Радянські пропагандисти завжди використовували успіхи спортсменів для пропаганди способу життя. Атлети, улюбленці мільйонів, своїми досягненнями підтверджували переваги соціалізму. Комітет державної безпеки щільно опікав спортсменів при виїзді за межі Союзу, а їхньою ідеологічною обробкою на батьківщині займався комсомол. Але траплялись і проколи. Втечу гросмейстера Віктора Корчного з СРСР усіляко замовчували. Тотальний контроль за пресою дозволяв виключити згадку прізвища «зрадника». Але коли гросмейстер, який вирішив виступати за Швейцарію, став претендентом на титул чемпіона світу і почав боротьбу з тодішнім володарем титулу Анатолієм Карповим, його прізвище знову з'явилось на сторінках радянських газет. Було кілька матчів за участі Корчного. Він так і не зміг здолати улюбленця радянського керівництва Карпова. Але мільйони громадян за «залізною завісою» дізнались, що не всі видатні шахісти хочуть жити в СРСР і захищати його прапор. А деякі замислились над причинами такого небажання.
Сьогодні ситуація докорінно змінилась. Спортсмени вільно пересуваються світом у пошуках кращих умов для роботи. Спадкоємці «совка», які нині керують Росією, намагаються переманювати до себе спортсменів із пострадянських держав. Їх приваблюють кращими, ніж удома, умовами для тренувань, більш високими гонорарами. Російські спортсмени також нерідко виїжджають за кордон – заробітки на їхній батьківщині не найвищі в світі.
Тих, хто переїжджає, в Україні не таврують, як за пріснопам'ятних радянських часів. Уболівальники і спортивні оглядачі можуть із жалем відзначити відсутність громадянської позиції у спортсмена. Але не більше... Та й серед «заробітчан» рідко зустрічаються зірки такого рівня, щоб шкодувати про їхній від'їзд.
Всюди і завжди Усик підкреслює: я кримчанин і українець
Сімферопольський боксер Олександр Усик став популярним до анексії Криму. Його перемоги на аматорському, а потім і на професійному рингу вивели його в категорію спортивних зірок. І ось тепер ця зірка ніяк не бажає прийняти факт анексії свого рідного Криму. Всюди і завжди Усик підкреслює: я кримчанин і українець. Якби Усик переїхав на материк, більшість його фанів напевно схвалили б такий крок. Але боксер наполягає: я кримчанин, і регулярно буває в рідному Сімферополі. Цим він залучає на свій бік не лише шанувальників боксу, а й усіх українців, небайдужих до майбутнього нашої країни. А ще, швидше за все нецілеспрямовано, нокаутує прихильників «русского міра» в окупованому українському Криму.
Приклад Усика свідчить: для захисту суверенітету своєї країни не обов'язково брати в руки автомат. Досить бути професіоналом у своїй справі, любити батьківщину і бачити світ за межами власного гаманця.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
