Доступність посилання

ТОП новини

Павло Казарін: Руки ОБСЄ. Навіщо Україні Боснія?


Донецька обласна телекомпанія, що веде мовлення з Краматорська, присвятила програму Боснії і Герцеговині. А точніше ‒ її досвіду повоєнного життя. Після того, як цю програму помітили київські телеканали, ‒ почав розростатися скандал.

У програмі під назвою «Вихід є» журналісти проектували на Україну досвід Боснії. У кадрі жителі Сараєво розповідали про те, як важко було знову вчитися жити після багатьох років бойових дій. Як непросто було долати наслідки війни. Громадянської війни. І саме це уточнення у багатьох викликало питання.

Сепаратистський анклав «Республіка Сербська» легалізували, а сама Боснія перетворилася на вразливе і несуб'єктне державне утворення, нездатне на який-небудь конструктивний рух вперед

Боснійська війна і справді була міжетнічною та міжконфесійною. Боснійці-мусульмани, хорвати-католики і православні серби воювали між собою з особливим завзяттям і жорстокістю. Це не скасовує, з одного боку, того, що Сербія Слободана Мілошевича, яка розпалювала пожежу війни в регіоні, брала найактивнішу участь у підтримці боснійських сербів. Але, з іншого, не скасовує і того, що між сторонами конфлікту існували досить чіткі ідентичнісні окопи.

Другий важливий момент пов'язаний з тим, що сценарій закінчення боснійського конфлікту аж ніяк не тягне на роль «надуспішного». Сепаратистський анклав «Республіка Сербська» легалізували, його представники отримали третину в парламенті країни і право вето на рішення центру, а сама Боснія перетворилася на вразливе і несуб'єктне державне утворення, нездатне на який-небудь конструктивний рух вперед. Вона так і не вступила в НАТО, ЄС і є однією з найбідніших країн Європи.

Боснійський варіант закінчення війни в Україні ‒ це те, про що мріє Кремль: сіра буферна територія, яка загрузла в проблемах

По суті, боснійський варіант закінчення війни в Україні ‒ це те, про що мріє Кремль: сіра буферна територія, яка загрузла в проблемах. І багато українських журналістів сприйняли появу такої передачі на регіональному ТБ ‒ як ще одну спробу просувати в Україні московські порядки. Хоча, в цьому випадку, конспірологія явно зайва. І питання мають виникати швидше до ОБСЄ.

Тому що саме ця міжнародна структура виступила спонсором поїздки журналістів до Боснії. Більше того ‒ всередині організації прийнято акцентувати боснійський досвід вирішення конфлікту. Можливо, тому що саме Європа та її міжнародні організації нав'язали Сараєво Дейтонські угоди, які, з одного боку, зупинили війну, а, з іншого, позбавили саму Боснію яких би то не було перспектив на розвиток.

Більше того, нинішній представник ОБСЄ з питань ЗМІ Дуня Міятович є вихідцем саме з Боснії. Саме вона шість років тому її обрали на цю посаду ‒ і саме під її егідою знімалася та сама програма на Донецькій обласній телекомпанії, що обурила київських журналістів. Втім, у цьому немає нічого дивного ‒ ОБСЄ і без того досить аморфна організація, яка багато в чому виявилася безсилою в умовах російського вторгнення в Україну. І було б наївно чекати, що вона зараз до того ж почне розписуватися у власних невдачах у минулому. Навпаки, вона буде демонструвати їх як готові рецепти.

Хорватська армія двома військовими операціями відновила територіальну цілісність країни. На власних умовах, за своїми правилами. І сьогодні ця країна ‒ член НАТО і ЄС

Саме тому ОБСЄ навряд чи розповість журналістам з України, що багаторічний лідер боснійських сербів Мілорад Додік хоче 2018 року провести референдум про повну незалежність. Незважаючи, до речі, на те, що його регіон і зараз наділений широкими повноваженнями в питаннях самоврядування. Навіщо? Адже це руйнує картинку позитивного досвіду пацифікації, яким так пишаються в ОБСЄ. І ще менше шансів, що ОБСЄ возитиме українських журналістів до Хорватії.

Тому що саме Хорватія раз у раз затягувала будь-які переговори про наділення власних сепаратистських анклавів повноваженнями, чекаючи того моменту, коли Сербії, яка підтримує пожежу війни, стане не до зовнішньополітичних амбіцій. 1995 року вона дочекалася ‒ і хорватська армія двома військовими операціями відновила територіальну цілісність країни. На власних умовах, за своїми правилами і ні на кого не оглядаючись. І сьогодні ця країна ‒ член НАТО і ЄС. Яка, до того ж, куди більш стабільна і розвинена, ніж Боснія.

Іноді війни потрібно вигравати, а не зупиняти. Тому що зупинити ‒ ще не означає закінчити. Але з цим навряд чи погодяться ті люди, які все своє життя звикли вважати навпаки. І немає нічого дивного, що вони запрошують українських журналістів переймати досвід Боснії ‒ в решті решт, а що їм ще залишається? Той випадок, коли немає сенсу шукати руку Москви. Часом її з успіхом замінює рука ОБСЄ.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Павло Казарін

    Павло Казарін. Кримчанин. Журналіст. Вважає, що завдання публіцистики – впорядковувати хаос до стану смислів. Співпрацює з «Крим.Реалії», «Українською правдою», Liga.net, телеканалами ICTV та «24».

XS
SM
MD
LG