Доступність посилання

Не минуло й три роки від дня невизнаного світовим співтовариством «референдуму» в Криму, після якого відбулась анексія півострова Росією. Але вже все частіше в самій Україні від відомих політиків почали лунати пропозиції про те, що на деякий час потрібно залишити кримську тему, а хтось і взагалі пропонує розпрощатися з Кримом в обмін на повернення непідконтрольних Києву територій Донецької та Луганської областей.

Для тих кримчан, хто вірить у повернення українських прапорів на адміністративні будівлі в Криму, це сумна тенденція. Зрозуміло, що Україна ‒ демократична країна, і кожен політик має право озвучити свою точку зору. Але насторожує, що українські політики починають допускати цю думку.

Складається враження, що створюється якийсь культ ненависті до кримчан

Сумно й через ставлення багатьох українців на материковій частині країни до самих кримчан. Почитаєш коментарі в соцмережах, і стає прикро, коли бачиш фрази, наповнені ненавистю до «зрадників-кримчан». Сайт «Миротворець» наповнює свою базу все новими й новими прізвищами з-поміж жителів півострова. Складається враження, що створюється якийсь культ ненависті до кримчан. Мовляв, якщо ти їх ненавидиш, ‒ ти справжній патріот України!

У такому випадку в мене виникає резонне питання: а як ви, кримчаноненависники, повертатимете Крим? Давайте мислити об'єктивно й без емоцій. Адже при такому ставленні мирного повернення не вийде, навіть якщо Путін накаже вивести свої війська з півострова. Ви хочете крові кримчан? Але тоді проллється і кров українців, і кров кримських татар.

Як бути з десятками тисяч кримчан, які працюють у державних органах і дали присягу Росії? Формально вони ‒ зрадники для України, але...

Потрібно вибудовувати політику вибачення кримчан, як блудних синів

На мій суб'єктивний погляд, навпаки, потрібно вибудовувати політику вибачення кримчан, як блудних синів. Багато з тих, хто йшов на невизнаний «референдум», тепер покаялись у цьому. Бог прощає тим, хто розкаявся. Вже зараз керівництво України має дати чіткий меседж щодо своєї політики кримчанам, що з ними буде після повернення Криму Україні. На мою думку, має бути повна амністія всіх кримчан. Тоді самі жителі півострова не дадуть ніяким ополченцям і козакам влаштувати тут «оборону». А Україні повернеться цілий Крим без зруйнованих міст та інфраструктури.

Ясна річ, що при формуванні нової вертикалі гілок влади в українському Криму не буде місця «перевертням». Але і влаштовувати суд над ними не варто. Нехай живуть, знехтувані в оновленому Криму. А хочуть ‒ нехай їдуть, але добровільно, без насильства морального й фізичного.

Кримські татари колись обрали для себе ненасильницький метод боротьби. Можливо, саме це допомогло народу зберегтися при всіх важких випробуваннях, що випали на долю кримськотатарського народу. І це допомагає кримським татарам жити мирно в Криму, незважаючи на всі складності й неоднозначне ставлення до народу.

Ось так мирно й із відкритим серцем потрібно Україні й українцям думати про відновлення державної цілісності щодо Криму. Ненависть і злість породжують у відповідь такі ж почуття, а любов і добро відкривають назустріч серця, навіть якщо це серця заблудлих синів на Кримському півострові.

Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з метою безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG