Доступність посилання

ТОП новини

Нафта падає – ставки ростуть. Що чекає на Росію 2016 року


©Shutterstock

«У Кремля є тільки один шанс переграти Київ – розгойдати ситуацію в Україні зсередини за допомогою місцевих популістів і націонал-ідіотів»

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Донбас стає для Кремля все більш дорогою й небезпечною авантюрою. Провідні аналітичні центри світу синхронно знижують свої прогнози щодо перспектив економіки Росії на наступний рік. Загравшись у «русскій мір», Москва ризикує упустити той момент, коли ніякі масовані обстріли умів росіян з великокаліберного телевізійного екрану не допоможуть пояснити хід країною зубожіння.

Впливове рейтингове агентство Moody's не розділяє оптимізм керівників економічного блоку уряду Росії. Після перегляду ключових прогнозів, економісти агентства очікують, що падіння економіки Россії 2016 року може скласти від 0,5% до 1,5%.

Практично синхронно з Moody's свій прогноз знизили й експерти впливового інвестиційного банку Morgan Stanley. Переглянутий прогноз на наступний рік – падіння економіки Росії на 1,3% в базовому сценарії. Однак у разі погіршення ситуації на світових ринках і відсутності прогресу щодо нормалізації ситуації на Донбасі падіння ВВП може поглибитись до 3%. На 2015 рік прогноз залишили без змін – падіння більше ніж на 4%.

У своїх аналітичних оглядах усі провідні аналітичні центри нарівні з цінами на нафту говорять і про руйнівний вплив санкцій. Безумовно, при нафті за 100 доларів за барель санкції здавались Кремлю смішними, проте при нафті нижче 50 їхній ефект зростає багаторазово.

Якби не небезпечні авантюри Кремля в Україні, Росія, імовірно, змогла би пережити падіння цін на сировину з куди меншими втратами

Якби не небезпечні авантюри Кремля в Україні, Росія, імовірно, змогла би пережити падіння цін на сировину з куди меншими втратами. Приклад тому – Саудівська Аравія, яка також дуже сильно залежна від цін на нафту. Однак в арабській країні, на відміну від Росії, очікується зростання ВВП як поточного, так і наступного року. Обвал цін на нафту компенсується за рахунок величезних золотовалютних резервів і запозичень. Росія не може собі дозволити ні витрачати резерви, ні позичити, адже в умовах зіпсованих стосунків з ключовими фінансовими центрами світу, вона може бути впевнена, що сподіватись можна лише на себе.

Росія для Китаю – не більш ніж один із постачальників сировини. Чим швидше вона ослабне, тим швидше китайські компанії зможуть роздобути величезні мінеральні ресурси Сибіру і Далекого сходу за безцінь

Не допоможе і Китай, розворот у бік якого ніяк не знаходить зворотної реакції. Для того, щоб зрозуміти незговірливість Пекіна у ключових для Москви питаннях, досить просто подивитись на масштаб взаємної торгівлі з США, ЄС і Росією. Росія для Китаю – це не більше ніж один з постачальників сировини. Чим швидше вона ослабне, тим швидше китайські компанії зможуть роздобути величезні мінеральні ресурси Сибіру і Далекого сходу за безцінь. Точно так само, як вони зробили це в Африці.

Тож сподіватись Кремлю потрібно тільки на себе. Тим часом, усе більше занепокоєння викликає банківський сектор, який несе в собі колосальну загрозу. Якщо ситуація зайде надто далеко і доведеться рятувати найбільші банки, рахунок піде на десятки мільярдів доларів лише прямих інтервенцій на їхню докапіталізацію. Не кажучи вже про стагнацію кредитування, поглиблення рецесії, відтік депозитів і т.п. побічних реакціях. Ситуація стає вибухонебезпечною.

Нові військові перемоги на Донбасі вже ніяк не позначаться на рейтингу Путіна, який досяг своєї межі, і лише тільки погіршать економічну ситуацію

Кремль загнав себе в ситуацію цугцванга. Нові військові перемоги на Донбасі вже ніяк не позначаться на рейтингу Путіна, який досяг своєї межі, і лише тільки погіршать економічну ситуацію. Підтримка місцевим населенням окупантів украй низька. Медитація на нафтові ціни не приносить ніякого матеріального результату – вони продовжують падати. Танці навколо знищення гусей і ряджені клоуни, які гризуть пивні банки, викликають у росіян лише сміх і роздратування.

Час задуматись. Напередодні виборів 2016 року затяжна криза в економіці загрожує непередбачуваними наслідками. Підтримка «Єдиної Росії», яка дискредитувала себе де тільки можна, залишає бажати кращого. Болотяна трапилася в куди більш тепличних умовах. Ймовірно, що телевізійні акценти будуть зміщуватись у бік розв'язання економічних проблем. Перестановки у вищому ешелоні влади неминучі – потрібно показати народу дії. Однак без розв'язання проблеми України однією заміною чинних постатей не обмежишся.

Москва намагається заморозити конфлікт на Донбасі, при цьому зберігши контроль над територією. Шантаж регулярними артилерійськими обстрілами українських позицій не приніс результату. Позиція України виявилась несподівано жорсткою і послідовною – виконання Мінських домовленостей, незважаючи ні на які провокації.

У Кремля є тільки один шанс переграти Київ – розгойдати ситуацію в Україні зсередини за допомогою місцевих популістів і націонал-ідіотів

Порошенко виявився гранично послідовним і в питанні змін до Конституції, продавлюючи потрібне рішення всіма наявними методами.
Немов крокодили в засідці, Київ і Берлін чекають на момент, коли жертва почне знемагати від фінансової спраги і піде на захід, до річки. У цій позиції перспективи Києва як максимум – повернути повний контроль над окупованими територіями, як мінімум – домогтися довготривалого миру, виглядають як ніколи високими. Головні союзники України – час і реформи – роблять її доводи все сильнішими.

У Кремля є тільки один шанс переграти Київ – розгойдати ситуацію в Україні зсередини за допомогою місцевих популістів і націонал-ідіотів. Те, з яким захватом російська пропаганда підхопила зіткнення під Радою, говорить про одне – це остання надія Путіна уникнути принизливих для себе поступок.

Іван Сергеєнко, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG