Україна готує судовий позов до Росії через Керченський міст

Україна готує позов до Росії через обмеження судноплавства в Керченській протоці у зв’язку з будівництвом однойменного мосту. Наразі оцінюються збитки, яких зазнають порти в Бердянську та Маріуполі через це будівництво.

Мінтранс Росії підготував наказ про закриття в серпні-вересні на кілька днів судноплавства в Керченській протоці для встановлення арок мосту. У Києві вважають це питання правовим і політичним. Довжина Керченського мосту – 19 кілометрів. Автомобільний рух по ньому планують відкрити в грудні 2018 року.

Перспективи позову України проти Росії через будівництво цього мосту обговорювали в ефірі Радио Свобода політолог Віктор Гіржов, юрист Володимир Гладишев, журналіст Володимир Гундаров.

​

Володимир Гундаров: Українські порти Азовського моря зараз не мають особливо великого навантаження. Основний потік йде через Одесу. Тому те, що вони втратять за 23 дні 1 мільярд рублів, – напевно, вони перебільшили приблизно вдесятеро. 100 мільйонів, можливо, можуть втратити за 23 дні. З огляду на те, що зараз підуть вантажі, пов’язані з сільгоспродуктами, – пшениця, зерно тощо.

Західні страхові компанії не хочуть страхувати ні вантажі, ні судна, які їх перевозять в Азовське море, тому що юридично не визначена категорія цих портів, тобто зона. Вони не хочуть ризикувати і не страхують вантажі. А якщо не страхують вантажі, то судновласники, звісно, не підуть в ті райони Чорноморського регіону, де вони можуть втратити і вантажі, і кораблі.

Якщо говорити про те, що в цьому випадку втратить Україна, як на мене, втрати для неї непомітні. Швидше за все, Кримський міст і ця ситуація – це, щоб ще раз привернути до себе увагу, ще раз попросити грошей на Заході, ще раз нагадати, що Крим захоплений, на сході війна, а Європа нічим не хоче допомогти.

​Віктор Гіржов: Звичайно, доля Кримського мосту так само трагічна і складна, як і самого півострова.

По-перше, будівництво ведеться на захопленій, окупованій території, а це порушення міжнародного права.

По-друге, там купа екологічних проблем вилазить.

По-третє, за оцінками головного інженера «Союзтранспроекту» Росновського, там також вузол проблем технічного характеру. Він попереджає, і з ним згодні багато і російських, і німецьких експертів, що в цьому місці через острів Тузла категорично не можна будувати міст. Там складна сейсмічна зона. В Криму бувають землетруси.

Там ґрунти слабкі, мулові, тільки на 80-90-метровій глибині починається потужна, тверда основа. Таким чином, палі вбити туди не можна. 19-кілометрова складна гідротехнічна споруда, звичайно, не витримає. Там сходяться річки Дон і Кубань. Тобто йде опріснення морської води. А це означає, що акваторія замерзатиме взимку. І може статися те, що сталося в лютому 45-го року.

Крім того, там дмуть сильні вітри, відбувається обмерзання дорожнього полотна. Їздити по цій дорозі взимку буде категорично не можна – суцільне обледеніння. Ну, й інші питання. Таким чином, весь вузол проблем говорить про те, що міст будувати там небажано.

Але росіян, як відомо, ніщо ніколи не зупиняло. Вони з війною прийшли в Україну, будують міст на її території. Дійсно, Україна подаватиме позови. Наприклад, російський фінансист і блогер Слава Рабинович каже, що треба подавати позови, і оцінює збитки від агресії Росії на Донбасі і в Криму десь по 500 мільйонів доларів, а в цілому – в 1 трильйон. Ось у цій цифрі, напевно, є частинка від будівництва цього мосту.

Володимир Гладишев: З правової точки зору я не бачу великих проблем у будівництві Керченського мосту. Як я розумію, позов поданий не через факт будівництва Керченського мосту, а через те, що ті заходи, які були в цей час, вони заважають судноплавству в Керченській протоці. Зокрема, Маріупольський порт зазнає збитків. І Україна хоче компенсувати збитки, які зазнало державне підприємство «Маріупольський порт».

– Чи потребує перегляду договір про дружбу і співробітництво в освоєнні Азовського моря і використанні його морських ресурсів?

​Віктор Гіржов: Росія на словах заявляє, що всіх міжнародних договорів дотримується. А де-факто все це ігнорується, починаючи з Будапештського меморандуму, великого договору про співпрацю. І все це вкладається в логіку тих подій, які зараз відбуваються, тобто – агресії.

Зараз у парламенті готується закон, де буде більш чітко поставлене питання про те, що окремі райони Донецької і Луганської областей окуповані, зазначений агресор, окупант, який причетний до того, що там відбувається, зокрема забезпечення населення енергоресурсами, водою, харчуванням тощо. Те саме і з Кримом. До речі, через Крим санкції серйозні. Трамп уже підписав новий пакет серйозних секторальних і персональних санкцій.

Тобто Росія ніколи не виконує договори. Коли договір їй вигідний – вона виконує, а коли невигідний – все. Те саме і на рівні блокування ініціатив Ради безпеки ООН, будь-яких ініціатив – міжнародних, українських. Яка дружба, якщо йде війна?!

– Чи можна вважати таким, що втратив силу, договір про дружбу і взаємодопомогу в освоєнні Азовського моря 2003 року?

Володимир Гладишев: Я думаю, що предмет договору, напевно, зник. Є застереження в міжнародному праві, яке називається «застереження про обставини, що кардинально змінилися». Наразі обставини кардинально змінилися у зв’язку з ситуацією в Криму. Я не думаю, що цей договір діє.

І я хотів би уточнити. Україна подала позов абсолютно не за цим договором. За цим договором не можна подати жодного позову. Мова не про порушення цього договору. Україна подала позов навздогін до позову, який був поданий в лютому 16-го року на підставі Конвенції ООН з морського права. У лютому 16-го року Україна подала позов до спеціально сформованого Міжнародного арбітражу ad hoc, який почав свою роботу і провів у травні цього року своє перше засідання. Суть позову була в тому, що Україна вважає, що Росія чинить перешкоди у використанні вод навколо Криму. Україна не подавала позов щодо розмежування морських просторів, щодо приналежності вод, тому що ці питання не належать до компетенції цього арбітражу.

Позов дуже цікавий. Я не думаю, що він дуже перспективний, десь відсотків 15-20, напевно, ймовірність його успіху. Але він дуже незвичайний і новий для міжнародного права. Я думаю, що ви не так багато чули справ, коли б одна держава в іншої держави вимагала грошей у Міжнародному арбітражі, тому що немає таких міжнародних договорів, які б дозволяли це робити. Теоретично Конвенція ООН з морського права теж цього не дозволяє робити. У конвенції прописані ті випадки, коли держави можуть подавати в суд одна на одну і вимагати грошей. Подавати можна, але грошей вимагати не можна. Це дуже обмежені випадки.

Якщо буде винесене рішення на користь України, це буде досить революційне рішення. Тобто за перешкоди морському судноплавству можна буде викликати державу до суду, і вона не зможе відмовитися. Це будуть великі витрати не тільки для Росії.