Етнологи стверджують, що харчові переваги – одні з найбільш стійких рис досліджуваних народів. Тобто ці народи легко можуть змінити релігію, але перейти, скажімо, з проса на рис їм буде куди важче. Емігранти наполегливо бережуть свої звички у цій частині, і в країні емігрантів – Америці – два у всьому іншому ідентичні сімейства сідають за різні різдвяні столи – одні, наприклад, тільки з поросям, а інші – тільки з качкою по-паризьки. А треті готують фаршировану рибу.
Борщ неможливий без червоного буряка і ніде в світі ми, українці, не будемо по справжньому щасливі, де він не росте. Він незамінний для борщу, а борщ, як я помітив, більшості з нас необхідний
Їжа, продукти, кухня – це надзвичайно важливо, хоч часто здається дрібницею. Ми вживаємо їжу мінімум три рази на день, і коли вона нас не влаштовує відчуваємо неясну, малопояснювану, але сильну тривогу. Борщ неможливий без червоного буряка і ніде в світі ми, українці, не будемо по справжньому щасливі, де він не росте. Він незамінний для борщу, а борщ, як я помітив, більшості з нас необхідний.
Їжа, наша улюблена їжа – це те, що зближує нас з корінням, попередниками, сім'єю. Це те, що ми їли в дитинстві, що зберігає теплоту маминих рук. Або бабусиних. І все життя ми шукаємо той незвичайний смак – або вареників з вишнями, чи, може, бутербродів з арахісовим маслом, тих, що давали нам в дитинстві. Або фаршированої риби.
І ось зараз кримчан всього цього позбавляють. Там все більше російських продуктів, продуктів, зроблених в Росії. Важко було припустити, але вони разюче відрізняються від звичних для нас. Кримські господині їх використовувати не можуть, але часто змушені. Виявляється, вони можуть зіпсувати страву, якщо потрапляють до її складу.
Досить дивно, до речі. Чому, скажімо, ростовський сир, виготовленням у схожій кліматичній зоні і з молока корів тієї ж породи, що й український, настільки поганий, що може зіпсувати макарони, ним посипані? А якщо ще й макарони ростовські! Їсти таке, кажуть, неможливо.
Кримчани російські товари називають «ГМО з мазутом»
Шоколад позбавлений смаку. Ковбаса дивна, і на вигляд, і на запах. У всьому відчувається ненатуральність, все ніби зроблене з неприродних сполук. Це намагаються тримати подалі від дітей. Кримчани російські товари називають «ГМО з мазутом».
Навряд чи справа в ГМО. Справа у відсталій харчовій промисловості. Не така вже складна галузь господарства, не айфони або електромобілі, але Росії рішуче недоступна. Банку майонезу зробити не можуть, неясно чому. Але може бути, ті антиросійські настрої, що все ще зустрічаються в Криму, і вигодовані таким позбавленими смаку шоколадом і мильним сиром? А їжу потрібно вживати тричі на день, і виходить, три рази на день кримчани замислюються – що ж таке Росія? І як вони день у день цим харчуються? А чи може у них взагалі що-небудь вийти? І як нам з ними далі жити?
Іван Ампілогов, російський письменник з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
