Доступність посилання

ТОП новини

Павло Казарін: Українізація Росії


Павло Казарін

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Коли «Титанік» зіткнувся з айсбергом, пасажири відчули лише легкий поштовх. Перші дві години клієнти першого класу грали шматками льоду в імпровізований футбол. Через ще годину лайнер розколовся навпіл.

Згадайте 2012-й рік. Час, коли Партія регіонів здавалася безальтернативною. Всі розмови про те, що обрана нею дорога веде країну в прірву, наштовхувалися на залізобетонний курс гривні. Всі прогнози, що економіка дихає на ладан – на інфраструктурні будови до Євро-2012. Сите обивательське «сьогодні» переважувало будь-яку експертну тривогу про «завтра». А соціологи довершували картину, розмірковуючи про 60% населення, не готових протестувати.

Згадайте про це, коли будете читати експертні прогнози про російську стабільність. Останні місяці курс рубля йде вгору – російська валюта подорожчала з 63 до 52 одиниць за долар. Політику Володимира Путіна підтримують 86% росіян. Тільки ця стабільність на кшталт тієї, що була в Україні в 2012-му. Російський «Титанік» від українського відрізняється лише розмірами, але це визначає лише терміни, а не долю.

Усе, що відбуватиметься в Росії, українці вже спостерігали. Закручування гайок. Війну між фінансово-промисловими групами за доступ до бюджетного пирога, який скорочується. Тиск на залишки політичної конкуренції. Антифашистські мітинги зі спеціально зігнаною масовкою. Зростання внутрішніх протиріч, які рано чи пізно зв'яжуться в гордіїв вузол – який можна розрубати, але не розв'язати.

Ми звикли думати, що російська реальність стабільна, але ця стабільність можлива лише в умовах дорогої нафти

Ми звикли думати, що російська реальність стабільна, але ця стабільність можлива лише в умовах дорогої нафти. За минулий рік золотовалютні резерви країни скоротилися з 510 до 355 млрд доларів. Тобто на третину. За один рік. І це був рік, коли нафта дешевшала поступово, досягнувши 50 доларів за барель лише в січні 2015-го. Та й серйозні санкції були введені лише в середині 2014-го. А весь нинішній рік Росія від початку проживе з невисоким рівнем цін на вуглеводні.

У бюджеті Росії передбачений дефіцит: за цей рік видатки за планом перевищать прибутки на 2,6 трлн рублів. Але вже тільки за два перші місяці року реальний дефіцит склав 0,8 трлн. При збереженні подібних темпів плановий дефіцит буде вибраний до початку липня. А за підсумком року Москві можливо доведеться шукати гроші для покриття п'ятитрильйонного дефіциту. За нинішнім курсом це майже $100 млрд. Майже кожен третій рубль золотовалютних резервів.

І це не рахуючи витрат на підтримання курсу національної валюти. Експерти кажуть, що в зараз кожен робочий день (у вихідні торги не ведуться) Москва «спалює» на міжбанку близько одного мільярда доларів. Вона могла б «відпустити» рубль, але питання не тільки в настроях мас, а й у тому, що російським корпораціям необхідно виплачувати зовнішні борги. А чим вищий курс долара – тим важче для них борговий тягар.

Поясню. Суверенний держборг Російської Федерації не такий вже й великий – всього лише $ 52 млрд. Але суттєвий ще борг корпорацій («Роснафта», «Транснафта», «Газпром» та ін.) – близько $540 млрд. У 2015 році на погашення тіла кредиту і відсотків треба буде витратити близько $125 млрд. Ця сума також лягає на російські валютні резерви – в іншому випадку російські держкомпанії може чекати банкрутство.

Те, що могло б врятувати російську економіку – це різке зростання цін на нафту. Але поки що «чорне золото» коливається в коридорі від 50 до 60 доларів за барель і поки що не збирається повертатися до докризового рівня.

Російська економіка, в першу чергу, страждає від низьких цін на нафту – вони не дозволяють їй забезпечити заплановані витрати бюджету. Санкції лише підсилюють тиск – для російських держкорпорацій закритий західний фінансовий ринок. Умовно кажучи, якщо ціни на вуглеводні – це айсберг, то санкції – це заборона на продаж насосів для відкачування води з трюмів. У 90-і нафта теж коштувала небагато, але все те десятиліття Росія могла позичати гроші у західних партнерів. А тепер їй доводиться витрачати «підшкірний жир», накопичений в «ситі нульові». Але ці запаси не нескінченні. Більше того, динаміка їх витрачання така, що до весни 2016-го Росія може зіткнутися з дефіцитом коштів.

Навіть у авторитарного режиму може бути інвестиційна стабільність і привабливість гроші дивляться не стільки на демократію, скільки на прогнозованість політики. А саме цього позбулася Москва, анексувавши півострів

До того ж вся історія з Кримом і Донбасом має ще непрямий ефект – у вигляді відтоку капіталу. Навіть у авторитарного режиму може бути інвестиційна стабільність і привабливість – гроші дивляться не стільки на демократію, скільки на прогнозованість політики. А саме це втратила Москва, анексувавши півострів. Ніхто не знає напевно, де тепер знаходяться «червоні лінії» для Кремля, і де та межа, яку він відмовиться переступати. Немає нічого дивного, що капітал шукає тихі гавані, йдучи з Росії.

І саме тому російський 2015-й так нагадує український 2013-й. Відполірована поверхня, що приховує виворіт. Зовні – військові навчання, Крим, космодром «Східний», чемпіонат з футболу, політична одностайність, суверенність і антизахідництво. Всередині – перший за 15 років секвестр бюджету, замороження накопичувальної частини пенсії, скорочення бюджетників, відмова від індексації зарплат, зростання інфляції, зменшення коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту.

Саме в цьому схожі Україна-2013 і Росія-2015 – в обох випадках система існує за інерцією. Те, що ми спостерігаємо сьогодні – це затоплювання трюмів російської економіки. У якийсь момент кількість перейде в якість – і ми побачимо наслідки. Але до цього у пасажирів першого класу ще є час для того, щоб слухати палубний оркестр. Втім, наскільки я знаю, він грав і в той момент, коли корабель ішов під воду.

Павло Казарін, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Павло Казарін

    Павло Казарін. Кримчанин. Журналіст. Вважає, що завдання публіцистики – впорядковувати хаос до стану смислів. Співпрацює з «Крим.Реалії», «Українською правдою», Liga.net, телеканалами ICTV та «24».

XS
SM
MD
LG