Дивовижна трансформація відбувається з Керчю та її мешканцями. Всього рік «російського життя», а парки та сквери вже позначені запустінням, квітники поросли бур'яном, знамениті червоні бордюри вицвіли і обсипалися, та й самі керчани стали якимись бляклими, втомленими від невлаштованості «перехідного періоду», який став вже постійним.
Все частіше в чергах та на дворових лавках згадують жителі Керчі колишнього свого мера, який тримався при владі більше десяти років. Згадують, як лаяли його за невгамовну пристрасть до пересадження кипарисів, які ніяк не бажали рости на керченських вулицях, за різнокольорові петунії, на які з міського бюджету витрачали сотні тисяч гривень, за любов до фонтанів і пафосних «реконструкцій мікрорайонів».
Згадують керчани і заяви Осадчого про те, що «Київ не дає місту фінансування». І приходить, нарешті, розуміння того, що і фінансування якесь Київ давав, а заодно давав і світло, і воду. І що саме з материкової частини України в Крим їхали курортники, і що звідти на півострів численні вантажівки везли продукти, товари та будівельні матеріали. І виходить, що ностальгують городяни не за колишнім мером, а за Україною та її звичним життєвим укладом.
Всього рік минув, а від колишнього провінційного блиску Керчі не залишилося і сліду. Нинішня влада, чи то відчуваючи свою виняткову тимчасовість, чи то до неможливості налякана суворим Кремлем, чи то просто від недалекого розуму, запустила місто так, що навіть найпалкіші адепти «руського світу» з подивом поглядають у бік міськради.
І є за що: за рік в Керчі примудрилися вбити практично всі дороги – як центральні, так і у дворах. У житлових кварталах – бур'ян, запустіння і зграї бродячих собак. Місцеві ЗМІ публікують відкриті листи до чиновників від мешканців багатоповерхівок, чиї підвали затопила каналізація, яку прорвало. За рік зруйновані всі основні мости в місті, а великі мітрідатські сходи, які є символом Керчі, дали величезну тріщину.
За словами керчан, «перехідний період» плавно переходить в розруху, яку зовсім не помічає міська адміністрація. Тим часом місцеві чиновники самозабутньо беруть участь у мітингах, автопробігах і хресних ходах, які із завидною регулярністю відбуваються в Керчі.
Що стосується самих чиновників, то в Керчі їх, виявляється, недобір: вперше на пам'яті людській штат міської адміністрації не скорочують, а набирають. Та тільки охочих, судячи з усього, немає, і не передбачається: як випливає з офіційних джерел, чиновникам на посаді головного спеціаліста в міській адміністрації обіцяють платити «аж» 4 800 рублів. На ці гроші цілком можна померти в Росії, – а от жити на них вийде навряд чи.
Втім, самі чиновники не тільки не соромляться подібного стану речей, але і щиро цим пишаються, чим викликають подив у місцевих підприємців. Ось як описує недавню розмову з чиновником житель Керчі на одному з місцевих форумів: «Чиновник гордо каже: у нас люди розбігаються, навантаження божевільне, зарплати мізерні, ми працюємо за ідею. Щось сумніви виникають. Якщо я завтра на своєму підприємстві скорочу зарплату і введу понаднормові безкоштовні роботи, мене просто посадять. А тут гордість у людей».
Але головне – на місцевому форумі подейкують, що начебто і немає тих величезних грошей, про які рапортують кримські чиновники, що нема на що вже вести господарську діяльність, і міськрада перейшла на підніжний корм, «видавлюючи» гроші на місцях.
«Ціни злетіли тут не через горезвісні санкції та анексію Криму в України, і навіть не курс долара зіграв. Тут заморозили державне фінансування Криму Росією, тобто Росія не дає гроші на Крим взагалі і в принципі. При спілкуванні з чиновниками тільки й чуєш – грошей немає, грошей не дають, гроші сказали видавлювати на місцях... У результаті видавлюють з дрібного бізнесу. Він марніє і закривається. Роботи немає. Грошей немає, і все по колу», – розповів один з великих керченських підприємців.
Навіть дивно, як це дійшло до подібних одкровень, адже за останній рік керчани на диво добре навчилися від Росії головному – мовчати. До слова, цей сплеск емоцій послідував після чергового традиційного коментаря з російської глибинки, який закликає кримчан потерпіти кілька років, поки Росія на півострові «все відновить і налагодить».
«А для цього потрібно – до основи, а потім? Що за маячню несуть росіяни? З чого ви взяли, що тут занепад і запустіння? І що тут потрібно піднімати щось? Тут ламати не потрібно як мінімум для початку», – відповідає підприємець, який на власному досвіді пізнав різницю між веденням бізнесу в Україні та в невизнаній республіці.
А тим часом керчани в соціальних мережах публікують фотографії міста із серії «що було, і що стало». Як видно неозброєним оком, стало не дуже. І справа навіть не в горезвісних червоних бордюрах, а в тотальній недоглянутості, яка тепер щосили проглядає на вулицях Керчі.
Місто руйнується на очах. Рік правління нової влади показав, що навіть підтримувати колишній порядок у неї не виходить. Що буде далі? Те саме, сакральне, – «до основ»? А потім? Вже зараз можна з упевненістю сказати, що ніякого «нового світу» ні кримська, ні російська влада на півострові не збудують. Ні «руського світу», ні якогось іншого.
Боюся, що ми спостерігаємо початок кінця. Кінця Керчі як цивілізованого міста, придатного для життя людей. За 2600 років існування Керч пережила всяке – і вистояла. Виявилося, щоб убити місто, потрібно настільки мало: всього лише рік окупації та байдужості.
Леся Приморська, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
