Доступність посилання

ТОП новини

Дитсадок для комдива


Колишній дивізійний дитячий садок у Сімферополі

Як у Криму розкрадали військове майно

Якою картина з дошкільними закладами у Сімферополі виглядала колись, скажімо, років 15-20 тому, не берусь судити. Нині ж із дитсадочками геть сутужно, бо вони, виявляється, вщент заповнені. Хоча батьки, звісно ж, усіма правдами і неправдами через щільні черги намагаються туди все одно «втиснути» своє дитя. Це при тому, що «бебі-буму» в кримській столиці останнім часом начебто не спостерігається. І тим не менше щомісяця черга до 66 дошкільних закладів збільшується приблизно на 400 дітлахів. Нині вона становить близько 15 тисяч. Місцеві урядовці і чиновники лише раз по раз у медіа звітують про свої потуги щодо «розрулення» ситуації.

«Раніше всі були у загальному списку, – пояснила начальник управління освіти адміністрації Сімферополя Тетяна Сухіна. – Наприклад, законом не надавались пільги одиноким матерям і військовослужбовцям. Тепер у кримчан виникають питання: чому ми були 12-тими, путівок до дитячого саду видали 15, але ми не пройшли. Нам доводиться кожному пояснювати, що напряму розподіляли спочатку між позачерговиками і першочерговиками».

За словами Сухіної, відтепер пільговикам виділяють понад 40% місць. До них належать малюки одиноких матерів, діти з багатодітних родин, інваліди та діти інвалідів, військовослужбовців, співробітників поліції, митників, співробітників органів із контролю за обігом наркотиків, кримінально-виконавчої системи, протипожежної служби. Чимало з посадовців – «нові» кримчани, тобто переведені, відряджені з материкової Росії до кримських місцевих служб. Зважаючи на те, що таких ставатиме дедалі більше, навряд чи найближчим часом черги до дитсадків суттєво порідіють. Навпаки. Натомість влада, судячи з усього, поки що не спроможна цьому ефективно зарадити і прискорити будівництво нових дошкільних закладів.

Тож молодим батькам, як раніше, відразу з появою немовляти слід займати так звану електронну чергу. Або ж одразу йти… до суду, як порадила нещодавно начальник відділу управління з нагляду за виконанням федерального законодавства прокуратури Республики Крим Ніна Новікова.

Від суддівського рішенням самих дитсадків і місць у них не побільшає. За «бортом» все одно залишаться тисячі

«Судова практика в Російській Федерації складається таким чином, что незалежно від того, який там (до дитсаду – КР) номер черги, перший або п'ятидесятий, якщо громадянин звернувся до суду або прокурор звернувся в інтересах родини або дитини, то судові органи виносять позитивне рішенням за цим зверненням», – розповіла Новікова на розширеному засіданні робочої групи місцевого осередку «Загальноросійського народного фронту з доступності дитячих садків».

Новіковій з її «слушними» порадами, певно, невтямки, що від суддівського рішенням самих дитсадків і місць у них не побільшає. За «бортом» все одно залишаться тисячі, причому переважно – з пересічних родин, яким не до судової тяганини. Якби вона порадила інший варіант, приміром, інвентаризацію «націоналізованих» об’єктів нерухомості, тоді ця «революційна доцільність» мала б ще якесь право на життя. Надто стосовно тих об’єктів, які колись не одне десятиріччя справно слугували дітям. Причому якраз дітям нинішніх пільгових категорій. Ідеться, зокрема, про цей ажурний особнячок у кримській столиці, що на розі вулиць Калініна і Крейзера (на знімку).

Можливо, багатьом сімферопольцям відомо, що включно до 2014 року він належав оператору мобільного зв’язку «Київстар». Минулої осені на підставі відомого рішення «Державної Ради» Криму про націоналізацію туди нагрянула доблесна «самооборона» і у звичний для неї рейдерський спосіб заблокувала всі входи і виходи, й у підсумку викинула звідти законних господарів. Але мало, либонь, тих, хто в курсі, що до 1997 року будівля була відомчим дитячим садком російського Чорноморського флоту. За його морською інженерною службою (МІС) числилась і земельна ділянка, точніше окреме військове містечко площею 0,14 гектарів, де розміщувались спальний корпус дошкільного закладу і деякі господарські приміщення, зокрема їдальня. Відвідували ж садочок виключно діти офіцерів і прапорщиків тутешньої флотської 126-ї Горлівської дивізії берегової оборони (ДБО). Як же дитсадок дістався «Київстару»? Це найцікавіший момент, гадаю, вартий уваги.

Тривогу підняли самі ж офіцери дивізії. Вони самі вийшли на телефонний зв’язок із українськими журналістами і розповіли, що їхніх дітей посеред зими (наприкінці 1996 року – КР) в авральному порядку, по суті, виставляє на вулицю ніхто інший, як командир їхньої дивізії, генерал-майор Володимир К. Проте зарадити людям медійники не змогли, хоча всіляко намагались.

«Дитячу» проблему банально відтиснув куди більш масштабний і резонансний інформаційний привід – перебіг розподілу Чорноморського флоту, підписання відомих угод про його перебування на території України. Але дещо стосовно дивізійного дитсадка все ж удалось з’ясувати. Зокрема, що на той момент його вже встигла списати МІС флоту. Причому в порушення вимог чинного наказу міністра оборони СРСР, відповідно до якого будівля за своїм віком і технічним станом не підлягала списанню. Та й саме списання за цим наказом передбачало чіткий порядок, а саме: фактичний демонтаж приміщень із подальшим зберіганням розібраних матеріалів і конструкцій на визначених флотських складах. Проте цього зроблено не було. Натомість «порожню» ділянку як таку, що втратила своє цільове призначення, швиденько, до підписання урядової угоди 1997 року про розподіл Чорноморського флоту, передали за усталеною процедурою Сімферопольському міськвиконкому. Цікаво, що МІС флоту так поспішала, що не узгодила свої дії з вищим, московським керівництвом. Принаймні, в офіційному акті прийому-передачі майна 126-ї ДБО військове містечко з дитсадком фігурувало як таке, що мало передаватись… міністерству оборони України. «А воно нам – зайва проблема», – коротко пояснив журналістам заступник тодішнього міністра оборони України, генерал-полковник Дмитро Рудковський.

Не потрібне українським генералам і їхньому відомству виявилось вкрай потрібним росіянам

Втім, не потрібне українським генералам і їхньому відомству виявилось вкрай потрібним росіянам, тобто комдиву. Щасливим власником 14 соток і заразом «списаного» дитсадка той став теж елементарно просто: написав на ім’я тодішнього міського голови Валерія Єрмака, з яким, до речі, приятелював, заяву з проханням надати йому вивільнену земельну ділянку в довічне користування. Той не відмовив. І невдовзі звільнений у запас у зв’язку з розформуванням рідної дивізії бравий генерал стає хвацьким господарником і розпочинає капітальний ремонт свого «законного» придбання. Проте ентузіазму на новій ниві йому вистачило ненадовго. Спочатку ділянка з їдальнею відгороджується, імовірно, в результаті банального продажу. На ній через декілька місяців будівельники, попередньо розібравши дитсадівську їдальню, зводять привабливий котедж. А ще згодом ударними темпами до невпізнанності змінюється і вигляд колишнього військового дитсадка. Його відповідно до своїх офісних і естетичних потреб приводить вже новий власник – «Київстар».

А відставний російський комдив після тієї подвійної вигідної оборудки, а ще «братського» розподілу майна дивізії українцям (офіцери-тиловики, приміром, скаржились на те, у якому жахливому стані дивізія передала їм наявну розкомплектовану техніку) з часом знову порозумівся з поважними високопосадовцями з Києва. Відтак отримав від них «хлібне» місце – посаду генерального директора держпідприємства Міноборони України «Укрвійськкурорт» (офіс розташовувався у військовому санаторії в Партеніті). Втім, природа того «порозуміння» теж мала своє банальне пояснення: батько-генерал комдива і батько тодішнього українського міністра оборони, а потім відомого народного депутата колись не лише служили пліч-о-пліч, а й довший час, ледве не фронтової пори, товаришували.

У розвиток дитсадівської теми варто нагадати, що до неї має безпосереднє відношення і дітище нинішнього голови «Державної Ради» Криму Володимира Константинова – фірма «Консоль». Причому саме на «військовому грунті». Річ у тім, що колись, ще 1997 року, «Консоль» підписала партнерську угоду з Міноборони України про будівництво житла для військовослужбовців у районі вулиці Авіаційна. За нею «консолівці» мали безкоштовно передати гарнізону 7% зданого в експлуатацію житла. Цю ділянку-вигін, що межує з нинішнім артилерійським полком, військові давно називали «полем дурнів» (там традиційно займались «дурницями», тобто «воювали» на командно-штабних машинах (КШМ). Проте вийшло, що у реальні дурні їх пошила хитра «Консоль». Як, між іншим, інвесторів у деяких містах України і рідному Сімферополі. Місту «консолівців», нагадаю, декілька років тому мали передати в цьому спальному районі дитячий садок. Людям набридло чекати на милостиню від вмотивованого меркантильними інтересами «героя кримської весни». І вони самотужки організували невеличкий приватний дошкільний заклад – в одній із приватних квартир на цій самій вулиці Авіаційній.

Максим Романів, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG