Доступність посилання

Місце подумати: кримські історії українських художників


Анатолій Криволап «Пейзаж», Гурзуф, проект «Трансформація часу. Вулиця », 2008 рік

«Відчуття невтраченої втрати. Ми сумуємо, ми любимо», – такі емоції в очах відвідувачів пленеру сучасного мистецтва Kyiv Art Fort 2017 читає куратор кримського проекту Олеся Авраменко. Тут, у центрі Києва, Крим нагадує про себе образами, квітами, настроєм. Хтось відкриє його новим, хтось згадає про минуле.

Окремим «островом» на майданчику Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» виділяється кримський проект «Гурзуфські сезони». Це об'єднані в одну експозицію праці художників, привезені з кримських пленерів.

Перша частина виставки – «Трансформація часу. Вулиця». Картини експонувалися на вулицях Гурзуфа протягом 2008-2009 років.

«Художники вирішили створити такі роботи, які можна розмістити на вулиці, буквально на будинках. Було й суперництво з рекламними плакатами різної художньої якості, і відсилка до старовинних вивісок, які робилися художниками вручну на початку ХХ століття. Існувала й деяка інтерактивність – могли щось написати, нашкрябати – художники спокійно до цього ставилися. Але вандалізму не було», – згадує народження проекту в Гурзуфі куратор.

Іншу частину київської експозиції – «Траєкторію» – художники створювали в Байдарській долині 2012 року. Вони отримали однаковий набір фанерних основ – квадрат, овал, диск, – і кожен використовував простір, як бачив.

Цей проект допоміг народитися пророчій роботі Ігоря Гусєва «Кримська Аляска чи лист до Російської імперії».

Ігор Гусєв «Кримська Аляска або лист в Російську імперію», Байдарська долина, проект «Траєкторія», 2012 рік
Ігор Гусєв «Кримська Аляска або лист в Російську імперію», Байдарська долина, проект «Траєкторія», 2012 рік

«Нехай росіяни, перед тим як замахуватися на Крим, подумають про свої відносини з Америкою щодо Аляски» – каже Гусєв. Я не надав цьому значення, а потім сталося те що сталося. Художники тонко відчувають енергії, які є навколо нас. Відчувають те, що не можуть побачити інші. Але іронія в тому, що й сам художник не може трактувати це, він як резонатор – реагує й не може пояснити, через час це розкривається », – розповів про роботу президент центру мистецтв «АРТ-простір» Ігор Гармаш.

Олександр Друганов зашифрував свій «Ландшафт», створивши динамічний 3D-об'єкт.

Олександр Друганов «Ландшафт», Байдарська долина, проект «Траєкторія», 2012 рік
Олександр Друганов «Ландшафт», Байдарська долина, проект «Траєкторія», 2012 рік

«Це точка – та сама Байдарська долина, де це писалося. Друганов подивився на знімки з космосу цієї місцевості і спробував відобразити бачення. Для нього це епіцентр того, що робилося», – каже Гармаш.

Несподіване бачення Криму відкривається й у гурзуфському проекті «Трансформація часу. Вулиця».

Робота Євгена Добровінського «Труси полетіли» не залишається без уваги й посмішок відвідувачів.

Євген Добровінський «Труси полетіли», Гурзуф, проект «Трансформація часу. Вулиця », 2008 рік
Євген Добровінський «Труси полетіли», Гурзуф, проект «Трансформація часу. Вулиця », 2008 рік

На цьому пленері показав себе й Анатолій Криволап.

«Ми звикли розчулюватися пейзажами Криволапа, а тут підходимо до сірого полотна й говоримо, що це теж Криволап – люди зазвичай сміються й не вірять. Але це дійсно він – просто був такий настрій, були сірі дні», – розповідає Ігор Гармаш.

Навіщо художнику Крим?

Анатолій Криволап «Пейзаж», Гурзуф, проект «Трансформація часу. Вулиця », 2008 рік
Анатолій Криволап «Пейзаж», Гурзуф, проект «Трансформація часу. Вулиця », 2008 рік

Такі метаморфози не рідкісні для планерного мистецтва: художник виходить за рамки звичного, отримує нові емоції і ось він – шедевр. Місце також сприяє творчості – і Крим тому доказ.

«Крим сам собою притягує людей. Щоб художник дав інше бачення, потрібно його змусити качати емоції – або страждати, або бути щасливим. Тільки в крайніх точках художник може генерувати ідеї. У Байдарській долині з її унікальним кліматом художники були щасливі і творили шедеври», – каже Гармаш.

Крим для художників – це особлива планета, вони туди їздили чистити палітру
Олеся Авраменко

«Крим для художників – це особлива планета, вони туди їздили чистити палітру. І прочищати очі, оскільки те сонце, ті тіні, те співвідношення форм змушували інакше подивитися на світ, на живопис», – вважає Олеся Авраменко.

Чи змінилася кримська енергетика сьогодні? Чи є там можливість творити? І які роботи можна привезти з собою? Відповідей на ці питання українські художники не дають, адже поїздка на анексовану територію – це крок через себе.

«Всі художники – патріоти, вони туди більше не їдуть. Поки ми не зможемо повернути Україні її територію, художник, який поважає себе, туди не поїде. І щастя там такого вже не буде – на чужому нещасті щастя не збудуєш. Це дуже тонкі речі, але щоб народити цілісний і цінний проект, має багато зійтися», – каже Ігор Гармаш.

Історія і кримська сучасність в інсталяції

Перенести частину кримської історії в центр Києва допомагає інсталяція Романа Михайлова «Радіф. Остання дитина». Вона оповідає про депортацію кримських татар 1944 року. Тоді рішенням радянського керівництва тисячі людей із усього Криму були зібрані в вантажні вагони – їх везли переважно до Середньої Азії. Робота Романа Михайлова – це «метафора важких сторінок історії, які доведеться перевертати людству». Арт-об'єкт – це книга, сторінки якої – частини товарних вагонів.

Роман Михайлов, інсталяція «Радіф. Остання дитина»
Роман Михайлов, інсталяція «Радіф. Остання дитина»

Інша робота автора – про сучасність. В інсталяції «Сіль землі» Роман розповідає про анексію Криму та «втрату Україною частини Чорного моря, розглядаючи ці події як знищення чогось єдиного через поділ його на дрібні частини». На блоках із кримського ракушняка, які колись були частиною цілого будинку, стоять чаші з морською водою. За задумом автора, до кінця виставки вода випарується, а на дні посуду, з якого тепер ніхто не буде їсти, лишиться білий солоний слід – символ пам'яті.

Роман Михайлов, інсталяція «Сіль землі»
Роман Михайлов, інсталяція «Сіль землі»

Матеріали для своїх інсталяцій Роман шукав поза Кримом – після анексії митець не був на території півострова.

«Від початку цей ракушняк був виготовлений у Криму. На територію України вже три роки ракушняк не завозиться, його у вільному продажі немає. Я його знайшов на OLX – хтось розпродавав якусь зруйновану будову, – і мені навіть сподобалася така історія», – розповідає художник.

Кримські втрати та здобутки

Для багатьох анексія Криму – вельми болюча, і ця ситуація подарувала художникам можливість вивчати трансформацію суспільства. Сам собою півострів тепер – арт-об'єкт.

Група GAZ пропонує місце для концентрації думок. Інсталяція «Глухий кут місце подумати» – це величезна пляжна роздягальня, увінчана ореолом колючого дроту.

Група GAZ. Інсталяція «Тупик місце подумати»
Група GAZ. Інсталяція «Тупик місце подумати»

«Побачивши цей «Глухий кут місце подумати», одразу розумієш, що та розкіш, те щастя, той прекрасний творчий стан – усе грубо перервано. Але, звичайно, всі мріють про те, що все повернеться на круги своя, встане на свої місця і, напевно, життя відновиться в цьому краї для нас», – розповідає про свої відчуття Олеся Авраменко.

Пленер сучасного мистецтва Kyiv Art Fort 2017 зустрічає гостей під відкритим небом на території Національного історико-культурного музею «Київська Фортеця» до 14 травня.

XS
SM
MD
LG