Щороку 21 лютого у світі відзначають День рідної мови. Із 6000 розмовних мов світу приблизно половині загрожує зникнення. Кримськотатарська мова посідає третє місце в Україні за кількістю носіїв, але незважаючи на це, за офіційними даними ЮНЕСКО, вона швидко виходить із ужитку. Зараз деякі засоби масової інформації, університети й активісти взялись за повернення мови до життя. Кримськотатарською видають газети й журнали, у школах і університетах вивчають і досліджують мову. На українському телеканалі АТР 35 відсотків мовлення ведуть кримськотатарською – навіть перекладають нею фільми й турецькі серіали.
Мова киримли (кримських татар) бере свій початок ще в ХІІІ столітті, й усупереч поширеній думці, вона не є найближчою родичкою мові Татарстану, констатують фахівці. У Криму проживають приблизно 250 тисяч носіїв кримськотатарської мови. Але останнім часом, згідно зі статистичними оцінками, кількість носіїв швидко зменшується – більш поширена на півострові російська мова витіснила кримськотатарську в багатьох родинах.
У зв’язку з цим Київський національний університет імені Тараса Шевченка відкрив 2014 року нову спеціальність – «кримськотатарська мова й література». Проректор університету з науково-педагогічної роботи Володимир Бугров розповів, що рішення про відкриття нової спеціальності ухвалили буквально через кілька днів після того, як Росія анексувала Крим. Серед викладачів на цій спеціальності є двоє носіїв кримськотатарської мови – Афізе оджа та Сабріє оджа (оджа – це традиційне звернення до вчителя).
«Це важка тема для нашого народу – молодь не знає рідної мови» – Ур’яне
Студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ур’яне розповіла, чому приїхала до Києва вивчати рідну мову. Дівчина народилась у Сімферополі, і з дитинства в сімейному колі розмовляла кримськотатарською мовою. Але ситуація змінилась після того, як вона пішла до школи.
«Мені дуже соромно це визнавати, але російська мова поступово витіснила рідну кримськотатарську, – зізналася Ур’яне, – це досить важка тема для нашого народу – молодь не знає рідної мови».
Згодом дівчина почала детально вивчати кримськотатарську історію, культуру і традиції. Вона приїхала до Києва, щоб урятувати самобутність свого народу.
«Моя мрія – створити видавництво, в якому б друкували художню літературу кримськотатарською мовою. І щоб ці книги, окрім змісту, вирізнялись якістю типографії й сучасним дизайном», – розповіла Ур’яне.
За словами дівчини, у Київському університеті імені Шевченка навчається 20 кримських татар. Вона бачить, що в Києві перед ними відкриваються нові можливості й перспективи для популяризації кримської мови.
Юрист громадської організації «Вікімедіа Україна» Левон Азизян розповідає, що «Вікіпедія» кримськотатарською мовою існує з 2008 року. Цей проект може суттєво допомогти у збереженні кримської мови й культури, адже «Вікіпедія» є найпопулярнішим у світі інформаційним ресурсом. Але за словами Азизяна, кримськотатарська версія «Вікіпедії» оновлюється доволі повільно. Це пов’язано з тим, що катастрофічно не вистачає людей, готових писати статті на волонтерських засадах.
«Мова – це дар, який об’єднує людей у націю» – Усатенко
Доцент Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Галина Усатенко зазначила, що мова – це дар, який об’єднує людей у націю, який ідентифікує кожен народ серед інших.
«До прикладу, скільки в українській мові є слів на позначення снігу? Не більше від 10 – «наст», «крупа», «поземка», ще кілька. А в ескімосів – понад 50: є слово для позначення снігу, який тільки випав, та злежалого, снігу ввечері і снігу вранці, снігу першого і снігу останнього», – розповіла Галина Усатенко.
За її словами, рідна мова – це своєрідний культурний кордон, межа між «своїм» та «іншим». Чим масштабнішою стає глобалізація у сучасному світі, тим гострішим є запит на «індивідуальні» мови різних народів. А відтак, живе функціонування мови – в освіті, літературі, масовій культурі, науці – є чи не єдиним чинником для збереження народу і його ідентичності в глобалізованому світі.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
