Після анексії Криму Росією ФСБ затримала на півострові вже близько 30 чоловіків, чиї діти та дружини залишилися без опіки й допомоги. З точки зору російських силовиків, вони «екстремісти» і «терористи», правозахисники ж називають їх політв'язнями. Як у кримськотатарських сім'ях пояснюють дітям долю їхніх заарештованих російськими силовиками батьків? Як російські репресії руйнують дружні зв'язки підозрюваних? Як кримські татари борються за збереження своєї ідентичності?
На ці питання в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає дружина одного з лідерів кримських татар Ахтема Чийгоза, Ельміра Аблялімова.
– Як ви переживаєте вимушений розрив із Кримом після звільнення чоловіка?
– Ми абсолютно не відокремлювали себе від тих, хто зараз перебуває в Криму. Ми – такі ж, як вони. Був такий випадок, коли Ахтему Чийгоз дзвонила журналістка з Києва, питала про самопочуття - він відповів, що йому пощастило дихати своїм повітрям. Так що ми зараз не відчуваємо себе вдома, і справа зовсім не в гостинності, а в тому, що Крим не вільний. Нам, звичайно, легше, ніж іншим, але добре стане тільки після повернення в український Крим. Тому так важливі об'єднання на кшталт «Кримської солідарності», які допомагають дітям і дружинам, які залишилися без батьків.
– Ви маєте на увазі головним чином «справу Хізб ут-Тахрір»?
У нас дуже сильний народ, сильна генетична пам'ять. Думаю, і це ми теж переживемоЕльміра Аблялімова
– Не хотілося б вживати таку назву, оскільки це ніби нав'язує нам точку зору російського слідства. Мова про другу хвилю активістів. Спочатку влада Росії посадила або видавила найбільш активних лідерів кримськотатарського національного руху, а потім взялися за тих, хто менш помітний, але теж намагається чинити опір. Ось і знадобилася прив'язка до «Хізб ут-Тахрір», щоб в очах усього світу виставити репресії незгодних мусульман як боротьбу з екстремізмом. Дуже багато людей це розуміють: наприклад, є сім'я з Севастополя – не кримськотатарська – і ця сім'я допомагала нашим політв'язням. Нещодавно я дивилася відео, на якому син правозахисника Еміра-Усеїна Куку дає коментарі після чергового суду над його батьком – це дитина, змушена усвідомлювати дорослі речі, замість того щоб спокійно рости з мамою і татом. У нас дуже сильний народ, сильна генетична пам'ять. Думаю, і це ми теж переживемо.
– Деякі кримчани скажуть, вибачте за грубість: «А ось і не було чого протестувати і брати участь у заборонених релігійних організаціях!» Що б ви їм відповіли?
– Так, я чула на свою адресу і такі слова, але, на щастя, в основному я чую слова підтримки. Для мене це завжди було маркером того, наскільки близько слід підпускати до себе людину, яка сказала подібне. Ніякої трагедії в цьому немає, не варто витрачати сили на суперечки з тими, хто не почує – просто відзначив собі, що ось він думає так – і все, живеш далі. Всі люди різні, всі по-різному можуть реагувати на тиск і тим більше далеко не всі можуть бути героями.
– А як щодо тих учасників кримськотатарського національного руху, які увійшли до структур російської влади?
Російська влада прагне знищити на півострові все, що пов'язано з кримськими татарами і сформувати «нового кримчанина», впевненого в тому, що Крим «завжди був російським»Ельміра Аблялімова
– З відкритими колабораціоністами ми просто розриваємо стосунки, як уже було неодноразово і з кримськими татарами. Зараз вони замість реставрації Ханського палацу в Бахчисараї займаються його руйнуванням і вдають, що так і треба, – це жахливий злочин проти пам'яті нашого народу. Мені здається, російська влада прагне знищити на півострові все, що пов'язано з кримськими татарами і сформувати «нового кримчанина», впевненого в тому, що Крим «завжди був російським». Ми не дозволимо цього зробити. Я думаю, що Україні потрібно вже сьогодні думати, як відновлювати ідентичність серед жителів Криму й Донбасу. Це завдання і для психологів, і для політологів. А ми поки що будемо берегти сім'ї, які тимчасово залишилися без батьків.
