Таким собі казковим дядьком Чорномором виглядає кримський регіональний політик, який волею долі опинився в центрі військово-політичної інтриги Кремля. Він обходить дозором захоплений півострів і з серйозним виглядом прорікає нісенітниці.
У назві компанії «Чорноморнафтогаз» до свідомості Сергія Аксьонова, схоже, доходить тільки перша частина складного слова. Про нафту і газ він знає не більше за звичайного споживача, який експлуатує приватний автомобіль і газову колонку. Знав би більше, не став би ділитися публічно своїми глобальними ідеями перетворення кримської компанії в подобу «Газпрому». Саме російський газовий монополіст для Аксьонова є зразком для наслідування. На думку глави кримської Ради міністрів, ця компанія – технологічний флагман галузі. «Створити російський «Газпром» в мініатюрі», – ось про що мріє ставленик Кремля в Криму.
Розмови російських чиновників про прозорість – в одному ряду зі спічами про демократію, права людини та свободу слова з номінації «хто смішніше?»
Не забув і штовхнути на бігу попередніх, українських керівників «Чорноморнафтогазу», які нібито недостатньо прозоро вели справи компанії. Розмови російських чиновників про прозорість – в одному ряду зі спічами про демократію, права людини та свободу слова з номінації «хто смішніше?». Адже поки українські буровики працювали на шельфі, їхні російські колеги запрошували іноземців для освоєння підводних родовищ. Причина: «Газпром» не має в своєму розпорядженні технологій видобутку вуглеводнів під водою. Швидше за все, Аксьонова вражають багатомільярдні обороти російського монополіста і фантастичні зарплати топ-менеджерів. Але цьому є просте пояснення: Росія є світовим лідером за обсягами запасів, видобутку та експорту, а конкурентів в країні у «Газпрому» немає.
Путін перетворив компанію в інструмент агресивної зовнішньої політики, використовуючи поставки як інструмент тиску чи заохочення за лояльність. У відповідь Європа законодавчо заборонила росіянам скуповувати акції газопостачальних компаній. А деякі покупці російського газу в судах добилися зниження ціни на сибірське «блакитне паливо».
Путін перетворив «Газпром» в інструмент агресивної зовнішньої політики, використовуючи поставки як інструмент тиску чи заохочення за лояльність
Головний висновок, який зробили європейці з піднесених «Газпромом» уроків, – треба шукати альтернативні джерела природного газу. І вони знайшлися, в тому числі і завдяки розвитку технології скраплення газу та його транспортування на спеціально обладнаних судах. Польща, яка більше за інших відчула тиск російської компанії, побудувала термінал на Балтиці для прийому газових танкерів. Самі росіяни єдиний проект скраплення газу змогли реалізувати на Сахаліні за участю британської та японських компаній. Іноземні партнери своїми технологіями допомогли освоїти і родовища на шельфі біля Сахаліну. У відповідь Москва відібрала у партнерів по 50% їх частки в проекті. Ось такий от зразок для «Чорноморнафтогазу» пропонує керівник кримського уряду. Навряд чи Аксьонову, стурбованому зміцненням своєї особистої влади на півострові і прагненням ще раз підстрибнути до «царської» руки, відомі всі ці обставини.
Компанія «Газпром» зараз знижує обсяги продажів в Європі. Стрімко втрачає український ринок. А ж Україна донедавна була найбільшим покупцем російського газу
Крім того, що сказав кримський намісник, важливий і час, коли він це сказав. Компанія «Газпром» зараз знижує обсяги продажів в Європі. Стрімко втрачає український ринок. А ж Україна донедавна була найбільшим покупцем російського газу. Плани будівництва газопроводу «Сила Сибіру» для поставок у Китай заморожені. Навіть Туркменістан оголосив «Газпром» неспроможним через невиконання контрактних зобов'язань із закупівлі туркменського «блакитного палива». Газовий кийок Кремля на очах здувається.
Але сімферопольський Чорномор на «дрібниці» не звертає уваги. З Криму, що летить на московській машині часу в радянське минуле, така газова зброя все ще виглядає досконалою.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції