Київ – Кримські татари в нинішніх умовах ризикують зіткнутися з проблемами, організовуючи в Криму жалобні заходи, приурочені до річниці депортації. У зв'язку з цим низка акцій відбудеться на материковій Україні. Координатор організації Крим-SOS Таміла Ташева розповіла, які проекти готує її ініціатива до 18 травня, і як можуть громадські активісти з континенту захистити права кримських татар на півострові.
– Таміло, наскільки мені відомо, зараз ви займаєтеся підготовкою виставки, приуроченої до річниці депортації 1944-го року. Розкажи про це детальніше.
– Фотовиставка, яку ми готуємо, є однією з частин великої кампанії, присвяченої дню депортації кримських татар. Наприклад, спільно з організацією «Альменда» ми готуємо проект, під час якого відбираємо найкращий урок для шкіл. На основі нього буде проведений єдиний урок в українських школах. Цей урок називається «Право на пам'ять».
А фотовиставка складатиметься з 18 портретів кримських татар, які пережили депортацію. Умовна назва – «Старійшини». Героями фото стануть люди, які дійсно пережили депортацію. Тому ми обмежили вік очевидців. Мінімальний рік народження – 1939. Хоча у будь-якого кримського татарина є що сказати про депортацію.
Відвідувачі зможуть подивитися на портрети, почитати історію, і почути голос цих людей
Гадаю, ця виставка буде інтерактивною. Буде виставлений портрет самої людини, яка розповідає про події, про які вона пам'ятає. Буде текстова частина цієї історії. Крім цього, це буде супроводжуватися аудіо-частиною. Частина історії буде озвучуватися, можливо, кримськотатарською мовою. Таким чином, відвідувачі зможуть подивитися на портрети, почитати історію, і почути голос цих людей.
Наші знайомі їздитимуть по Криму і фотографуватимуть цих людей. Думаю, до початку травня у нас будуть зібрані всі історії. Я сподіваюся, що ближче до 18 травня відкриється Кримський дім, і ця виставка стане там першою подією.
Мені здається, що цей проект дуже важливий і цікавий. Через те що зараз фактично відбувається друга анексія Криму, коли кримські татари знову змушені залишати свій рідний дім.
– Друга анексія чи друга депортація?
– Фактично, це друга депортація, просто використовуються інші методи. Хоча такі методи були і за Катерини другої, коли вона змушувала кримських татар виїжджати з Криму. А в 1944 році це була насильницька депортація, коли всіх посадили у вагони і вислали.
– Ти згадала про єдиний урок в українських школах. Розкажи про це детальніше.
– Цим більше займається «Альменда», ми зі свого боку підтримали цю ініціативу. Йдеться про конкурс проектів уроків, присвячених дню депортації. 18 травня в українських школах буде проводитися такий урок. Але спочатку його, звичайно, потрібно розробити. Тому зараз викладачі готують свої проекти. Йде збір заявок. Думаю, що до 18 травня ми встигнемо.
– Тобто такий урок відбудеться в усіх школах?
– Так, в усіх.
– Це ідея міністерства освіти?
– Так звичайно. Цей проект підтриманий міністерством освіти і науки України. Вони сказали, що це прекрасна ідея, тому що вони самі думали про це.
– Я так розумію, що раніше таких прецедентів не було.
– Такого не було у всіх школах відразу. В окремих школах щось подібне проводилося. Це робилося певними викладачами історії, які хотіли про це розповісти.
– Які ще заходи відбудуться в Києві 18 травня?
– По-перше, буде акція «Запали вогник у своєму серці». Це така символічна акція не лише для Криму, для кримських татар, але й для киян. Вони прекрасно знають цю акцію, яка відбувається в ніч з 17 на 18 травня.
Швидше за все, ще буде проведений мітинг, як це було минулого року. Тоді досить багато жителів міста прийшли і підтримали його. Швидше за все, будуть конференції. Не можу сказати, які саме, бо не знаю всього, що роблять інші організації. Але мінімум 5-6 заходів на честь жертв депортації відбудуться.
– На твій погляд, що будуть являти собою заходи, присвячені річниці депортації у Криму?
– Я думаю, що формат сильно не змінитися. Швидше за все, акцію дозволять проводити, але перемістять її з центру міста на околицю, як це було минулого року. Бо якщо окупаційна влада, яка наступає на права всіх незгодних з нею жителів Криму, заборонить її, то ця фікція в особі Ремзі Ільясова, Заура Смирнова втратить будь-яку довіру до себе. Я думаю, що Ремзі Ільясов сто відсотків зробить так, щоб акція була дозволена. Це в його силах.
– Чи може статися посилення репресій напередодні цієї дати?
– Репресії можливі. Вони постійно тривають. Постійно відбуваються обшуки в будинках кримських татар. Я не думаю, що це припиниться до 18 травня. Можливо, їх посилять, щоб на мітингу не відбувалося того, чого не хоче влада.
– Меджліс говорить про те, що з 20 тисяч кримських переселенців половина – це кримські татари. Політтехнолог Тарас Березовець недавно сказав у коментарі для Крим.Реалії, що з Криму вимушено виїхали 50 тисяч. Так скільки все-таки кримських татар залишили півострів з березня минулого року?
– Насправді, дійсно, кількість переселенців із Криму налічує 45-50 тисяч людей. Такі числа і Меджліс озвучує, тому що офіційні цифри неправдиві. Офіс Крим-SOS, зокрема,розташований у Херсоні, і ми безпосередньо бачимо скільки кримчан приїжджають в Генічеськ і Херсон, але не реєструється. Є причини, чому цього не роблять. Із загальної кількості переселенців, дійсно, половина – це кримські татари. Ми ведемо неофіційну статистику, з урахуванням того, які звернення до нас приходять. Тому можна говорити, що кожна друга людина – це кримський татарин.
– У Крим-SOS є офіси в Києві, Херсоні, Львові. А чому їх немає в Сімферополі, Бахчисараї, Ялті, Феодосії...? Адже саме мешканці півострова найбільше потребують підтримки й допомоги.
– Вони є в Криму! У нас є активні хлопці, яких ми звичайно ж не світимо. Це наші волонтери, які допомагали ще до «референдуму». Після «референдуму» вони нам продовжують активно допомагати, надавати інформацію. Фактично це наші інформатори – очі Крим-SOS у Криму. Питання в тому, що організація не може існувати на території, окупованій тоталітарною державою.
Потрібно, щоб не українська, а російська організація відкрила там приймальню, куди б могли приходити люди
Тому там не буде існувати жодна громадська організація, яка говорить про те, що не згодна з окупацією, і буде захищати права тих людей, права яких порушуються. Можна говорити про те, що там можуть бути міжнародні спостерігачі, або можуть бути присутні російські правозахисні організації, які працюватимуть у правовому полі Російської Федерації.
Я спілкувалася з нашими російськими колегами, і вони кажуть, що як тільки там почнеться активна робота із захисту прав кримчан, то, швидше за все, їх звідти теж почнуть витісняти, знаходити формальні причини для того, щоб вони там не змогли працювати.
– Але ж ніхто ні разу не намагався це зробити.
– Спроб не було, тому що немає сенсу намагатися. Намагатися можна окремим активістам що-небудь робити в Криму. Але їхати нам, як активістам з Києва, Львова чи Херсона – нас туди просто не пропустять!
– Але правові приймальні ж можна відкрити?
– Правові прийомні можна. Там є люди, які проводять консультації від Кримської польової місії. Але за ними дуже багато нагляду. Дуже багато!
Бути присутнім там постійно так, що б це дозволяли, неможливо. Має бути інший формат. Потрібно, щоб не українська, а російська організація відкрила там приймальню, куди б могли приходити люди. І то, це не залишиться безкарним.
