Доступність посилання

ТОП новини

Влітку 2017 року президент Росії Володимир Путін підписав закон про заборону використання анонімайзерів ‒ програм, які відкривають доступ до заблокованих сайтів. Так російська влада відреагувала на неправомірні дії у всесвітній павутині: розміщення матеріалів порнографічного характеру, інтернет-продаж наркотиків і заклики до екстремістської діяльності.

Після анексії в Криму заблокували десятки сайтів ‒ не тільки новинних, а й тих, які містять, як запевняють правоохоронці, інформацію про азартні ігри, курильні суміші тощо.

На головні питання про сучасні виклики кібербезпеки в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідають президент холдингу Internet Invest Group Олександр Ольшанський і фахівець з інформаційної безпеки Микита Книш.

‒ У чому особливості кримського сегменту інтернету, Олександре?

Ольшанський: Дуже довгий час трафік надходив із материкової України ‒ навіть після анексії. У 2017-му там залишилася лише одна компанія «Міранда», яка монопольно замкнула на собі всі канали інформації. Саме вона роздає кримчанам IP-адреси, за якими їм потім не продають квитки на Чемпіонат світу з футболу в Росії. Тобто від материкової України півострів відрізаний, а міжнародні компанії не хочуть зв'язуватися з кримськими користувачами через санкції ‒ якщо це, звичайно, легко визначається.

‒ Чи можливо повністю захистити інтернет-простір Криму або сусідньої Росії від усього світу?

Ольшанський: Створити мережу, від'єднання від світових каналів, безумовно, можливо, але поки що в Росії тільки блокують неугодні сайти. Найсумніше, що в Україні за розмовами про свободу займаються тим же самим, на мій погляд. Помилково вважати, що ворог зникає, коли ми його не бачимо. Я вважаю, що блокування російських соцмереж неефективне, це спроба закрити очі на наявні реалії. Російські приклади показують, що створити світ фейків, відірваний від реальності, можна, але чим далі він від правди, тим більше потрібно ресурсів для його підтримки. Якщо інша сторона дотримується правильної стратегії, ця гребля в результаті руйнується ‒ точно так само, як сталося з Радянським Союзом.

Російські приклади показують, що створити світ фейків можна, але чим далі він від правди, тим більше потрібно ресурсів для його підтримки
Олександр Ольшанський

‒ Але хіба немає сенсу в умовах гібридної агресії Росії якось убезпечити себе в Україні?

Ольшанський: Теоретично так, але як тільки ви створюєте «єдину захищену систему» ‒ ви автоматично програли. Через якийсь час вона обов'язково опиниться в руках ворога. Інтернет так влаштований, що будь-яке централізоване рішення програє роздільному. Добре, нехай спецслужби хочуть стежити за користувачами заради національної безпеки, щоб усувати потенційні загрози, проте тоді потрібно зробити цей процес підзвітним. Ось вас прослухали ‒ і потім наприкінці року приходить повідомленням від СБУ з вибаченнями й запрошенням ознайомитися з отриманими матеріалами, які вони видалять на вашу вимогу. Але спецслужби не хочуть ні перед ким звітувати. Природно, я послідовно виступаю проти такого підходу, коли мене питають як експерта.

‒ Але Україна рухається шляхом демократизації та відкритості даних, робить багато сервісів електронними ‒ хіба не так?

Ольшанський: Це, звичайно, добре, але недостатньо. Дуже багато інформації, як і раніше, закрито, а при всіх дійсно класних IT-фахівцях, яких цінують у всьому світі, країна не створила жодного продукту світового рівня. Це нонсенс, але будь-який український стартап, який що-небудь собою являє, намагається звідси емігрувати фізично або юридично. Загалом, держава по-варварськи ставиться до людського ресурсу ‒ це фундаментальна річ, яку потрібно змінити. Вона має просто створювати умови для розвитку й не заважати.

‒ Спасибі, Олександре. Чи можна сказати, що Україна піддається атакам хакерів з боку Росії, Микито?

Книш: Особисто я вважаю саме так, через низку суб'єктивних ознак, однак довести це юридично ще нікому не вдалося. Може знадобитися ще не один рік для того, щоб довести участь Росії. Кібератак за останні роки було безліч, на найрізноманітніші об'єкти інфраструктури, але з кримінально-процесуальної точки зору це все поки розрізнені епізоди.

‒ Як ви думаєте, чи нестиме за такі дії покарання ціла країна?

Книш: Складно спрогнозувати. В цілому тенденція така, що цифрова ізоляція Росії наростатиме й без додаткових санкцій ‒ це обов'язково позначиться також на користувачах з Криму. Все складніше буде скачати або оновити іноземні програми, а з огляду на популярність у Росії західних гаджетів і операційних систем, все більше людей почнуть відчувати це на собі. Я сподіваюся, що рано чи пізно населення усвідомить цю ізоляцію і висловить протест владі, яка довела ситуацію до такого.

Багато хто обійде заборону через VPN, але якийсь бухгалтер державного підприємства більше не скине платіжку через російський сайт
Микита Книш

‒ Ви вітаєте заборону російських соцмереж і пошуковиків в Україні?

Книш: Так. Нехай багато хто обійде заборону через VPN, але якийсь бухгалтер державного підприємства більше не скине платіжку через російський сайт, і це вже добре. Окрім того, той же Яндекс прагне підлаштовуватися під запити користувачів, його монетизація будується на таргетируваній рекламі. Як тільки ваша адреса змінюється, скажімо, на нідерландську, завдання для Яндекса ускладнюється, алгоритми не можуть впоратися із завданням так, як якщо б ви зайшли з української адреси. Все це завдає непрямого удару російським компаніям, які так чи інакше пов'язані з державою. Такі заборони зовсім не заважають розвиватися українським стартапам, навпаки, стимулюють їх. Так що я в цьому плані оптиміст: Україну чекає високотехнологічне майбутнє, якщо, звичайно, вдасться перемогти корупцію й гідно оцінити свої кадри.

XS
SM
MD
LG