Доступність посилання

ТОП новини

Листи кримчан: як українські митники на «кордоні» грають на нервах


Черга в пункті пропуску «Чонгар», 4 липня 2015 року
Максим Кузьмін

Прочитавши на Крим.Реалії «Як поводитись із російськими прикордонниками на «кордоні» з Кримом», вирішив описати свої пригоди на українському пункті пропуску.

17 липня я машиною повертався додому до Криму з роботи на материковій частині України. З собою в мене був багаж: сумка з особистими речами, 5 літрів автомастила для машини, б/у покришка і чотири коробки, отримані мною на «Новій пошті». В одній були українські книги для бібліотеки. У трьох інших – меблева фурнітура.

Після побіжного огляду багажу співробітники української митниці попросили надати документи. З документів у мене була тільки накладна «Нової пошти» з сумою оцінки 14220 гривень, яку я і пред'явив. Працівник заявив, що не може мене пропустити, оскільки в мене немає накладної на «вантаж», а значить, я займаюсь комерційною діяльністю. Я зажадав старшого зміни.

Старший представився Пушком Олександром Вікторовичем. Він теж підійшов до машини оглянути багаж, заглянув до коробки з книгами. Потім взяв паспорт і техпаспорт і пішов до вагончика для оформлення транспорту. Коли Пушко виходив із вагончика, я запитав: що тут відбувається? Відповідь: мовляв, усе нормально, на вас складають карту відмови. Я зайшов до вагончика, мені вручили на підпис два примірники карти, до своєї вони доклали копію паспорта і техпаспорта. Залишивши пропускний пункт, я спробував зателефонувати на номери, які вказані в документі, але вони не працювали. Більше того, документ був виписаний на м/п Каховка і підписаний таким собі Шнайдером Євгеном Анатолійовичем. Хоча все це відбувалось на Чонгарі.

Зрозумівши, що пояснювати митниці щось марно, я зв'язався з фірмою-відправником і попросив їх вислати накладну на електронну пошту. Поїхав до Новоолексіївки, знайшов комп'ютер, роздрукував рахунок на фурнітуру (документ без печатки). Повторний огляд (такий-самий побіжний) та вивчення папірців не викликав ніяких підозр.

За законом я маю право перевозити багаж в еквіваленті 10000 євро. На питання до митника, за якими критеріями він визначає вартість речей, виразної відповіді я не отримав. Я згоден: потрібен документ, що підтверджує вартість, але я віз не хутра і не комп'ютери, вартість яких визначити важко. Як п'ять меблевих фасадів можуть коштувати більше зазначеної вище суми?

Але мені більше віриться, – з урахуванням моїх попередніх поїздок, а їх було з сотню, – що на нашій митниці, як і завжди, процвітає корупція. Є зручний закон, за яким можна когось кудись не пустити.

Також хочу застерегти, що йдеться не про всіх працівників, є серед них і адекватні люди.

Передбачаючи коментарі на тему російської сторони, додам, що там відбувається приблизно те ж саме.

Максим Кузьмін, сімферополець

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG