Українське кіно йде до європейського глядача, про це свідчить неодноразова участь наших фільмів в європейських фестивалях, демонстрація картин українських режисерів в Каннах, Парижі, Таллінні. Так європейці відкривають для себе Україну, кажуть кінопродюсери.
Однак сьогодні Україна у фільмах власного виробництва показує нелегку тему становлення сучасного суспільства та розкриття історичних фактів, які довгий час переховувалися під завісою Радянського Союзу. Так, наприклад, історія депортації кримських татар у фільмі Ахтема Сейтаблаєва «Хайтарма» стає відкриттям для європейського глядача.
«Наприклад, коли в Парижі обговорювали фільм «Поводир», було питання чи дійсно людей возили в таких вагонах, як це показано у фільмі «Поводир» та «Хайтарма». Для європейців це історичне відкриття, а для нас вже певний образ, який у кожному з нас вже давно сформований. Цікаво спостерігати як вони сприймають такі символічні речі, що для нас є даністю, а для них – відкриття», – говорить голова державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.
«Ґрунтуючись на прикладах показу «Хайтарми» (більше 20 країн), 15 хвилин після показу фільму ми говоримо, власне, про історію кримських татар, яку практично ніхто не знає за кордоном, але це не дивно, бо про цю історію два роки тому не знали і тут в Україні. Дискусії, як правило, тривають від двох до трьох годин, решта часу присвячена ситуації в Україні», – розповідає режисер Ахтем Сейтаблаєв про презентацію свого фільму європейському глядачеві.
З 29 червня до 2 липня в Берліні відбудеться знакова для українського кінематографа подія – фестиваль «Дні українського кіно в підтримку Олега Сенцова». Німецькому глядачеві покажуть фільм «Плем'я», «Хайтарма», «Параджанов», «Поводир», «Тіні забутих предків – вогненні коні», «Навесні», а також запропонують сучасну українську документалістику: «Майдан», «Babylon13: війна».
Основна місія фестивалю – не тільки показати реалії життя України: від історії до сучасності, а й допомогти українському режисерові Олегу Сенцову, який був затриманий в Криму співробітниками ФСБ Росії в травні 2014 року і відтоді знаходиться під вартою в СІЗО в Москві. У Росії його звинувачують у підготовці терактів у Сімферополі, Ялті та Севастополі з метою дестабілізації політичної ситуації на півострові. Режисер провини не визнає. Визволення Олега Сенцова вимагають видатні кінематографісти – Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Майк Лі, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда, польський актор Даніель Ольбрихський та інші.
«Ми це робимо для того, щоб дати йому віру в те, що його ніхто не кинув», – каже організатор фестивалю «Дні українського кіно в підтримку Олега Сенцова» Анна Паленчук.
Кінематографісти вірять, що такий спосіб культурного просвітництва може стати дієвим інструментом тиску на Російську Федерацію.
«Консолідувати все кінематографічне товариство в підтримці Олега Сенцова, і це було видно в Каннах. Це необхідно продовжувати, постійно підтримувати і не зупинятися, щоб організовувати тиск на тих людей, які його незаконно утримують, бо юридичних способів впливу на них немає. Тому всі цивілізовані люди мають об'єднувати зусилля, щоб боротися», – зазначає Пилип Іллєнко.
«Якщо ми кожен день ледь-ледь будемо рухатися в цьому напрямку, то є надія, що незабаром Олег буде на волі», – підтримує його Ахтем Сейтаблаєв.
Спеціальною подією Днів українського кіно в Берліні стане показ робочої версії документального фільму «Звільніть Олега Сенцова» Аскольда Курова і показ дебютної роботи самого Олега Сенцова «Гамер». Також в рамках фестивалю відбудеться збір коштів, яких сьогодні потребує сім'я режисера. Так, за оцінками активістів, сьогодні необхідно близько 100 тисяч рублів щомісяця – для оплати послуг адвокатів, покриття витрат на поїздки до Ростова-на-Дону, де тривають судові засідання у справі Сенцова, і передач з їжею для ув'язненого.
Таким чином, сподіваються організатори, вдасться не тільки розкрити сучасну проблему України в історичному форматі та в розрізі історії політичних в'язнів, а й допомогти конкретній особистості подолати російський тиск.
«Дуже важливо розпочати діалог і не тільки розпочати, але і його продовжити, власне кажучи, що ми і робимо в Європі», – каже Анна Паленчук.
