Доступність посилання

ТОП новини

В ідеальних імперіях: Бродський і Крим


Іван Ампілогов, російський письменник

Є таке словосполучення – «імперія духу». Воно означає щось величезне, різноманітне, зі справедливою ієрархією і щасливими мешканцями. Талановитими і вільними. І розумною владою наймудріших, де геніальним і відважним віддаються найвищі почесті, а підлі і низькі займають ганебне становище. Важлива квітуча різноманітність, тому й імперія – має бути багато несхожих, але однаково прекрасних частин, підведених під єдиний скіпетр Краси і Добра. Це такі мрії.

І ці мрії тонко, але наполегливо, оживають в деяких людях, коли їм говорять про імперії дійсні, конкретно-історичні. Мерзота відтіняється ідеальними образами, і тоді вимовляються фрази: «Але бувають і просвітлені імперії... Але саме імперії створюють великий стиль... Вони акумулюють у собі величезні культурні сили... І вони здатні до грандіозних цивілізаційних явищ...». Теоретично все вірно.

Ідеальним імперіям протиставляються «духовні провінції» і «міщанські республіки» – сонні, спекулятивні, заплилі жирком. А в імперіях проживають аристократи духу

Ідеальним імперіям протиставляються «духовні провінції» і «міщанські республіки» – сонні, спекулятивні, заплилі жирком. А в імперіях проживають аристократи духу.

Можливо, саме такі витоки має прихильність до імперій у Бродського. Висловлюється думка, що емігруй він в яку-небудь тиху європейську країну, його талант би там здрібнів. І тому він щасливо обрав велику Америку, відповідну за розмірами його даруванню.

Ленінград, де Бродський сформувався, звичайно ж, місто імперське; відсунуте на другі ролі, воно зарезервувало собі місце культурно-мистецької, а не адміністративної столиці. Навіть такої собі берегині пам'яті, важливо, що пам'яті імперської. У ньому менш помітна та сутність Росії, яка складається з нахабства, брехні, гармат, німих селян, п’яних робітників і пихатих генералів. Там вона прикрита чудовим покривалом живої, але вмираючої культури. І Бродський під імперією зрозумів величезний просвітницький механізм.

У такій централізованій та уніфікованій країні, як Росія, – якось писав він – якою широкою можна було б зробити освіченість мас! Можна б в школах глибоко, серйозно і довго вивчати Цвєтаєву і Платонова, що викликало б справжню естетичну революцію. У масштабах десятків мільйонів! Але такого не робилося, зовсім навпаки, і Бродський вважав це злочином.

Я не дуже здивувався, дізнавшись недавно про те, що Бродський точно сказав би зараз – Крим їх

І тому я не дуже здивувався, дізнавшись недавно про те, що Бродський точно сказав би зараз – Крим їх. Вірніше, здивувався, але не був би приголомшений. Раніше суто філологічна проблема «Бродський і Крим» набула більш широких рамок. Те, що Бродський радів би викраденню Криму, повідомив близький друг поета, поет Євген Рейн.

В одній з недавніх передач Радіо Свобода Рейн так і сказав, додавши, що не раз при спілкуванні з ним Бродський говорив: «Росії треба повернути Крим».

Ось так! Говорив, ймовірно, в 90-ті, коли Крим став не їх, коли відчули втрату. Не вірити Рейну підстав немає, його спогади завжди дуже фактологічно точні. Раніше про Крим в житті Бродського Рейн якось не згадував, а от згадалося. Ще більше 20-ти років тому Нобелівський лауреат вважав неросійський Крим справою неправильною.

Але і зараз він викрикнув би це вульгарне гасло? Можливо, Рейн помиляється? А що Бродський говорив би зараз про шановану ним Америку, теж мерзенні жарти, що так подобаються російському натовпу? Бродський 20 років тому ще не знав про майбутнього Путіна, але колись дуже добре знав ленінградське КДБ. Він не бачив цих свят Перемоги, НТВ, попів, що освячують новенькі бюсти Сталіна. Цифри втрат серед мирного населення не бачив. Або, може бути, знехтував би всім заради Криму, тонко або грубо виправдовував? Могло б таке бути? Його друг Євген Рейн ось впевнений.

Іван Ампілогов, російський письменник з Криму

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG