Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Хто почав Другу світову війну? Ще недавно в Росії будь-які спроби дискутувати на цю тему були долею маргіналів. Тих самих, які писали про те, що Катинь ‒ справа рук німців, а не радянських розстрільних команд. Тих самих, що стверджували, ніби головна війна ХХ століття почалася через незговірливість поляків, які не бажали піти на поступки Берліну.

Російський публіцист Олександр Морозов згадує, як 2008 року в «Військово-історичному журналі» штатний військовий історик Ковальов писав про те, що претензії німців були «вельми помірними». Мовляв, вони лише хотіли «внести вільне місто Данциг до складу третього рейху, дозволити будівництво... доріг, які зв'язали б Східну Пруссію з основною частиною Німеччини». Далі Ковальов писав, що «переважна більшість жителів відторгнутого від Німеччини Данцига складали німці, які щиро бажали возз'єднатися з історичною батьківщиною...»

Тоді ‒ 2008 року ‒ це викликало скандал. Міністерство оборони Росії зняло публікацію з сайту, а керівництво військового відомства зробило заяву, що цей текст не відображає офіційну позицію відомства. А тепер, за словами Олександра Морозова, позицію щодо провини Варшави на початку Другої світової білякремлівські спікери готові транслювати на найрізноманітніших публічних майданчиках.

І це ‒ ще один підсумок анексії Криму.

Тому що вона прирекла Москву на історичний ревізіонізм. Адже якщо Данциг, який «був німецьким», захотів знову «бути Німеччиною», то як можна дорікати Берліну за його «повернення»? Виходить, що в усьому винна польська незговірливість, і небажання Варшави «відновлювати історичну справедливість». Виходить, що це поляки змусили Німеччину застосувати силу. І що вони несуть відповідальність за багаторічну бійню на всьому континенті.

Це не півострів «приєднаний» до Росії. Це Росія «приєднана» до Криму. І приречена залишатися його заручником

Тому що лише ця публічна позиція дозволяє російським спікерам виправдати історію з Кримом. Дозволяє оголосити жертву ‒ винною. Дозволяє перекласти на неї відповідальність. Дозволяє виправдати агресора, який вирішив перекроювати кордони в односторонньому порядку.

У цьому сенсі анексія півострова взяла російську історичну науку в заручники. Відтепер російський публічний дискурс доводиться адаптувати під виправдання вторгнення. Крим не міг не запустити перегляд інтерпретацій ‒ і цей процес розгортається на наших очах.

Півострів став Сциллою і Харибдою для здорового глузду. Або ти скочуєшся в патріотизм ‒ і жонглюєш фактами. Або погоджуєшся на роль «п'ятої колони» і націонал-зрадника. І переглядати доводиться не тільки погляди на сучасний лад, але й на ті історичні факти, які ще недавно здавалися непорушними.

Це і є нова норма. Поки Крим залишається всередині Росії ‒ він виконуватиме свою радіоактивну роль. Отруюватиме розсудливість. Торпедуватиме адекватність. І це не півострів «приєднаний» до Росії. Це Росія «приєднана» до Криму. І приречена залишатися його заручником.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG