Севастополь: вибори губернатора крізь ценз і фільтри

Депутати підконтрольного Росії парламенту Севастополя 24 листопада розглянули законопроект про внесення змін до міського Статуту. Головним нововведенням для севастопольців стали прямі вибори губернатора, які, ймовірно, відбудуться менш ніж через рік.

Після одноголосного ухвалення відповідного законопроекту в першому читанні, повторний його розгляд не провокував жодної інтриги. Депутати, які чинили спротив упродовж поточного року запровадженню прямого голосування, судячи з усього, отримали роль статистів, вимушено підкорилися волі парламентської більшості. Тимчасовий виконувач обов'язків губернатора Севастополя Дмитро Овсянников на сесії був відсутній ‒ не залишалося сумнівів у тому, що виборам градоначальника не зможуть перешкодити ні внутрішні, ні зовнішні сили.

Доповідач із цього проекту закону ‒ депутат Віктор Посметний ‒ монотонно зачитав усі положення, пропоновані до коректури. Не було ні екзальтованих тирад, ні серйозних дискусій, що було характерне для питання прямих виборів губернатора ще кілька місяців тому. Ухвалення цієї поправки дев'ятнадцятьма голосами парламентарії зустріли бурхливими оваціями.

Незгодні залишилися

Утім, говорити про те, що супротивників субсидіарної демократії в Севастополі зовсім не існує, не доводиться. Публічні обговорення, проведені напередодні сесії Громадською палатою міста, продемонстрували деякі різночитання в позиції місцевого соціально-політичного активу.

«Деякі міські активісти досі притримуються думки, що вибори губернатора Севастополю не потрібні, ‒ каже член Громадської палати Севастополя Ілля Кисельов. ‒ Це показали громадські обговорення, організовані Громадською палатою на початку цього місяця. Причому кожен незгодний із виборами, виступаючи, наголошував на тому, що говорить «від імені севастопольців». За їхніми словами, за ними всіма стоять сотні й навіть тисячі людей».

Дійсно, на останньому (і, ймовірно, єдиному) відкритому колоквіумі, присвяченому питанню виборів губернатора, противники запровадження демократичних процедур показали себе.

«Ось так ми й дожили до демократії. Ми вже живемо за регламентом. Обстановка в місті складна. Уряд ‒ окремо, Закзбори ‒ окремо, а народ ‒ окремо. Ви подивіться: військові стали не при справах ‒ вони плетуться позаду під час офіційних заходів. Можновладці забули, що це їхнє місто», ‒ говорила з трибуни голова «Російської громади Севастополя» Тетяна Єрмакова, додаючи, що «в складній політичній обстановці в місті необхідно зберегти вплив президента».

«Позиція людей, які заперечують необхідність виборів губернатора, майже ідентична. Всі вони бояться складної міжнародної обстановки, всі вони говорять про те, що вибори ‒ це недовіра президенту, вибори ‒ це для тих, у кого грошей багато й усе тому подібне. Але відповісти на заперечення про те, що і президент проходить через прямі вибори, що в людей має бути активна позиція і що пост губернатора не має точок дотику з міжнародною політикою, вони не можуть», ‒ каже Ілля Кисельов.

За межею осілості

Між тим, актуальним залишається питання ухвалення профільних регіональних законодавчих актів, які б регламентували порядок обрання губернатора, час його перебування на посаді та, що важливо, процедуру його «примусової відставки». Останнє запитання було важливою умовою низки парламентаріїв, які погодилися проголосувати за поправки до Статуту лише в тому випадку, якщо процедура відкликання градоначальника буде виписана в окремому законі.

До того ж, у процесі обговорення є й положення, що встановлюють різні обмеження для потенційних кандидатів, які бажають узяти участь у виборах регіонального голови. Зараз норма в Статуті прописує тільки неможливість перебування на посаді одніє й тієї ж людини більш ніж двох «п'ятирічок» поспіль. У цій частині також фігурує пропозиція запровадити ценз осілості й муніципальний фільтр, який є характерним для нинішньої російської електоральної парадигми.

Лоббі запровадження цензу осілості з'явилося в Севастополі досить давно. Свою позицію його представники аргументують тим, що управління містом останні кілька десятиліть здійснювалося переважно «приїжджими» менеджерами, в той час як досить значна частина городян скептично ставилася (і ставиться) до всіх подібних призначенців. Тимчасові рамки потенційного цензу варіюються від п'яти до десяти років, однак деякі вважають, що градоначальник має бути севастопольцем за народженням і ніяк інакше.

На згаданих громадських обговореннях питання цензу підняли практично одночасно колишні чиновники Євген Дубовик та Іван Єрмаков.

«Партія «Справедливая Россия» підтримує прямі вибори. Але я вважаю, що майбутній губернатор Севастополя перед обранням має пожити тут років п'ять-десять», ‒ говорив Дубовик.

Севастопольський політик, голова місцевого відділення «Партии Роста» Олег Ніколаєв вважає, що обмеження кола кандидатів на пост губернатора цензом осідлості недоцільне.

«По-перше, я не думаю, що в кінцевому рахунку депутати ухвалять закон у редакції з цензом осідлості. По-друге, я вважаю подібну характеристику непрямою. Поясню: я переконаний, що основними критеріями для кандидата мають бути його професійні якості, а не місце народження чи кількість років, прожитих у Севастополі. Я переконаний, що орієнтир професіоналізму має превалювати над усім іншим при виборі майбутнього губернатора», ‒ наголосив Крим.Реалії Ніколаєв.

Фільтр сумлінний і не дуже

На відміну від цензу осілості, муніципальний фільтр уже встиг стати характерною рисою виборчої системи в російських регіонах. За час його практичного застосування, фільтр здобув неоднозначну славу. Незалежні й опозиційні політики стверджують, що подібні механізми використовуються в якості непереборної перешкоди для непідконтрольних владі кандидатів, які бажають брати участь у виборах. На муніципальних депутатів чиниться тиск із вимогою не залишати свій автограф у підписному листі того чи іншого опозиціонера, або ж відкликати підпис, якщо такий уже був поставлений.

«У Росії муніципальний фільтр ‒ це пряме обмеження виборчих прав, ‒ вважає політик і громадський активіст Володимир Гарначук. ‒ Він був ухвалений 2012 року, коли з'явився ризик обрання Олексія Навального мером Москви. Сьогодні фільтр є непрохідним бар'єром для будь-якого незалежного кандидата, й Севастополь у цьому випадку винятком не стане. Будь-який потенційний учасник виборів губернатора, який дотримується хоч скільки-небудь опозиційних поглядів відносно до «Единой России» нещадно зніматиметься з виборів саме в силу наявності цього фільтра».

Незважаючи на прецеденти недобросовісного застосування муніципального фільтра, севастопольські депутати внутрішньоміських утворень ставляться до подібного механізму позитивно.

За словами депутата Ленінської муніципальної ради Максима Мішина, депутати низового рівня є основною сполучною ланкою між населенням і владою, і тому можуть виступати в таких питаннях від імені жителів.

«Я до фільтру ставлюся швидше позитивно, ніж негативно. Муніципальні депутати ‒ це люди, які представляють безпосередньо жителів, і такі повноваження, як участь у формуванні передвиборчих списків кандидатів на пост губернатора, ‒ це наша робота як представників саме населення», ‒ вважає Мішин.

У той же час, депутат підкреслив, що Севастополю невластиві маніпуляції й тиск на політиків, якщо останні є професіоналами з незаплямованою репутацією.

«Так, є прецеденти використання муніципальних фільтрів у якості тиску на незалежних політиків, але, я вважаю, що зараз Севастополь ‒ це не той регіон, де такі маніпуляції можливі в принципі. Звісно, й серед муніципальних депутатів Севастополя є люди, підконтрольні третім силам, але їх, повірте мені, одиниці. Більшість моїх колег принципові й навряд чи підуть на будь-яку змову з представниками будь-яких політичних еліт», ‒ підсумував Мішин.

Текст містить термінологію, яка офіційно використовується на Кримському півострові