Якщо гіпермаркет торгової мережі «Ашан» в Сімферополі можна назвати прийшлим варягом, який потіснив у бою конкурентів, то торговельна мережа «Фуршет» – вже чисто український винахід. І, якщо можна так сказати, авторський: Ігор Баленко, який створив цю мережу, що містить у собі нині більше сотні супермаркетів, мені видається таким собі ковбоєм від торгівлі. Філолог за освітою, почесний консул Перу в Україні, дружина – співачка. Романтик!
І перший супермаркет нинішнього типу, що відкрився в Сімферополі в середині 90-х, був саме «Фуршет» на Маяковського. Потім, коли до Криму прийшли інші мережі, всі супермаркети стали для мене знеособленими, а ось цей запам'ятався. Хоча, швидше за все, як і будь-який спогад про минуле, це ностальгія за собою молодим.
Перше враження після «Ашана» – значно більше продуктів і менше людей. Але якщо враження від достатку товарів можна пояснити дуже невеликою торговою площею, де буквально доводиться протискуватися між вітринами, то вже покупців на одиницю продукції тут реально менше, ніж в «Ашані».
Друга відмінність, що впадає в око, – українські продукти, що становлять значну частину асортименту.
Овочі тут явно українські – і за словами продавців, і за простою логікою. Великі торгові мережі договори про постачання продуктів з дрібними виробниками не укладають – адже потрібна гарантована, безперебійна та ще й цілорічна доставка продукції в мережу. А звідки в Криму великі постачальники овочів і фруктів? Коли Крим в зоні ризикованого землеробства і заморозки кожні два роки вбивають урожай фруктів, а картопля тут росте тільки на селянських подвір'ях? Ну, хіба що цибулю місцеві корейці на півночі Криму вирощували в промислових масштабах. Але тепер, коли води в Північно-Кримському каналі немає, і корейці не допоможуть.
Це ціна української картоплі, що пройшла дві митниці і два прикордонконтролі. 20 рублів – це більше 6 гривень. Порівняйте з цінами в «Ашані».
Ну і на кавуни в «Ашані», пам'ятаєте, я увагу звернув? Ось це херсонські красені, їх і поруч ставити не можна з краснодарським дріб’язком. Але ціна на чверть вища, хоч везти вдвічі рази ближче.
Іду вздовж полиць, дивлюся скільки російського, а скільки українського лежить. Овочеві консерви – п'ятдесят на п'ятдесят.
Домашній фаст-фуд – майже все російське. «Доширак» з «Роллтоном» здолали «Мівіну». Але вермішель швидкого приготування все-таки не головне в раціоні родини.
Макарони і крупи ще тримаються.
Продавці «Фуршету», який все-таки є частиною саме української торгівельної мережі, вирішили, очевидно, допомогти своїм у нерівній сутичці з загарбниками ринку і виклали на головному проході якийсь бастіон типу «Купуй українське».
А ось з цукром некрасиво вийшло. (Це я не до «Фуршету» претензії висуваю, упаковка явно не його). Цукор-пісок тут весь однозначно український, але за допомогою розфасовки місцеві підприємці зайвий раз облизали владу. Залишається тільки чекати появи триколірних презервативів «Патріот» або щось в цьому дусі.
Пшеничне борошно, напевно, єдиний продукт в бакалійному ряду, якими Крим повністю покриває свої потреби. Пшениця в Криму росте добре, поливу не вимагає, так що багатьом господарствам нічого не залишається, як її вирощувати. Цього року зібрали багато, рік був для пшениці непоганий. Але виникає інше питання – куди її подіти? Собі стільки не потрібно, курортників знову ж – кіт наплакав. На експорт – санкції заважають, не купують в світі нічого кримського. У Росію продати – в порти Криму судна знову ж через санкції не заходять, поромом вивозити – поки не чув про таке, та й дорого, напевно. Загалом, урожай не в радість, виходить.
Продовжую огляд позицій. Соняшникова олія: Україна поки тримається, але вже більше половини олії з Кубані. «Олейни», наприклад, або «Щедрого дару» зовсім немає.
Майонез – українського поки більше, та й якісніший він, як на мене. До речі, а ось і приклад Митного союзу – білоруський майонез. Білоруської продукції небагато (майонез, згущене молоко), але вона є.
М'ясні консерви в основному російського виробництва.
Тверді сири – майже всі українські. Ну, по-перше, вони кращі, сам порівнював, по-друге – навіть після транскордонних пригод у півтора рази дешевші паршивенького сиру російського виробництва. В середньому тут, у «Фуршеті», ціна сиру – 400 рублів за кілограм, або близько 125 грн. Ціни на вітрині в рублях за 100 грамів, щоб сильно не травмувати пенсіонерів.
Курятина явно кримська, тут ще залишилися птахофабрики, так що курячого м'яса та яєць поки вистачає місцевого виробництва. А ось яловичина, напевно, українська, адже я вже говорив, що великі мережі зацікавлені у великих же постачальниках, а які в Криму серйозні виробники яловичини? Хоча, можливо, я і не зовсім в темі.
Ковбаса, в основному, місцева. Маркування «Дружба народів», що видно на ковбасі у вітрині. Був кримський радгосп, тепер це мультирегіональна торгова марка, входить до агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт». М'ясокомбінат «Скворцово», що постачає ковбасними виробами весь Крим, взагалі належить нинішньому міністру сільського господарства Криму в уряді Аксьонова Віталію Поліщуку. Так що з ковбасою проблем немає. На привозному чи на своєму м'ясі працюють м'ясокомбінати – не знаю, але ковбас кримських брендів, причому досить якісних, вистачає. Асортимент розбавлений, як бачите, краснодарською продукцією, ціни порівнянні.
Молоко, кисломолочні продукти і, почасти, вершкове масло в достатній кількості виробляють у Криму.
Вершкове масло, якщо не кримське, то російське.
Йогурти і сирки у «Фуршеті», в основному, українського виробництва, але добре розбавлені і російською продукцією.
З упаковок свіжоморожених овочів посміхається Юлія Висоцька. Тобто питати, звідки ці делікатеси, вже сенсу немає.
Українські соки повільно, але вперто витісняються краснодарськими. Якість та сама, ціни нижчі за українські. Літр соку коштує в середньому 50-60 рублів (15-19 грн).
Ну і незрівнянна «Моршинська» (а також «Миргородська» і «Трускавецька»). Поки навіть у магазинах з триколором над дверима їм конкуренцію складатанє тільки «Боржомі».
З приводу пива, як я вже писав, не вір очам своїм. «Чернігівське» вироблене, судячи за штрих-кодом і нерозбірливим написом, десь у середній смузі Росії. Не знаю, як на смак, але маркою прикриваються, як бронежилетом. За ліцензією? Чи підробка? Не знаю.
Знаменита горілка «На березових бруньках» тієї ж етіології. Але це, очевидно, запивати більш серйозні неприємності, пива ж вистачає, очевидно, тільки на курс долара і на ціну нафти, решта вимагає більш міцного заспокійливого.
Бренд український, зроблено в Криму, штрих-код російський. Як так? Ось де простір для розслідувань!
Незважаючи на достаток, народу до кінця робочого дня негусто.
Ну, і наостанок. Тут на фотографії навіть не санкційний хамон цікавий (чого для милого покупця не дістанеш?), а реклама українською. І, до речі, вивіска цього супермаркету теж на російську не змінювалася, зверніть увагу на перші фотографії. При воістину фанатичній ненависті до мови казаків та інших «самооборонців», які рік тому нишпорили містом з дрекольєм і за жовто-блакитну стрічку на лацкані могли розкроїти череп, цей останній закуток української мови викликає повагу. Решта торговців відразу ж прогнулися, типу, було б через що страждати. Українська минулої весни миттєво зникла з лексикону і реклами приватних компаній. Можна, звичайно, списати це на забудькуватість або лінь, але, думаю, було достатньо патріотів Росії, щоб нагадати і змусити. Але ж ні, щось не спрацювало! Подібна забудькуватість у наші часи дорогого коштує.
Таким чином, «Фуршет», якщо продовольча блокада Криму затягнеться, постраждає відчутно, половина або навіть більше продуктів у ньому, з України. Доведеться змінювати логістику, економити, шукати нових постачальників. Але українська присутність в Криму буде відчуватися значно менше – їжа з метрополії, все-таки, дуже вагомий агент впливу.
Далі буде.
Першу частину «Кримських записок Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади» читайте в матеріалі «Кримські записки Автохтонова. Напередодні продовольчої блокади – «Ашан».
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
