Німецький результат для Криму: як «перезавантаження» Бундестагу позначиться на Україні?

Берлін ‒ Політичне життя Німеччини пожвавилося: залишається два тижні до виборів у Бундестаг. Партіям та їх представникам доводиться «відкривати карти» й чітко окреслювати свої позиції. Це особливо складно, якщо йдеться про неоднозначні питання, якими для деяких німецьких політиків є анексія Криму та санкції проти Росії. Багато німецьких політологів вважають, що думки окремих представників партій часто не збігаються з офіційною лінією цих партій, а їх головний мотив щодо Росії ‒ пацифізм та антиамериканські настрої.

Канцлер ФРН Ангела Меркель, яка знову стала головним кандидатом на цю посаду від ХДС (Християнсько-демократичного союзу Німеччини) на виборах до Бундестагу, які відбудуться 24 вересня, вже вкотре підтвердила свою позицію щодо анексії Криму й наголосила, що не збирається визнавати український півострів російським. У інтерв'ю газеті Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung Меркель використовувала історичне порівняння возз'єднання ФРН і НДР 1990-го року.

«Коли зараз я чую, що російську анексію Криму потрібно просто прийняти, то думаю: «А що сталося б, якби в минулому з НДР обійшлися так само, мовляв, Німеччина залишається розділеною, тут нічого не змінити?» ‒ сказала канцлер.

Тверді позиції ХДС і «зелених» щодо Росії

Цим вона не тільки відповіла на недавні висловлювання Крістіана Лінднера, лідера Вільної демократичної партії Німеччини (ВДПН), про те, що безпека й добробут Європи залежать, зокрема й від відносин із Росією ‒ він закликав розвивати їх, а анексію Криму розглядати як «тимчасове рішення на невизначений термін». Меркель також підтвердила політичну лінію ХДС в цьому питанні. Однак, на думку німецького політолога Андреаса Умланда, за винятком двох партій ‒ ХДС і «зелених» ‒ інші не дотримуються такої однозначної позиції:

«У Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) є власна традиція щодо політики Східної Європи, ідея ‒ йти назустріч Москві, щоб досягти покращення й полегшення ситуації. Тому дискусії обертаються насамперед навколо того, чи можна перенести уроки й досвід 70-х років на нинішню ситуацію? Думки розходяться. В усіх інших партій ‒ від ХСС (Християнсько-соціальний союз), «Альтернативи для Німеччини» (АДГ) до лівих, а також ВДП (Вільна демократична партія) також амбівалентна позиція. Більшість членів ВДП, найімовірніше, погоджуються з позицією ХДС і «зелених» щодо ситуації, що утворилася між Росією й Україною. Але серед вільних демократів є окремі особистості, наприклад пан Кубіцьки, який має зовсім протилежні погляди на це питання. Так само, як і недавні висловлювання Крістіана Лінднера, але я б не перебільшував їх значення», ‒ вважає Андреас Умланд.

Тим часом позицію Крістіана Лінднера відразу підтримали представники двох крайніх партій: Лівої партії та правої «Альтернативи для Німеччини». Лідер Лівої партії Німеччини Сара Вагенкнехт закликала повернутися «до традицій політики розрядки» у відносинах з Москвою. А лідер АДГ Александер Гауланд визнав неспроможність антиросійських санкцій і наголосив, що Крим ніколи не повернеться до складу України.

Пацифізм та антиамериканські настрої

Андреас Умланд переконаний, що головний мотив, яким керуються німецькі політики в питаннях Росії, ‒ пацифізм, який потужно розвинувся після Другої світової війни:

«З традицій пацифізму випливає страх початку Третьої світової війни й прагнення встановити полюбовні відносини. Ще один аспект, який відіграє важливу роль, ‒ антиамериканізм. Він відповідає проросійським позиціям і не так має стосунок до симпатій Росії, як антипатії до США. З огляду на це, ми маємо дві партії, позитивно налаштовані відносно до України: християнські демократи та «зелені», яких я відніс би до друзів України. Переважна й значна частина Партії зелених займає чітку позицію щодо Росії», ‒ впевнений Умланд.

Він також вважає, що на нинішніх виборах до Бундестагу велику роль відіграють теми зовнішньої політики Німеччини, оскільки з ними пов'язані численні внутрішні питання, наприклад, політика щодо біженців. Також важливою темою є економічний розвиток ФРН, що тісно пов'язаний з санкціями проти Росії, а також соціальні питання, ситуація з міграцією і ринком праці.

Результат виборів ‒ без несподіванок

Експерти пророкують перемогу Ангели Меркель та її Християнсько-демократичного союзу (ХДС) з баварською партією Християнсько-соціальний союз (ХСС), які лідирують з перевагою приблизно 15% в порівнянні з її головним опонентом ‒ СДПН та Мартіном Шульцом. Менш передбачуване формування правлячої коаліції, яку необхідно створювати Меркель під час її четвертого терміну на посаді канцлера. Адже, крім нинішньої великої коаліції, є й інші варіанти, оскільки бар'єр в 5% для проходження до Бундестагу подолають ще чотири політичні сили: Партія зелених/Союз-90 (Bündnis 90/Die Grünen) на чолі з двома кандидатами Катрін Ґерінг-Еккардт та Джемом Оздеміром; Ліберальні вільні демократи (FDP) з лідером Крістіаном Лінднером; Ліва партія Німеччини (Die Linke), представлена Сарою Вагенкнехт і Дітмаром Барчем, та права партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD), яку представляють Аліса Вейдель та Александер Гауланд.

Якщо знову не відбудеться велика коаліція ХДС/ХСС і СДПН, то, найімовірніше, на думку експертів, у Німеччині керуватиме так звана «Ямайка» ‒ за кольором партій: «чорні» ХДС/ХСС, «жовті» FDP ‒ ліберальні вільні демократи та «зелені». Андреас Умланд вважає, що й при ній не варто очікувати великих змін у політиці відносно до України та Криму:

«Навряд чи політичний курс щодо Східної Європи зміниться після виборів з урахуванням можливих коаліцій ‒ наявної великої ХДС/ХСС і СДПН, яка має найбільші шанси, або нової, так званої «Ямайки»: християнських демократів, які будуть створювати уряд з двома меншими партіями ‒ вільними демократами та «зеленими». Загалом, це ‒ дві єдино можливі коаліції, і жодна з них не означає зміну політики щодо Східної Європи. «Ямайка» була б навіть більш привітною, доброзичливою щодо України», ‒ стверджує Умланд.

Тим часом Ангела Меркель повідомила, що не розглядає партнерами у коаліції крайні партії ‒ ні зліва (Die Linke), ні справа (AfD).