Спеціально для Крим.Реалії
Свої враження про Крим Василь Зуєв відобразив у «мандрівних записках» від Санкт-Петербурга до Херсона. Цю, по суті, наукову експедицію він здійснив протягом 1781 и 1782 років (закінчення, початок матеріалу читайте тут).
Зуєв описує безмежні простори степу й гірські ланцюги, населені пункти, що зустрічаються на його шляху, заняття місцевих жителів; здійснює історичний екскурс у минуле Кримського ханства.
Особливу цінність ці свідоцтва мають ще й тому, що автор описує останній рік існування Кримського ханства. З книги Зуєва стає зрозуміло, що написана вона у справді смутні часи, коли півострів втратив значну кількість населення: «Цей півострів років за п'ятнадцять був населений надзвичайно і був вельми численним народ. Кажуть, що тоді в ньому було сотень до дванадцяти сіл; останні кримські сум'яття довели його до того, що він втратив від своїх жителів і селищ понад дві третини, й нині куди не поїдеш, скрізь зустрічаються одні тільки руїни великих слобід і пустирі колишніх сіл. Жителі різних земель, які мали повну свободу жити між татарами, в останню з турками війну або подалися до Росії, і для того переведені в Російські місця, або, рятуючи себе від лих, пішли до Абхазії й до Черкеса в гори».
Вельми цікаво дізнатися, яким був побут кримських татар у цей період. І ось як побачив і запам'ятав Зуєв устрій татарського будинку: «Будова житла як у містах, так і в селах у великій частині дерев'яна, але дерево там вживають... із більшою економією, ніж в інших місцях... Дахи на будинку роблять зазвичай або з черепиці, або з того ж дерну. Одні мечеті й мінарети, та лазні в них із каміння, іноді бувають і мармурові, надзвичайно дорогі. Всередині покоїв мають тільки каміни, де і варять, і гріються... Якщо ж узимку захоплять жорстокі морози, тоді накладають велику чавунну миску жаром, ставлять посеред покою, біля неї сидять і гріються, і покій тим нагрівають».
Автор зауважує, що сидять кримські татари на низьких софах, накритих турецькими покривалами з подушками. У шафах і добре закованих скринях зберігаються речі та гроші, на скринях лежать перини й подушки з найкращими килимами. Така окраса внутрішніх татарських покоїв, де живуть в основному жінки.
Зовнішній вигляд і одяг кримських татар Зуєв описує так: «Жінки волосся на голові плетуть у дві коси, які увивають довкола голови, а дівчата розплітають своє волосся на безліч дрібних кіс, які висять по спині просторо; то огортають усю голову, шию й обличчя серпанком, так що нічого не видно, окрім перенісся й очей. Спіднє складають широкі шаровари, а на ногах сап'янці жовті шкарпетки й туфлі. Коли ж виходять із дому, то влітку чоловіки й жінки носять на зразок повних халатів каптани, зроблені з зеленого сукна, а взимку, чоловіки одні, такого ж покрою шуби».
Багаті татари, зазначає Зуєв, і дворяни (мурзи) в основному живуть «у селах, і в міста приїжджають тільки у справах».
Далі наш учений мандрівник здійснює короткий екскурс в історію й описує найбільш важливі міста півострова: «Резиденція кримських ханів колись була в Бахчисараї, в якому хани понад двісті років неодмінно присутні. А перенесена вона туди з Ескі-Криму (Старий Крим)... Але перед Ескі-Криму резиденція була в Кезлеві: але як це було ще під час навали татар до Криму, то й перебувала вона там недовго. При нинішньому ж Хані Шагін Гераї резиденцією зроблене місто Кафа або давня Генуезька Феодосія»...
«Найголовніше й знатне» місто в Криму ‒ Бахчисарай. Це, продовжує Зуєв, «вельми розлоге й багатолюдне місто... оточене безліччю садів і городів, від чого й ім'я собі отримав, бо «Бахчи» по-татарськи називається сад, а Сарай ‒ «палац».
У ньому, пише автор, перше було більш ніж три тисячі будинків і безліч багатих мечетей; Ханський палац із садами та ставками чудово прикрашений...
«Славний кримський виноград, примітний своєю величиною, й інші фрукти, так само й городні овочі привозяться на російські кордони з цього міста. Кафа, нинішня резиденція, стоїть на березі розлогої затоки з Чорного моря... Перш за все в Кафі нараховували понад чотири тисячі будинків, безліч мечетей і церков християнських, як у місті, так і в передмістях; але в останню війну кількість їхня досить обмежена. Від генуезців на пам'ять залишилися тут вставлені в стінах з гербами й надписами мармурові плити. Жителі в місті нині залишилися одні татари... Нинішній хан, ставши незалежним, зробив і це місто через примор'я своєю резиденцією: переніс сюди з Бахчисарая монетний двір; збудував палац і заснував диван або головну Раду, яка збиралася тричі на тиждень, а четвертий у нього в палаці при його присутності».
Ще один важливий населений пункт ‒ Карасубазар ‒ «має розлогий кам'яний гостинний двір, достатню кількість будівель і мечетей, але більше того розорених; безліч садів, а найбільш славний торгом коней, для якого збираються щотижня один раз, і між тим наганяють усякої худоби, буйволів, волів, корів, верблюдів і баранів на продаж безліч. Тут повз місто протікає одна зі славних Кримських річок, Карасу звана».
А ось що пише Василь Зуєв про кримського хана Шагін Герая та його нововведення ‒ і це вельми історично значиме свідчення сучасника: «Нинішній Хан, маючи велику схильність до Європейських звичаїв, заводить у татарському народі нові обряди... і хоче зробити в усьому такий порядок, який і в інших Європейських державах спостерігається. Він завів у себе чотири регулярних полки, які складають його гвардію... Всі кінні, й різняться тільки кольором своїх мундирів; також роту артилеристів або топчи, які все навчаються як артикулу, так і іншим військовим рухам Російською мовою від майстерних у тому Європейців. Початок поклав корабельному будівництву в Балаклаві закладенням одного невеликого фрегата. При всіх мечетях в Кафі наказав, щоб навчали молодих дітей європейських мов, а особливо Російської, і таким вчителям платить він від себе... Збудував монетний двір, у якому роблять зі старих Татарських грошей нову мідну й срібну на Російської зразок монету, як то срібні рублі та полтіни».
«Любов нинішнього татарського Государя до європейців і схильність його до їхніх звичаїв настільки велика», пише Зуєв, що «в резиденції його перебуває оних безліч у різних званнях»: «Сам його двір і свита наповнені ними. Палац усередині прибраний на Європейський смак і пишність. Сам Хан уже не їздить верхи в супроводі попереду й позаду верхових своїх дворян, але в Аглінській багатій кареті, цугом запряженій, із ліврейними слугами, і замість ад'ютантів зі своїх полків із офіцерами. Дивлячись на його Світлість, ближні шляхетні його дворяни завели в себе так само карети, кухні, посуд і внутрішнє покоїв убранство на Європейський смак».
Чим закінчилося правління Шагіна Герая, ми вже знаємо. Через півроку після описуваних подій Шагін Герай зрікся престолу й маніфестом Катерини II від 8 квітня 1783 року Крим увійшов до складу Російської імперії.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
