Доступність посилання

Зарема Сеїтаблаєва: Нетямущість у кримській освіті


Школа в Євпаторії. Фото з архіву

У мене багато знайомих працюють в системі освіти Криму. Гірко посміхаються з приводу того, що працюють, як в тій приказці: чим далі, тим страшніше...

Кажуть, перший сильний удар по ним був тоді, коли виявилося, що високі зарплати 2014 року були фарсом і насолоджувалися люди ними недовго. Радість з часом перетворилась на нерозуміння, потім на розчарування, а тепер – на образу.

Молодим педагогам більше дванадцяти, максимум п'ятнадцяти тисяч, не світить. На жаль, це з нинішніми цінами на півострові просто копійки

Зараз зарплати вчителів такі, що на них можна лише існувати. Гаразд, коли у вчителя є стаж і навантаження півтори ставки, тоді він ще може розраховувати на зарплату близько двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А ось молодим педагогам більше дванадцяти, максимум п'ятнадцяти тисяч, не світить. На жаль, це з нинішніми цінами на півострові просто копійки! Наприклад, пообідати в кафе коштує 400-600 рублів.

Другий удар для кримських педагогів – це посилення бюрократії, за якої вони скоро і дітей бачити не будуть. Вчителі зізнаються, що на підготовку планів-конспектів уроків тепер іде вдвічі більше часу!

Усі вечори у мене забирає підготовка конспектів уроків. Такі зробили форми, де треба розписувати всяку нікому не потрібну нісенітницю

«Я більше не дивлюся телевізор, Усі вечори у мене забирає підготовка конспектів уроків. Такі зробили форми, де треба розписувати всяку нікому не потрібну нісенітницю, типу триєдиної мети уроку, універсальної навчальної діяльності тощо. Роблю ці конспекти, а саму зло бере. Раніше їх робили з єдиною метою, щоб дати результативний корисний для дітей урок. Тепер суцільна формальність, підзвітність, нескінченні інструкції ... Не знаю, скільки ще витримаю цю нетямущість», – розповідає подруга.

За її словами, конспекти – це далеко не єдине паперове навантаження. Змушують вчителів роздруковувати масу інструкцій, вести купу папок з документацією.

«У нас завжди була жива робота, а тепер я відчуваю себе якимось клерком, який потопає в нікому не потрібних паперах. По телевізору міністр освіти і президент Росії говорять про те, що потрібно йти від бюрократизму в школі, але він лише прогресує. Кажуть, що треба переходити на електронні засоби роботи з інформацією, а кількість паперів зростає і зростає. Навіщо вони про це взагалі кажуть, якщо їхні слова виконуються на місцях з точністю до навпаки», – нарікає подруга.

Чоловік у неї теж працює в школі. Веде предмет ОБЖ. Каже, що три роки вже – повний безлад з військовою підготовкою старшокласників. Стрільби не проводяться.

«При України ми щороку возили хлопців на стрільбища. Всі отримували навички стрільби з автомата. Тепер прийшла Росія – стрільб немає. Вони самі заплуталися в цих своїх бюрократичних «заморочках». Пішов до військкомату, там кажуть, що все треба оплачувати. Кажу їм, це кому треба в першу чергу – вам чи школі? Але там і слухати нічого не хочуть, отаке», – розповідає чоловік подруги.

Не потрібні нинішній російській системі творчі, вільнодумні вчителі. Не потрібні освічені, здатні до аналітичного мислення діти

Отож і опускаються руки у вчителів. Ті, кому є куди, йдуть. Система освіти втрачає найкреативніших та творчих. Відтак і рівень освіти знижується. «Сьогодні у кримського вчителя одні обов'язки – прав жодних. Втім, одне право поки нам залишили – звільнитися», – резюмувала нашу бесіду подруга.

Я слухала, а в голові промайнула думка: а може все це робиться навмисно, просто не потрібні нинішній російській системі творчі, вільнодумні вчителі. Не потрібні освічені, здатні до аналітичного мислення діти. Їй потрібні так звані «люди у футлярі», які стурбовані лише думкою, «як би чого не вийшло». Складається враження, що саме такі люди-раби затребувані в сучасному російському соціумі.

Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG