Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Заступник голови думського комітету з оборони Франц Клінцевич повідомив, що Москва нібито не має наміру обговорювати угоди щодо Криму. Мовляв, його доля вирішена «остаточно й безповоротно». Як правило, слово «назавжди» найчастіше вживають невпевнені в собі індивіди, які намагаються переконати самі себе. В реальності гучними заявами щодо анексованої території московські політики намагаються приховати глибокі тектонічні процеси всередині Російської Федерації.

У випадку з паном Клінцевичем важлива не психологія, а загальний політичний контекст. Його виступ став реакцією на ініціативу американських конгресменів пов'язати повне скасування санкцій проти Кремля з поверненням анексованого Криму. У США набирає обертів президентська кампанія. Представники обох партій змагаються, хто запропонує більш жорсткі методи вирішення зовнішньополітичних проблем. Анексований півострів і війна на сході України – один із основних геополітичний сюжетів. Тактично увага сфокусована на Близькому Сході, але є стратегічне розуміння того, що кремлівські ескапади в Сирії мають у своїй основі агресію президента Володимира Путіна проти нашої країни.

У Кремлі з неприхованим роздратуванням чекали початку американської передвиборчої гонки

У Кремлі з неприхованим роздратуванням чекали початку американської передвиборчої гонки. Голова російського МЗС Сергій Лавров якось зізнався, що «часті вибори» у США нібито заважають двостороннім стосункам. Кремлівські дипломати усвідомлюють, що президентська кампанія у Вашингтоні не обіцяє їм нічого, крім стусанів і ляпасів. Якщо вже й ексцентричний республіканець Дональд Трамп заявив, що у відповідь на провокації американські військові мають збивати російські літаки, то нічого хорошого це президенту Путіну не віщує.

Вага заяв пана Клінцевича щодо Криму прямо пропорційна значенню Держдуми в рамках державного механізму. Він мінімальний. Російський парламент давно перетворився на «законодавчий департамент» адміністрації президента. Схоже, в російських верхах приходять до розуміння, що «Кримнаш» оголив і значно посилив системні вади російської економіки. В купі з падінням нафтових котирувань і західними санкціями вони призвели до жорсткої кризи. Результати досліджень показують, що зубожіння росіян досягло рекордних показників із часів розпаду СРСР. Кожен громадянин зі своєї кишені оплачує «сакральний» півострів і геополітичні авантюри керівництва країни.

Кремль намагається перестрахуватись, концентруючи у своїх руках керівництво силовими органами, але діяти тільки кийовими методами не можна. Ланцюговий пес у вигляді російської Нацгвардії страждає головним недоліком: він грошей не приносить. Країна повільно, але впевнено рухається в бік чергової «перебудови», яку пов'язують із екс-міністром фінансів Олексієм Кудріним і головою Ощадбанку Германом Грефом. Днями пана Кудріна призначили заступником голови Економічної ради при президенті Росії. Минулого року, коли кремлівські пропагандисти ще розповідали байки про «імпортозаміщення», він відкрито визнав, що країна перебуває у глибокій ямі. Кудрін повідомив, що для виходу зі складної ситуації потрібно провести роздержавлення економіки і змінити політичну систему. Останній пункт пролунав як нечувана зухвалість і посягання на горезвісну «вертикаль влади».

Захопивши український Крим, президент Путін став на слизьку доріжку, якою вже «пробігли» його радянські попередники

Захопивши український Крим, президент Путін став на слизьку доріжку, якою вже «пробігли» його радянські попередники. Зверніть увагу на аналогії: олімпіада, вторгнення в сусідню державу, збитий Боїнг, міжнародна ізоляція, санкції, падіння нафтових котирувань, управлінська криза. Тепер у повітрі запахло черговою «перебудовою». Герман Греф якось зронив цікаву фразу: «Реформи починають тоді, коли закінчуються гроші». Призначення Кудріна й активізація Економічної ради вказують на те, що з грошима великі проблеми, які влада боїться визнати відкрито.

Зараз Кремлю конче потрібні західні кредити, але отримати їх можна, тільки виконавши Мінськ-2. Терористичні «республіки» Донбасу щільно інтегрувались у російську корупційну вертикаль, але вони об'єктивно тягнуть Кремль на дно. Володимир Путін готовий їх злити, але боїться, що «американці кинуть». Тут немає нічого дивного, адже ленінградська вулиця прищепила російській еліті кримінальне мислення: «правильний пацан» нікому нічого не винен, він усе бере силою, не питаючи дозволу. Російський президент своєю постійною брехнею, провокаціями й агресивною політикою відбив у Заходу найменше бажання йому довіряти. При цьому Кремль постійно вимагає якісь залізні гарантії, проектуючи на Вашингтон свої вуличні манери.

Російська влада обґрунтовано непокоїться, що остаточна здача донецьких терористів не вирішить їхні грошові проблеми й ніяк не наблизить офіційного визнання Криму російською територією

Російська влада обґрунтовано непокоїться, що остаточна здача донецьких терористів не вирішить їхні грошові проблеми й ніяк не наблизить офіційного визнання Криму російською територією. Адже оголошення про скасування санкцій – тільки формальна сторона питання. Вашингтон може рекомендувати європейським партнерам не мати справу з низкою російських підприємств, якщо їхні керівники будуть запідозрені у відмиванні грошей та інших махінаціях. Нещодавній офшорний скандал – лише провісник майбутніх кримінальних справ.

У Москві непокояться, що повне виконання Мінська-2 сприймуть як привід вимагати подальших поступок. Зокрема, і щодо Криму. Неважливо, що зараз говорить пан Клінцевич і йому подібні «державники». Ще рік тому вони хвалилися тим, що не мають наміру обмінювати українського режисера Олега Сенцова, а тепер стало відомо, що він ще минулого місяця підписав документи на екстрадицію.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG