«Понаїхали», «вас сюди ніхто не кликав», «сидіть у своїх «народних республіках» – із такими дискримінаційними висловлюваннями найчастіше стикаються переселенці, які покинули окуповані території, розповідають у правозахисних організаціях. Чимало переселенців кажуть, що зазнають дискримінації і з боку державних органів, і від простих громадян, проте останнє соціологічне дослідження бюро Sociologist показує: більшість українців вважає, що за останні 5 років рівень дискримінації людей у країні не підвищився.
Лілія, переселенка з Донецька, розповідає: найважче, коли дискримінації зазнають її діти. Вона – мати-одиначка, з двома синами виїхала з Донецька у липні 2014 року, коли місто вже було охоплене вибухами, пожежами та мародерством. До останнього сподівалися, що АТО закінчиться, і настане мир. Сім’я переїхала до Маріуполя, знімають тут квартиру.
У службі зайнятості мені запропонували працювати двірником з оплатою 60 гривень на день, але знайомі казали, що навіть ці гроші не виплачуютьЛілія
«Найбільша дискримінація, що мене просто вразила за два роки перебування тут, трапилась, коли мій син лежав у лікарні. У нього було запалення легенів та гострий бронхіт. Його кололи два тижні тричі на день антибіотиком, який коштує 98 гривень. Я витратила величезну суму грошей, які довелось позичити. Батьки дітей, які лежали з моїм сином із таким самим захворюванням, отримали компенсацію вартості ліків. А я не отримала жодної допомоги, зверталась у Міністерство охорони здоров’я, юридичні організації – відповіли, що ніяка допомога мені не передбачена. Ті, хто живе у Маріуполі і працює тут, мають право на компенсацію, а ви – не маєте», – каже Лілія.
Також вона нарікає, що переселенці не мають права голосу та стикаються з труднощами при влаштуванні на роботу. «Проблема взагалі в соціалізації: за житло потрібно платити за підвищеними тарифами, за незрозумілих обставин мені відмовили в субсидії на наступні півроку, гроші затримують. Переселенці стикаються з дискримінацією найчастіше у двох випадках: при пошуку роботи та житла. У службі зайнятості мені запропонували працювати двірником з оплатою 60 гривень на день, але знайомі казали, що навіть ці гроші не виплачують», – розповідає жінка.
Будь-яке інтерв’ю з переселенцем перенасичене історіями про дискримінацію – соціолог
Соціолог дослідницького бюро Sociologist Віталій Юрасов каже, що більшість респондентів – 76 відсотків – вважають, що потрібно допомагати переселенцям із Криму та Донбасу, і не згодні, що права та свободи переселенців мають обмежуватись. Утім, 24% з цим не погоджуються.
Темношкірі переселенці з Донбасу сказали, що їм легше шукати житло зі статусом іноземця, ніж зі статусом переселенцяВіталій Юрасов
«У переселенців із Донбасу та Криму постійно виникають проблеми з пошуком житла, з працевлаштуванням. Наприклад, ми опитували переселенців із декількома статусами, за якими вони зазнають дискримінації. Темношкірі переселенці з Донбасу сказали, що їм легше шукати житло зі статусом іноземця, ніж шукати житло зі статусом переселенця, – запевняє соціолог. – З нашої практики – будь-яке інтерв’ю з переселенцями перенасичене історіями про те, де вони стикалися з дискримінацією».
Юрасов каже, що переселенці найчастіше стикаються з дискримінацією у відносинах із державними установами – на стадії оформлення документів та перепусток, просто в комунікації з Міграційною службою, меншою мірою – в службах соціального захисту.
Дискримінації в порівнянні з минулим роком менше – Новикова
Тим часом, координатор Ресурсного центру для допомоги вимушеним переселенцям Наталя Новикова каже, що зараз не дуже багато людей, які звертаються до організації, стикаються з дискримінацією.
У суспільства низький рівень розуміння того, що таке права людини. Люди не розуміють, коли порушення їхніх прав можна назвати дискримінацієюНаталя Новикова
«За нашою статистикою, це 1-2% від загальної кількості звернень, цей показник зменшився, якщо порівнювати з груднем 2015 року, коли рівень був 10-12%. У нашого суспільства дуже низький рівень розуміння того, що таке права людини. Через це люди не розуміють, коли порушення їхніх прав можна назвати дискримінацією. Тим більше, наше законодавство саме створює дискримінаційні норми та постанови», – каже вона.
Наталя Новикова впевнена: те, як у суспільстві дотримуються прав переселенців, залежить від інформаційної політики держави
Бачимо нечувану хвилю дискримінації від державних органів – «Донбас-SOS»
В організації «Донбас-SOS» розцінюють як дискримінацію перевірки переселенців, організовані СБУ і Мінпраці, каже координатор з розвитку цієї громадської організації Ольга Гвоздьова. Вона впевнена, що при розробці нормативно-правових актів, які регулюють сферу внутрішньо переміщених осіб, забувають про права людини.
«8 червня була ухвалена постанова, яка по суті запроваджує додаткові механізми, за якими внутрішньо переміщені особи перевіряються на доцільність надання соціальної допомоги. Це прямий дискримінаційний елемент, тому що інші громадяни (люди з обмеженими можливостями, матері-одиночки), не будучи ВПО, не мають такої додаткової процедури контролю», – розповідає Ольга.
Вона стверджує, що впродовж останніх 4-5 місяців волонтери «Донбас-SOS» спостерігали нечувану хвилю дискримінації внутрішньо переміщених осіб збоку державних органів.
З екранів телебачення від перших осіб, від тодішнього міністра соціальної політики, звучали слова про те, що ці люди шахраїОльга Гвоздьова
«Наприкінці лютого цього року були складені так звані списки СБУ, в які потрапили майже півмільйона громадян, яким припинили всі соціальні виплати. З екранів телебачення від перших осіб, від тодішнього міністра соціальної політики, звучали слова про те, що ці люди шахраї. Потім отакий меседж розійшовся, і на місцях відбувалися жахливі речі: в Бердянську опублікували персональні дані та всі адреси, за якими зареєстровані ВПО. Згодом деякі місцеві жителі звернулися до влади з проханням перевірити, чи дійсно за цими адресами живуть переселенці», – розповідає Гвоздьова.
Тим часом, 90% українців ставляться до вимушено переміщених осіб позитивно та нейтрально – такими є дані дослідження Управління верховного комісара ООН у справах біженців, поведеного спільно з Київським міжнародним інститутом соціології.
