Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Конфлікт гілок влади в Севастополі входить в чергову стадію і, схоже, наближається до фіналу. Так і не дочекавшись втручання Путіна і вичерпавши всі інші способи боротьби з суперником, команда Чалого вирішила пустити в хід свій останній козир – скористатись депутатською більшістю і внести до міського статуту норму про прямі вибори губернатора. Якщо «фокус вдасться», то перемога Чалому гарантована, вважають його прихильники. Якщо ні – а таке теж можливо – це буде означати, що Росія переходить до казарменого положення і Москві зараз не до сентиментів, навіть у сакральному регіоні.
Подробиці війни голови так званих «Законодавчих зборів Севастополя» Олексія Чалого і «губернатора» Сергія Меняйла широко відомі. Перший – підприємець та ідеаліст – популярний серед місцевого населення, другий – солдафон і прагматик – у пошані у «вирішувачів» різного штибу, що годуються від флоту бізнесменів, колишніх українських чиновників і депутатів, які осіли на півострові, а головне – у кремлівських «яструбів». Обидва – і Чалий, і Меняйло кинули на боротьбу за владу всі ресурси, що були в їхньому розпорядженні, але жодному здобути перемогу поки не вдалось. Як виявилось, Меняйло сильніший в адміністративно-підкилимних справах, а Чалого рятує харизма і реноме «народного мера». Тим часом ресурси тануть, у місті зростає кількість нерозв'язаних проблем, а законодавча і виконавча влада продовжують захоплено обпльовувати один одного.
У Севастополі тепер навіть школярі знають, що вирішити цей конфлікт здатний тільки федеральний центр. Після кожної чергової сутички всі завмирають в очікуванні, проте рішення з Москви як і раніше немає. Але недосвідченим в російській політиці кримчанам незрозуміло не лише те, чому не втручається Путін, а і як таке взагалі стало можливим. А у севастопольців, які звикли до особливого пафосу щодо свого міста, і зовсім рвуться шаблони – їм важко зрозуміти, чому президент Росії не зупинив це ганебне протистояння на самому його початку, як допустив, щоб на очах у всіх два представники російської влади жбурляли один в одного «брудною білизною».
Севастопольцям важко зрозуміти, як президент Росії допустив, щоб на очах у всіх представники російської влади жбурляли один в одного «брудною білизною»
Однак на все є свої причини. Саме призначення Меняйла в пару Чалому – це реалізація системи стримувань і противаг, яку давно використовує Кремль. У Росії практика поєднання непоєднуваного в губернаторських дуетах – явище поширене. Пощастить і спрацюються – значить «кригу» буде стримувати «полум'я», не пощастить і почнуть «собачитись» – теж не біда. За задумом, такі призначення дають можливість центру ефективно контролювати регіональну владу, стежити за тим, щоб та не відбилась від рук і не уявила себе Бог знає ким. Це, з точки зору режиму, дуже важливо, адже росіяни мають знати, що влада в регіоні, при всій широті її повноважень, незначна без підтримки держави.
Що стосується практики, то в більшості регіонів депутатський корпус є слухняним придатком до виконавчої влади, отримуючи натомість матеріальні, кар'єрні та інші блага. «Аксьонівці» збудували стосунки в Криму за цією ж схемою, а ось у Севастополі так не сталось – далекий від російських політичних реалій Чалий відмовився бути тінню «губернатора». Його нездійсненна в умовах кризи програма розвитку міста, як наукового і туристичного центру припала до душі землякам – таким же далеким від російських реалій севастопольцям. Але чи потрібний такий чоловік Кремлю? У той самий час від приземленого і грубуватого «губернатора», якого місцеві прозвали «Невменяйлом», там не чекають нічого хорошого. Однак для перетворення міста на укріпрайон він цілком підходить. І залежно від того, на кого з суперників поставить Кремль, буде зрозуміло, яке майбутнє чекає на Севастополь, вважають у місті.
Путіну потрібний там не стратег-мрійник, а нехай і недалекий, але рішучий «полководець», бажано без забобонів і схильності до розмірковувань
Оптимісти з-поміж тих, кому «хоч каміння з неба», впевнені в перемозі Чалого, а їх нечисленні опоненти вважають, що в умовах, коли «навколо вороги», Путіну вигідніше залишити Меняйла. Патріотична громадськість з її ідеалізованими уявленнями про Росію і такими ж запитами може поки почекати – Путіну потрібний там не стратег-мрійник, а нехай і недалекий, але рішучий «полководець», бажано без забобонів і схильності до розмірковувань.
Треба зазначити, що в перебігу конфлікту перевага сил повільно, але впевнено зміщується в бік Меняйла. Це і зрозуміло, адже в його розпорядженні адміністративний ресурс, флотські зв'язки та залучені гроші. Материкові піарники, які віднедавна почали працювати на губернатора, теж підливають масла у вогонь. Відомо, що один з результатів їхньої діяльності – скандальний документальний фільм, у якому роль Чалого в подіях дворічної давності звели до рівня статиста, – викликав у Олексія Михайловича вельми гнівну реакцію.
А ще Чалий промахнувся зі стратегією – у Москві дуже не люблять, коли рішення центру ставлять під сумнів. І всякого роду звернення до Путіна, і збори підписів теж не вітаються. Тож експлуатація Чалим амплуа «народного героя», як і розрахунок на те, що під тиском севастопольців Кремль зробить вибір на його користь, виявились помилковими. На думку деяких експертів, питання зараз стоїть так: чи, може, Путін дозволить на догоду місцевій публіці довірити владу в Севастополі незговірливому пасіонарію, чи він переступить через провінційний патріотизм і залишить «міцного господарника»?
Сергій Раззарьонов, кримський політоглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
