25 травня намітилося зрушення у відносинах України і Росії – Кремль несподівано погодився обміняти Надію Савченко на двох російських ГРУшників, що можна розцінювати як початок виконання сторонами мінських угод. Що примітно, два роки тому, саме в цей день, в Україні відбулися президентські вибори. Перемогу в першому ж турі отримав чинний президент Петро Порошенко. Тоді ці вибори були зірвані в Донецьку і Луганську озброєними бойовиками. Утім, ймовірність нових, але вже місцевих виборів на території окремих районів Донецької та Луганської області (ОРДО і ОРЛО) зараз активно обговорюється дипломатами в Мінську. Чи може бути проголосований Верховною Радою законопроект про вибори на окупованій частині Донбасу – обговорили разом із Андрієм Єрмолаєвим, політологом і директором Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна».
‒ Чи є повернення Надії Савченко доказом того, що Кремль іде на поступки Україні?
‒ Я розцінюю обмін полоненими та засудженими зі сторони Росії та України як символічний крок втілення у життя мінських протоколів. Багато уваги нині приділяється зовнішній політиці та пропаганді. Утім, це справді лише початок шляху, складовою якого також є більш активна робота ОБСЄ. Також зараз очікуються перемовини щодо обміну усіх на усіх. Думаю, вирішуватиметься питання і щодо підготовки та політичних умов для виборчого процесу. Принаймні, я обережний оптиміст у цьому плані.
‒ Як Ви думаєте, чи проголосує найближчим часом Верховна Рада за законопроект щодо виборів на окупованій частині Донбасу?
Якщо усе буде сконцентровано лише довкола виборів, питання приречене на провал
‒ Упевнений, що цей процес не можна відривати від комплексу заходів, пов’язаних із реалізацією мирного плану. Питання виборів сприймається гостро у площині політики. Ми бачили, що відбувалося під парламентом минулого тижня зі сторони радикальних сил. Тому, якщо усе буде сконцентровано лише довкола виборів, питання приречене на провал. Інша справа, якщо вони будуть частиною плану, у якому також розглядатиметься питання амністії, розслідування військових злочинів, початок роззброєння, більш стійке перемир’я, а також активніша робота місії ОБСЄ і контроль кордону. Крім цього, розглядаючи питання проведення можливих виборів на Донбасі (окупованій частині – ред.), потрібно визначити адміністративно-територіальний устрій регіону.
‒ Утім, думки щодо вирішення цих питань різняться. ОБСЄ заявляє про короткострокову поліцейську місію на Донбасі, Київ каже про довгострокову, Москва наполягає на визнанні Олександра Захарченка законним головою Донецька. Як домовитися у такому випадку усім трьом сторонам?
Автономні області, на мій погляд, – розумний вибір
‒ Свого часу я готував документи з пропозиціями для мінської групи. У них йшла мова про те, що, готуючись до виборів на Донбасі (окупованому – ред.), повинна бути чітка відповідь на питання: який характер та який устрій матиме регіон. Якщо йтиметься про вибори місцевого самоуправління зі збереженням структури «республік» ‒ це глухий кут. Інша справа, якщо буде запропонований узгоджений варіант перезавантаження не тільки місцевого самоуправління, але й регіонального, і завершать свою діяльність невизнані «республіки». Такий шлях взаємних поступок дозволить українським політикам брати участь у місцевих виборах на Донбасі. Але вони, у свою чергу, визнають необхідність демонтажу невизнаних «республіканських органів влади». Автономні області, на мій погляд, – розумний вибір.
Оригінал публікації ‒ на сайті Радіо Свобода
