37-річний євпаторієць Олександр Болтян (позивний «Чумак» – названий на честь українців, які їздили за сіллю до Криму) служить у батальйоні МВС «Січ». Документи для служби в лавах української армії він подав відразу ж після того, як разом із родиною залишив окупований Росією Крим. На відповідь довелось чекати кілька місяців. Дочекався лише в травні. У зоні бойових дій пройшов через багато випробувань, встиг побувати під обстрілами снайперів і мінометників. Через два місяці повернувся на ротацію.
Ми скористались перервою, щоб розпитати його про життя на війні і про те, що чекає на окупований Крим.
– Олександре, ви провели в зоні АТО два місяці. Що змінилось для вас за цей час?
– Прийшла ще більша впевненість у тому, що потрібно захищати свою країну. Тому що раніше я бачив, що відбувається на Донбасі в інтернеті, а тепер побачив, як усе відбувається насправді – коли сепаратисти стріляють у мирних людей. Я бачив, як це відбувається, бачив людей, які загинули, і тепер ще більше впевнений у тому, що державу треба захищати! Якщо ми її не будемо захищати, ворог буде під Києвом, а може, й далі.
– Де ви були і в яких діях брали участь?
– Я був у Авдіївці (місто в центральній частині Донецької області, звільнене від проросійських бойовиків, але розташоване в трьох кілометрах від зони військових дій. – КР). У нас були позиції в самому місті і в його окрузі. Ми прикривали тил Збройних сил України, щоб туди не ввійшли диверсійно-розвідувальні групи. Там несли бойові чергування.
Збройні сили України зараз стоять на своїх позиціях і не допускають проникнення на територію країни військ противника. Постійно є спроби диверсійно-розвідувальних груп потрапити на нашу територію. Я думаю, перед ними стоять завдання з'ясувати більш точні позиції українських військових. Але вони отримують гідну відсіч.
– Чи доводилося вам бути в зоні вогню, під обстрілами?
– Безпосередньо стрілецького контакту в мене не було. Тому що близько вони (проросійські бойовики. – КР) не підходять. Вони намагаються бути на відстані 1,5-2 кілометри. Так їм зручніше бити по наших позиціях. Були такі ситуації, коли по нас стріляли снайпери, були обстріли з мінометів.
Над нашими позиціями постійно літають безпілотники, які моніторять ситуацію вночі і вдень. Одного разу ми за годину нарахували їх близько 50-ти. Бойовики прекрасно знають, де наші позиції, і постійно стріляють по них з усіх видів озброєння. Там є і танки, і 120-й міномет, і 80-й міномет.
– Чого ви навчилися там?
– Швидко бігати (сміється). Коли триває обстріл, потрібно дуже швидко ховатись. Бо може прилетіти якщо не міна, то дуже багато скалок, які можуть серйозно травмувати.
– Чи є у вашому батальйоні «Січ» ще кримчани?
– Нас двоє всього. Головне – що в нашому батальйоні всі однодумці. Не має значення, з якого регіону ти приїхав. Головне – захист нашої країни. У нас думки одні й дії одні.
– Нещодавно командир добровольчого об'єднання «Крим» Іса Акаєв оголосив, що запрошує всіх кримчан-добровольців сформувати свій – кримський – батальйон. На цей момент формування перебігає процес реєстрації в Генштабі ЗСУ. Чи не хочете ви перейти до батальйону «Крим», коли його зареєструють?
– Подивимось. Нехай спочатку зареєструються, а потім будемо вирішувати.
– Кримчани, згідно з чинним законодавством України, не підлягають мобілізації. Ви, як і багато інших кримчан в АТО, не зобов'язані були воювати. Однак, побувавши там, що ви можете сказати своїм землякам, які поки залишаються на мирній території?
Коли на твою державу нападають загарбники, необхідно дати гідну відсіч. А з Криму ти, Донецька чи Закарпаття – не має ніякого значення
– Коли на твою державу нападають загарбники, необхідно дати гідну відсіч. А з Криму ти, Донецька чи Закарпаття – не має ніякого значення. Кожен чоловік, кожен громадянин має віддати борг державі. Це, звісно, вибір кожного. Але коли прийде час, коли кожен задумається над тим, що він робив для того, щоб Україна залишилася цілою і вільною країною? Як ці люди будуть дивитись в очі своїм дітям?
– Зрозуміло, що є різниця між життям у військовій зоні і за її межами. У чому ви бачите цю різницю?
– Основна різниця в тому, що там ти все бачиш не через монітор комп'ютера, а своїми очима, проживаєш всі ці події. Найбільше засмучує те, що місцеве населення, яке живе в Авдіївці та її окрузі, постійно перебуває під обстрілами. Шокує ситуація, коли щодня бачиш дітей, які гуляють містом, і тут починають летіти міни. Це наводить на певні роздуми про те, які моральні цінності мають ті люди, які палять у місцевих мирних жителів.
Одна справа, коли бойовики стріляють в Авдіївку, знаючи, де розташовані українські бойові позиції. А зовсім інша – коли вони палять у житлові квартали і гинуть мирні люди.
– Як місцеві жителі сприймають вас – українських військових?
– По різному. Але зараз сприймання нас більш позитивне, тому що люди починають розуміти, вони бачать, звідки летять снаряди, звідки ведуться обстріли. Але все-таки я хочу підкреслити, що з боку української влади не ведеться адекватної роботи для ефективної інформаційної кампанії. Тому що, якщо у тебе є звичайна антена в Авдіївці, ти можеш зловити кілька каналів, які належать сепаратистам: це «Оплот», «Юніон» і російські канали. Через кабельне телебачення дивитись українські канали складно, оскільки там весь час обстріли, перебиваються кабелі.
– На нашій спільній з вами Батьківщині – у Криму – багато кримчан сприймають те, що відбувається на сході України, як те, що українська армія – це карателі, які самі обстрілюють своїх громадян. Які аргументи ви можете навести, щоб переконати їх?
– Їм просто потрібно приїхати і подивитись на власні очі, а не через призму телеканалів (українських і російських). І відразу ж усі питання відпадуть. Якщо є така можливість – просто приїхати і подивитись, які снаряди тут літають, поспілкуватись із місцевими жителями про те, коли почались обстріли, хто стріляє.
– Говорячи про повернення Криму під контроль України, комбати різних батальйонів не заперечують, що можливий і військовий сценарій. Як ви ставитесь до цього і чи готові воювати за звільнення Криму?
– Якщо будуть бої, звісно, захищатиму територію своєї держави в будь-які способи. Мирний шлях – значить мирний шлях. Не буде по-мирному, значить буде інакше.
Як тільки впаде злочинний олігархічний режим в Росії, вся ця піраміда дуже швидко розпадеться
Зараз Росія нагнала до Криму безліч зброї. І півострів тепер – велика військова база. Але я вважаю, що як тільки впаде злочинний олігархічний режим в Росії, вся ця піраміда дуже швидко розпадеться. Тому що люди, які прийшли до Криму зі зброєю, прекрасно розуміють ціну всього цього захоплення. Зараз уже навіть ставлення кримчан до окупантів потихеньку змінюється. Тому що їм є з чим порівняти: як вони жили до окупації і зараз. Тому в певний момент усе буде розвиватися швидко. І я думаю, до збройного конфлікту не дійде, окупанти самі підуть.
