Україна цьогоріч посіла 107-е місце із 180 держав у Всесвітньому індексі свободи преси. Таким чином, у рейтингу журналістської правозахисної групи «Репортери без кордонів» вона піднялась на 22 позиції, у порівнянні з попереднім роком. Успіхами називають розкриття власників медіа та сприятливі закони стосовно доступу до публічної інформації. «Найслабшою ланкою» української журналістики є залежність від олігархів, свідчить рейтинг.
Попереду – Чорногорія, позаду – Гвінея: Україна посіла 107 місце у рейтингу свободи преси. Аналітики підняли державу зі 129-го місця, де вона була торік, пояснивши певним успіхом реформ та умовним перемир’ям на Донбасі.
«Влада ухвалили низку реформ, зокрема, щодо прозорості власників медіа та доступу до публічної інформації. Утім, заможні бізнесмени досі міцно тримають медіа в обіймах», – йдеться у звіті «Репортерів без кордонів.
Зазначають також, що інформаційна війна з Росією проявилась у вигляді «чорних списків» книжок та заборони на в’їзд низці російських журналістів.
«На підконтрольній сепаратистам території немає критичної журналістики і міжнародних оглядачів», – додають у звіті.
Стрибок на 22 позиції: багато чи мало?
На показники минулого та позаминулого років, дуже ймовірно, впливали порушення на окупований територіях, в зоні бойових дій та наслідки роботи екс-президента Віктора Януковича. Тож у 2016 році, на тлі відносного перемир’я та певного замороження конфлікту, кількість порушень прав журналістів дійсно знизилась. Окрім того, впорядкувались співпраця української влади та журналістів на прифронтових територіях, тож скарг поменшало. Це не в останню чергу вплинуло на те, що Україна в 2016 році піднялась на 22 позиції в рейтингу «Репортерів без кордонів», говорить медіаексперт Отар Довженко.
Прозорість – це класна штука, але тільки в тому випадку, якщо це справжня прозорість, а не лише декларовані власникиОтар Довженко
«Ухвалена низка законів, медіа почали оприлюднювати своїх власників (звісно, формальних). Звісно, жодних мегатаємниць ми не дізнались, всі ті офшори або підставні особи, на які записані медіа, були і до того відомі з реєстрів, а зараз їх оголошують. Але як неодноразово експерти попереджали: прозорість – це класна штука, але тільки в тому випадку, якщо це справжня прозорість, а не лише декларовані власники», – каже Довженко.
За успіхи України щодо полегшення доступу до публічної інформації, варто подякувати активістам і громадським організаціям, каже медіаексперт.
«У нас не було культури користування відкритою інформацією навіть серед журналістів», – додає він, зауважуючи, що «зараз ситуація поступово змінюється».
Закони були ухвалені, переважно, хороші. Інша справа, що корумпований суд і нереформовані правоохоронні органи, в разі чого, можуть звести їх нанівецьОтар Довженко
«В принципі, як мені здається, закони за цей період були ухвалені, переважно, хороші. Інша справа, що ще треба відсипати трошки політичної волі для їхнього застосування. Інша справа, що корумпований суд і нереформовані правоохоронні органи, в разі чого, можуть звести їх нанівець», – додав він.
Поки в Україні є олігархічні медіа, які власниками використовуються як інструменти для політичних і економічних потреб, до того часу Україна не зможе пробитись нагору рейтингу, резюмує Довженко.
Водночас, вплив медіавласників на зміст новин центральних телеканалів в Україні лише посилюється. Таку тенденцію озвучили експерти громадської організації «Телекритика» за результатами моніторингу, який вони провели у березні і презентували 11 квітня у Києві. Голова організації Наталія Лігачова тоді зазначала, що зараз можна спостерігати сплеск «джинси», тобто замовних матеріалів у медіа.
«Мені здається, що навіть за часів Януковича не було настільки сильного порушення стандартів, я маю на увазі навіть не кількість порушень, а той рівень нахабності, м’яко кажучи, і цинізму, яким чином це робиться», – говорила вона.
Найлегше працювати журналістам у Європі, найважче – у Північній Африці та на Південному Сході
Загалом ситуація в світі не надто позитивна: рівень свободи засобів масової інформації у минулому році різко впав, вважають в організації «Репортери без кордонів». Незалежні засоби інформації також частіше, ніж раніше, зазнають тиску з боку «релігійних ідеологій» та «масштабних пропагандистських машин».
Європа виявилась найоптимальнішим континентом для роботи журналістів. На другому місці, утім, менш демократичною щодо медіа є Африка. Слідом ідуть Азія та Східна Європа/Центральна Азія. Найгірша ситуація у Північній Африці/Південному Сході.
Очолюють рейтинг три європейські держави: Фінляндія (посідає незмінне перше місце із 2010 року) та Нідерланди і Норвегія. Найбільший прогрес відзначили щодо Тунісу (держава піднялась із 96-го місця на 30-е) та України. Росія цього року посіла 148-е місце, біля Пакистану там Мексики.
Серед країн, що опустились у рейтингу – Польща: із 18-го місця на 47-е. Її результат пояснюють приходом до влади ультраконсервативного уряду, що взяв під контроль медіа. А також Таджикистан, що за рік опустився із 116-го місця на 150-е через посилення авторитаризму в країні.
Закривають список найгірших для журналістів країн Туркменістан, Північна Корея та африканська країна Еритрея.
