У цієї Людини (з великої літери – Людина) вчора був день народження. Його як політика знають багато людей. І мене він привів у національний рух. Але сьогодні про нього – як просто про людину.
Я пам'ятаю, як він (у перші роки повернення до Бахчисараю) вирощував цибулю в теплиці.
У мене в родині його знають як того, хто приймав пологи у моєї сестри, тому, можливо, я його довгий час називав даи (дядько).
А ще я мав за честь поїздити з ним на радянській міліцейській машині до міліцейського відділка (мені 18 тоді минало).
Ми з ним одного вечора сперечались: хто – я чи він – першим покладе букет (із колючої проволоки) до Леніна в Бахчисараї
А ще ми з ним одного вечора сперечались: хто – я чи він – першим покладе букет (із колючої проволоки) до Леніна в Бахчисараї. Він вийшов із «більшовицької формули» – «молодим у нас всюди дорога».
А ще в молодості я завжди заздрив його «маленькому» животу. Бо я завжди хотів мати живіт, на який можна було покласти руки...
Його фраза «Ну ти знаєш, я не дуже люблю читати книги. Ти прочитай, а потім мені коротко розповіси» спонукає мене і досі багато читати.
Сагъ ол (дякую), Ільмі бей, що ви є в моєму житті!
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
