Доступність посилання

«Самі журналісти мають ставати подекуди вище над поточними політичними скандалами» – експерт

6 червня в Україні відзначають День журналіста. Як зауважують експерти, журналістика під час війни і у мирний час – різні речі, особливо для фронтових кореспондентів. З іншого боку, війна висуває прискіпливі вимоги до висвітлення дій влади. Потрібне об’єктивне інформування, а не приховування помилок можновладців, їхньої показухи, недбальства. Пропаганда призводить тут до втрати життів. Водночас преса в Україні залишається здебільшого олігархічною і це знижує довіру до неї.

Чесна журналістика і пропаганда – зовсім різні речі, каже журналіст, блогер Леонід Швець. Передаючи інформацію з передової, репортер має керуватись правилом «не нашкодь».​

«Безперечно, війна визначає і корегує певні підходи журналістів. Ці підходи відрізняються від мирних підходів. Побувавши на передовій, журналіст не може писати все, що знає. Не можна нашкодити своїм настільки, щоб це призвело до людських жертв. Але саме ситуація загального виживання вимагає бути навіть більш критичним до керівництва, до ситуації тощо. Тут оцей момент пропаганди, момент замовчування власних слабкостей не проходить. Про ці слабкості треба говорити. Бо вони призводять до втрати життів. Мовчати не можна», – наголошує Леонід Швець.

Момент пропаганди, момент замовчування власних слабкостей не проходить. Про ці слабкості треба говорити, бо вони призводять до втрати життів
Леонід Швець

Зараз в Україні засоби масової інформації між собою не воюють, висловлюючи різні думки, що є позитивом, констатує Леонід Швець. Але цей плюралізм не такий значний, на який могло розраховувати суспільство. У плюралізму є межі, визначені не цензурою, а власниками-олігархами. Вони хоч і не воюють, але інформаційні кампанії проти конкурентів ведуть. Хоча деяким із цих власників бракує не ЗМІ, а уваги правоохоронних органів, зауважив Леонід Швець.

«На щастя, у нас є певна різноманітність у господарях ЗМІ. На жаль, вона не є настільки великою, як хотілося б. Адже це здебільшого олігархічний капітал і дуже глибоко заглиблений у минуле власників – далеко не блискуче. А іноді дуже хотілося б, щоб принаймні деякими з них зайнялась Генпрокуратура і Антикорупційне бюро. Таке становище, безперечно, позначається на якості продукту таких ЗМІ», – зазначив він.

Кожне суспільство заслуговує не лише своїх правителів, а й журналістів

Нинішній стан журналістики в Україні – не лише проблема ЗМІ та їхніх власників. Це зазначає політичний експерт Олена Дяченко. Кожне суспільство заслуговує не лише своїх правителів, а й журналістів, вважає вона.

«Українська журналістика переживає зараз нормальний процес зростання. І за що можна критикувати ЗМІ, журналістів – це те, за що можна критикувати українське суспільство – за той рівень зрілості, який ми демонструємо, за тих політиків, яких ми обираємо. ЗМІ, думаю, ідуть у ногу з суспільством і відображають стан громадянської дорослості, який є в усьому українському суспільстві», – сказала Олена Дяченко.

Проблема українських ЗМІ не в цензурі – Яхно

А політичний експерт Олеся Яхно зауважила, що основна проблема українських журналістів не в цензурі з боку влади чи власника:

Основна проблема наших ЗМІ не в тому, що може бути цензура десь зверху, а в тому, щоб самі журналісти ставали подекуди вище над поточними політичними скандалами
Олеся Яхно

​«Я думаю, що основна проблема наших ЗМІ, наших журналістів не в тому, що може бути цензура десь зверху, державна чи з боку власника, або якась зарегульованість, а все-таки проблема в тому, щоб самі журналісти ставали подекуди вище над поточними політичними скандалами. Їх, звісно, потрібно висвітлювати, але, мені здається, інколи треба на три кроки бути попереду і тоді і питання, і позиція будуть гострішими.

Але загалом я вважаю, що це певний період перехідності, коли ми маємо певну дифузність: коли в нас політика, бізнес, медіа, соціологія, політологія так чи інакше між собою переплітаються. І це не ознака гарного чи поганого, морального чи неморального політика, журналіста, соціолога чи політолога. Це ознака того, що у нас дуже слабка інституційність. Інститути влади і суспільства. І медіа – це, безумовно, окремий інститут, вони все-таки ще перебувають на стадії становлення, якщо ми говоримо в тому числі і про фінансову складову».

XS
SM
MD
LG