Доступність посилання

ТОП новини

Кримські записки Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади – «Яблуко»


У сімферопольському супермаркеті «Яблуко», 19 вересня 2015 року

Не знаю, чи відомо власникам мережі продовольчих супермаркетів «Яблуко», що «Велике яблуко» – це поширене в Америці прізвисько Нью-Йорка? Але свій найбільший гіпермаркет у Сімферополі вони саме так і назвали. Може, треба було відразу й написати: «NY»? Тим більше, що в цьому випадку знадобилося б замінити на фасаді лише дві літери.

У липні цього року припинив існування супермаркет «FM», розташований на об'їзній дорозі недалеко від розв'язки на Феодосію. Але, як кажуть, святе місце порожнім не буває, і вже в серпні в тому ж величезному залі під 5000 квадратних метрів відкрився продовольчий магазин згаданої торговельної мережі «Яблуко», до назви якої на фасаді додали слово «Велике».

Загалом, чи це натяк на «The Big Apple» на Гудзоні чи позначення розмірів нового магазину, своє самолюбство господарі новоявленого продуктового монстра явно задовольнили. У мене ж про «Яблуко» склалась, можливо, занадто суб'єктивна, але небезпідставна думка після того, як багато років тому здоровань-менеджер одного з перших «яблучних» магазинчиків у центрі Сімферополя після моєї скарги на хамство продавця запропонував вийти і по-чоловічому, без свідків, обговорити мою претензію.

Чомусь протягом багатьох років цю компанію супроводжують якісь не зовсім відповідні солідній торговельній мережі скандальчики з кримінальним душком. А в новітній, «російській» історії Криму, коли багато хто на півострові згортає свій бізнес через нестерпні умови (корупція, економічний спад, труднощі з логістикою), торговельна мережа «Яблуко» немов знайшла друге дихання і почала, подібно алігаторові, відкушувати шматки від начебто успішних і могутніх конкурентів.

Наскільки я розумію, «Яблуко» є типово кримської торговельною мережею, на відміну від російського «Ашана» та українського «Фуршету». Причому мережею, що покриває солідний сегмент ринку – великі супермаркети «Яблука», розташовані в густонаселених житлових районах Сімферополя і Севастополя, працюють з 8 до 23 години і, наскільки я цікавився, популярні серед жителів Криму. Політичні пристрасті «яблучним» хлопцям явно чужі, енергії хоч відбавляй – давайте подивимось, як в умовах наближення української блокади Криму вони збираються працювати.

Величезний просторий зал, людей мало – але й час полуденний, тисячі людей з'являться тут лише по закінченні робочого дня. Через дорогу – один із найбільших спальних районів Сімферополя, вулиця Бели Куна і мікрорайон Загородній.

Працівники снують залою, підвозять і викладають продукти.

На вході до зали одразу зашпортуюсь через штабель української газованої води. Щоб кожен раз не відволікатись на перерахунок валют, пропоную відразу ділити ціну в рублях рівно на три – і отримаєте ціну в гривні за сьогоднішнім курсом.

Що здивувало – українська ікра. Для критиків підкреслюю: якщо я вказую країну-виробник, то, як мінімум, подивився штрих код. Але зазвичай я ще й намагаюсь прочитати адресу виробника, написану дрібненьким шрифтом.

Тут українська «Мівіна» ще тримається проти «Роллтон», лежачого на сусідній вітрині.

Смак студентських років, кабачкова ікра! Хотів було написати про паритет країн-виробників, але подивився на ціну. Який же паритет за дворазової різниці у вартості? Тож 2:1 на користь кубанської продукції.

А ось зразок толерантного мерчендайзингу, чи то пак розкладки продукту на вітрині. Український «Верес» і російський «Кубанський продукт» приблизно однакової цінової категорії не стали зіштовхувати в ідеологічному протистоянні, а розділили дорогущим в'єтнамським «Lutik'ом».

Борошно, як і скрізь, кримська. А ось крупи тут дешевші, ніж на ринку, відсотків на 20-25. Гречка – 52 рубля (17 гривень) за кілограм проти 80 рублів (27 гривень) на ринку пару днів тому, в'єтнамський рис – приблизно так само. Тож, можливо, тут вже поставки і російські, без митних і прикордонних хабарів.

Олія соняшникова теж дешевша на чверть, вона практично вся кубанська, але для асортименту, вочевидь, стоїть рідна «Олейна».

Кавуни схожі на ашановські, хоча на пару рублів дорожчі. Продавці запевняють, що кримські, хоча кажуть, що нещодавно ще завозили херсонські.

Картопля, як я зрозумів із пояснень, українська, як і інші овочі. Ціна вища, ніж у «Фуршеті».

Що здивувало, то це яблука: по-перше, відмінні, по-друге, ціни за аналогічної якості нижчі, ніж навіть на Привозі. Написано на цінниках, що кримські. Хоча сорти більше схожі на ті, що з материкової України привозять.

Тверді сири здебільшого і тут українські. Ціни вищі, ніж на ринку.

Але тут вже з'являється альтернатива. Десь чверть сирів у «Великому яблуці» – російського виробництва. Купив скуштувати недорогий «Російський», зроблений у самій глибині Росії – в Омську. Ціна – 300 рублів, причому не «сирний продукт» написано, а саме «сир». Схожий на застиглий ПВА з присмаком кефіру і добре посолений.

Цей сир із Мордовії. На смак не куштував. Ціна вдвічі вища, ніж у хорошого українського сиру. Сподіваюсь, хоч тут вона відповідає якості.

Ковбаса майже вся кримська, є російська, курятина і яйця – кримські.

Йогурти тут ще українські. Штрих-коди дивився ретельно.

Молоко, кефір, сметана, в основному, кримські, масло – кримське і російське.

О, містер «Президент»! Тут у вигляді сиру і сметани. Але Краснодар тримається врівень.

А ось на цій вітрині українського немає нічого.

Соки поки тримаються.

Знову із серії «не вір очам своїм». Український «Немирів», вироблений у Росії. Ну, і ціна відповідна – 0,5 «Особлива» коштує з божевільною акцією всього 259 рублів, тобто 86 гривень. І етикетка українською, як видно, не заважає патріотам Росії в Росії ж її вживати.

З вином у Криму, як ви розумієте, все гаразд, можна навіть літньому італійському ловеласу налити з панського плеча двохсотлітнього. Хоча, можливо, тільки цим італієць і відзначиться в історії.

А так, хоч не дешевше за горілку «Массандра» йде, і то добре.

Можна розповідати дітям про географію України.

Батюшка, схоже, вже готується до блокади. Хоча, швидше за все, про блокаду, подібно багатьом кримчанам, він не чув і просто закуповує пісну продукцію на братію.

Висновок? Я думаю, що «Яблуко» набагато легше перенесе відсутність українських поставок, ніж той же «Фуршет». При цьому оборот цієї торговельної мережі значно вище, ніж у «Фуршету», причому в той час, як «Фуршет» втрачає позиції і закриває в Криму супермаркети («Ашан», наприклад, працює на площах, що належали раніше «Фуршету»), « Яблуко »досить агресивно розширюється.

Овочі та тверді сири - ось що залишилися, на мій погляд, монопольні українські продукти в цьому гіпермаркеті, і те про сир я говорю лише якісний і недорогий. Мінералка легко замінюється виробленої в Криму, її багато, хоч про якість говорити не доводиться. Соки, я думаю, Кубань може поставити в достатній кількості. Молочко? Ну, якщо мова йде про продукти з терміном зберігання місяць і більше, то вони легко можуть бути завезені через протоку, а швидкопсувна молочна продукція і так вже майже вся місцевого виробництва.

Ковбаса, як і в інших мережах, здебільшого місцева. Риба - російська.

Що ще залишається українського? Цукор, крупи, м'ясо - і то я не впевнений, що це все виключно українського походження. Решта продукти в «Яблуко» продаються вже практично одні російські, а такі вишукані страви, як «Мівіна», соняшникова олія та рослинні консерви українського виробництва викладаються на вітрини, схоже, лише для асортименту.

Далі буде

Попередні частини «Кримських записок Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади» читайте в наступних матеріалах:

«Кримські записки Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади – Ашан»

Кримські записки Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади – «Фуршет»

Кирило Автохтонов, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG