Повернути вкрадені цінності: чи відповість Росія за вивезення артефактів з Криму?

Російські вчені звітують про історичні пам'ятки, знайдені під час будівництва траси Таврида. Чи законні їхні розкопки в анексованому Криму? І чи відповість Росія за свої дії в міжнародних судах, що займаються збереженням міжнародної культурної спадщини?

Начальник Інкерманського загону Севастопольської археологічної експедиції Евеліна Кравченко вважає, що домогтися від Росії припинення розкопок на території Криму неможливо.

‒ Ми не можемо достукатися до державних інституцій у Росії, вони на нас просто не реагують, вони вважають це все своїм... Але якщо ми не можемо достукатися до них, то ми маємо достукатися до розуму росіян, тому що там є люди, які розуміють ситуацію.

Вона зазначає, що, згідно з міжнародними нормами ‒ й етичними, і законодавчими ‒ всі археологічні артефакти, знайдені на тій чи іншій території, мають залишатися там.

‒ Відповідно до законів України й АРК, всі археологічні знахідки заборонені до вивезення з території півострова. Це їхнє рішення, і воно завжди виконувалося.

Тепер же, каже Кравченко, попередити вивезення й продаж артефактів за межі Криму можуть тільки начальники експедицій.

‒ Якщо начальник експедиції контролює такі речі, їх не допускає, то така можливість є мінімальною. Припускаю, що такі розкрадання можливі, коли працюють студенти, які тільки перший рік у цій сфері: їм сподобалася якась річ ‒ вони поклали в кишеню, а потім її довго шукають і не можуть знайти.

Президент Українського представництва ІКОМОС Микола Яковина говорить, що археологічні розкопки в Криму ‒ це кримінальні дії, згідно з міжнародним правом і законодавством України. Понад 100 років тому в перших документах, що визначали діяльність міжнародного Червоного хреста, говорилося про незаконність будь-яких переміщень археологічних розкопок. Тому археологічні розкопки в Криму мали відбуватися під наглядом ЮНЕСКО.

‒ Український національний комітет ІКОМОС, Національна комісія України у справах ЮНЕСКО та інші організації оформили звернення до ЮНЕСКО ‒ ми очікуємо системної міжнародної моніторингової місії в Криму. Зрозуміло, що це займе час, але сподіваюся, що новий генеральний директор ЮНЕСКО ухвалить таке рішення. Ця місія дуже необхідна. Зрештою, агресор відповідатиме за все в трибуналі в Гаазі.

На думку доцента кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія» Дмитра Коваля, Україна не зможе притягнути Росію до міжнародних судів за незаконні археологічні розкопки на території анексованого Криму.

‒ Я не бачу можливості судового розгляду суперечки між Україною та Росією, пов'язаної з археологічними розкопками або іншими порушеннями культурної цілісності об'єктів Криму. Для цього Україна та Росія мають домовитися про те, що вони готові до такої суперечки в міжнародному суді. Навряд чи така домовленість реальна в найближчому майбутньому. Другий варіант ‒ це звернення до міжнародного суду, якщо це Конвенція, яка врегульовує низку питань захисту культурної спадщини, якою відразу було передбачено, що всі суперечки вирішуються в міжнародному суді, й сторони не оголосили жодних обмежень щодо юрисдикції такого суду. На жаль, щодо культурної спадщини та культурних цінностей такої угоди немає. Тому міжнародний суд навряд чи розглядатиме суперечку між Україною та Росією. Можливий розгляд порушення культурної цілісності в Міжнародному кримінальному суді. Але поки що про це говорити дуже рано. У звіті прокурора про культурну спадщину Криму не було ані слова.

За словами Коваля, ситуація з археологічними розкопками в Криму не схожа ні на ситуацію вивезення культурних цінностей з території СРСР до Німеччини, ні на кейс зі «скіфським золотом».

‒ Що стосується Німеччини, повернення почалося після підписання угоди про її капітуляцію... Що стосується «скіфського золота», єдина причина, чому нам вдалося отримати рішення ‒ поки що неостаточне, ‒ що воно має бути повернуте в Україну ‒ це те, що золото було вивезене на виставку до Нідерландів. У цьому випадку була третя сторона, в якої були об'єкти української культурної спадщини. Так що ці приклади навряд чи доречні.

Коваль зазначає, що в міжнародному праві все ж таки є механізми, які можуть мінімально захистити культурні об'єкти в Криму.

‒ Україна та Росія не є учасниками єдиного міжнародного договору, що забороняє археологічні розкопки. Це Другий протокол до Гаазької Конвенції про захист культурних цінностей у випадку Збройного Конфлікту 1954 року. Відповідно, Росія не вважає, що положення цього протоколу є обов'язковими. Але є так зване м'яке право ‒ рекомендації та резолюції ЮНЕСКО, які закликають сторони-учасників організації не проводити археологічні розкопки на певних територіях. Це дозволяє досягати результатів у захисті культурної спадщини через послуги посередництва ЮНЕСКО, через надсилання комісара або експертів на об'єкти, щоб вони могли оцінити, наскільки той чи інший об'єкт перебуває під ризиком знищення або зміни. Такі неформальні м'які механізми існують, вони використовувалися в конфлікті між Ізраїлем і Палестиною.

(Текст підготувала Марія Юзич)