однокурсників, він не приховував свого ставлення до мирських чиновників у погонах.

Наприкінці 80-х КДБ наполегливо і планомірно зачищав мусульманську умму (громада) в СРСР – хапав всіх, хто посмів зберігати вдома релігійну літературу або, не дай Бог, передавати свої знання іншим. Радянські чиновники, які здійснювали контроль за релігіями, мало чим відрізнялися від комісарів 20-х років, які спалювали в багаттях все, що на їх погляд було схоже на ісламську літературу. Створювалася така ж ситуація як і в православ'ї – безграмотних богословів і неписьменних віруючих легко зробити екстремістами або замінити ісламські чи християнські цінності націоналізмом і шовінізмом. У Росії багато «православних», які плутають Різдво та Великдень, як Рамзан Кадиров два роки тому переплутав Рамадан (ід аль-фітр) і Курбан (ід аль-адха).

Путін змушений виплачувати величезну контрибуцію за дві чеченські війни, але не на користь постраждалих, а на підтримку невеликої групи обраних, яких підібрали російські спецслужби і частково Рамзан

Але у Рамзана Кадирова та його команди зовсім інше завдання в Чечні – вони стежать за бунтівною республікою. Путін змушений виплачувати величезну контрибуцію за дві чеченські війни, але не на користь постраждалих, а на підтримку невеликої групи обраних, яких підібрали російські спецслужби і частково Рамзан. Для Путіна важливо було публічно «приструнити» республіку, «відстібаючи» з бюджету мільярди. Кремль створював видимість умиротворення, а насправді встановлював бомбу, у якої два підривника. Один – це триваючий спротив, який періодично показує, що він існує. Другий детонатор – сам Рамзан, який, здається, зрозумів нікчемність своєї долі й останнім часом робить гучні, але дуже дивні заяви.

Геополітичний демарш Дукувахи Абдурахманова – з тієї ж категорії. Ще рік тому Рамзан заборонив Бараку Обамі приїжджати до Чечні, пообіцявши заморозити банківські рахунки американського президента, щоправда, не уточнивши, на чиїй території – у Чечні або в США. У листопаді минулого року Рамзан Кадиров «потролив» Барака Обаму після того як журнал «Forbes» у списку впливових людей світу, вивів Путіна вище, ніж американського лідера. «Ми вітаємо нашого національного лідера Володимира Путіна! А Бараку Обамі є над чим подумати. Замість того, щоб оголошувати санкції проти мого коня, слід було б справами державними зайнятися», – написав у своєму Instagram Кадиров.

Невідомо, чи злякався Обама погроз Рамзана, але потім, у лютому 2015 року чеченський начальник переключився на президента України, назвавши його та Міхеїла Саакашвілі «блазнями». «Народжений блазнем, королем не стане ніколи, навіть якщо роками буде протирати штани на королівському троні, а його укази на серйозні теми будуть тільки смішити народ, – написав Рамзан Кадиров у своєму Instagram. – Американці зловили Саакашвілі й посадили в президентське крісло. І тепер цей блазень гороховий дає поради Україні, як перемогти Росію. Яким же блазнем має бути Порошенко, якщо слухає цього блазня?»

Оскільки останнім часом Рамзан вирішив, що може коментувати будь-яку геополітичну проблему, то в тандемі з прес-секретарем Путіна Дмитром Пєсковим він грає роль «злого слідчого», а точніше – «гласу народного». Одна справа, коли Пєсков намагається принижувати з кремлівського кабінету, викручуючись в лексичному лабіринті дипломатії. Інша справа – Герой Росії, генерал-майор, кандидат економічних наук, професор, академік, який з висоти свого життєвого, наукового та керівного досвіду ставить на місце Барака Обаму чи Петра Порошенка. А тепер на арені з'явилися мексиканські партизани, які чекають не дочекаються, щоб звільнити штати Каліфорнію, Нью-Мексико, Аризону, Неваду, Юту, Колорадо і частину Вайомінгу.

Кадиров панікує вже з рік, відколи почалася війна в Україні. Він вважав, що все закінчиться швидко, він отримає свою частку, але виявилося все складніше. Перші трупи загиблих кадирівців привезли в Чечню ще влітку минулого року і з кожним місяцем їх ставало все більше і більше

Можете собі це уявити? Я – ні. Але це ж не важливо. Головне – щоб Путін почув, посміхнувся і ще раз порадів своїй ідеї посадити на чолі Чечні таких «відважних політиків». Ну і росіяни, звичайно, мають терміново полюбити чеченців, які стали єдиними захисниками російського самодержавства. Кадиров панікує вже з рік, відколи почалася війна в Україні. Він вважав, що все закінчиться швидко, він отримає свою частку, але виявилося все складніше. Перші трупи загиблих кадирівців привезли в Чечню ще влітку минулого року і з кожним місяцем їх ставало все більше і більше. Для маленької республіки загибла незрозуміло де і навіщо людина – трагедія. І в кожному випадку в родичів накопичилося багато запитань до Кадирова, на які йому доведеться відповідати. Тому й панікує. Як і все академічне оточення.

Олег Панфілов, професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Олег Панфілов

    Професор державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

XS
SM
MD
LG