Німецькі політики збентежені тим, що вибори до Бундестагу можуть зазнати маніпуляцій іззовні. Це «ззовні» має для них конкретний напрямок: із Росії. Хоч Москва, у свою чергу, категорично спростовує всі обвинувачення. Однак служба безпеки ФРН попереджає про нову різноманітність криміналу: шпигунство, маніпуляція, дезінформація – усі «приправи» гібридної війни, котра, за словами президента Федеральної служби захисту конституції ФРН Ганса-Ґеорґа Маассена, зачепила німецькі політичні партії і парламентські фракції. Нині кібератаки розглядаються на рівні терористичних актів.
Нагнітання ситуації – зазвичай справа популістських партій. Але нині попередження про можливість нових терактів у ФРН, а також впливу на вибори до Бундестагу надходить від найвищої особи у Службі конституційного захисту – її президента Ганса-Ґеорґа Маассена. Він також уважає, що традиційні ЗМІ, як і держава, мають недостатньо засобів для протидії сучасним цифровим технологіям. Тим часом, зазначає Маассен, злочинці використовують інтернет і соціальні масмедіа для поширення пропаганди та фальшивих повідомлень.
«Інформаційна поведінка громадян у соціальних мережах, котра змінилася останніми роками, стала ідеальними воротами нападів з допомогою цілеспрямованої дезінформації. Зрештою, ми можемо лише попереджати, і самі себе, звичайно, виховувати, запитуючи: що саме робить протилежна сторона? І з якою метою вона це робить?» – сказав президент Служби конституційного захисту на конференції безпеки у Потсдамі.
Кібератаки у відповідь на віртуальні напади
Протилежна сторона, на думку переважної кількості німецьких політиків і експертів, – це Росія, котрій уже давно закидають втручання у виборчі перегони за кордоном. Утім, під час візиту Анґели Меркель до Сочі Володимир Путін спростував обвинувачення щодо цього. Меркель, своєю чергою, заявила, що не боїться можливого російського втручання у передвиборчу боротьбу. Причому вона, звичайно, знає, що «ведення гібридної війни» відіграє важливу роль у російській військовій доктрині.
Водночас президент Федеральної розвідувальної служби (BND) Бруно Каль зазначає про дедалі більшу кількість ознак, які свідчать, що «за кібератаками стоять державні актори». Такого висновку можна дійти, ознайомившись з величезними витратами, пов’язаними з організацією цих нападів. «Для таких дій необхідні державні ресурси», – сказав Каль, аналізуючи шпигунські атаки і наслідки саботажу.
На думку міністра внутрішніх справ ФРН Томаса де Мезьєра, засобом протидії має стати, зокрема, активізація міжнародної співпраці розвідувальних служб.
«Було б лише доцільним установити правила, – як міжнародні, так і всередині Німеччини, – які б давали змогу, крім захисту і протидії, також відстеження і, за необхідності, – знешкодження серверів за кордоном. Адже поліцейські, приміром, крім захисних жилетів, мають також і зброю», – наголосив німецький міністр на Першому каналі телебачення.
Фахівці у галузі цифрових технологій, чимало політиків та експертів вважають, що створення нового виду німецьких військ, покликаних лише захищати кіберпростір держави, недостатньо: цим підрозділам слід надати можливість водночас завдавати удару у відповідь, як говорили учасники конференції безпеки, зокрема генерал Людвіґ Ляйнгос.
«На рівні глав держав та урядів було ухвалене рішення, що кібернапад є підставою вступу у дію 5-го параграфу (Вашингтонського договору про заснування НАТО – ред.), тобто параграфу про союзництво, коли напад на одну країну вважається нападом на весь альянс», – сказав німецький генерал.
Спецслужби вимагають внести зміни до законодавства
Але тут і розпочинаються проблеми, бо через суворий розподіл влади у Німеччині спецслужби не мають повноважень, щоб змусити Бундестаг діяти. Вони можуть лише давати йому рекомендації. Але проти внесення змін у законодавство виступають ліві партії. Адже це дасть змогу Бундесверові втручатися у чужі мережі, що спричинить ще більше озброєння віртуальної галузі. Та й, за нормою Конституційного суду, «вирішення питань війни і миру», зрештою, належить Бундестагові. Але його депутати не в змозі голосувати щодо кожної окремої кібератаки, пояснює Томас Ярцомбек, експерт із цифрових технологій фракції блоку християнських і соціальних демократів. Хоч і він висловився «за» можливість атак у відповідь на кібернапади.
Однак депутат Бундестагу вважає: «Єдина можлива стратегія, на мою думку, – це така сама стратегія, що застосовувалася під час «холодної війни»: якщо ти відмикаєш мою атомну станцію, то я відмикаю твою. Відтак потрібно застосовувати ефективні заходи стримування».
Тим часом днями, на тлі нещодавніх міжнародних кібератак, міністр транспорту та цифрової інфраструктури Німеччини Александер Добріндт в інтерв’ю газеті Passauer Neue Presse висловився за запровадження суворішого законодавства у галузі інформаційної безпеки: «Задля спокою нашого суспільства необхідно підвищити рівень інформаційної безпеки об’єктів критично важливої інфраструктури, передусім водопостачання та енергопостачання, транспортної і фінансової мережі, а також системи охорони здоров’я», – вважає німецький міністр.
Також Ганс-Ґеорґ Мааcсен вимагає, щоб ФРН у кіберпросторі могла проводити атаки у відповідь. Викрадені дані на серверах хакерів мають знищуватися, вважає він, щоб вони не мали змоги поширюватися далі. Крім того, нині відомства безпеки мають інформацію про «велику кількість інфраструктурних серверів, з яких відбувалися кібернапади».
Убезпечитися від загроз хакерів
Усередині країни цього можна досягти з допомогою співпраці з провайдерами. За кордонами країни для цього потрібні інші заходи, «щоб і там такі сервери не створювали для нас загрози». Для таких атак у відповідь Бундестаг має спочатку надати Службі захисту конституції, зокрема розвідувальній, ширшу правову основу. Вона, а також Бундесвер несли б відповідальність за ці заходи.
Їх підтримує експерт з питань кібертехнологій у Міністерстві закордонних справ Німеччини Томас Фітчен.
«Коли ми говоримо, що збройний удар має завдати відповідний фізичний збиток, то і кібератака у відповідь має також бути такою, щоб її можна було «виміряти», – висловився експерт під час конференції у Потсдамі.
На запитання, чи буде зарубіжний вплив на вибори до Бундестагу, Маассен указує на збільшення кількості ознак щодо цього. Як, приміром, недавні кібератаки на кілька політичних установ – депутатські офіси, різноманітні партійні фонди.
У непрямому сенсі керівник Служби захисту конституції попереджає про загрози з Росії, називаючи випадок з «нашою Лізою», а також нагадуючи про «очевидні фальшивки». Зокрема про повідомлення, що батько кандидата на посаду канцлера від соціал-демократів Мартіна Шульца начебто служив комендантом одного з… концтаборів.
Чи відбуватиметься такий само вплив на перебіг виборів у парламент у Німеччині, як це було під час кампанії у США, – рішення ухвалюватимуть у Кремлі.
