Як відбувається призовна кампанія до російської армії в анексованому Криму? Що говорить про це міжнародне законодавство? Чи можна захиститися від переслідування за ухиляння від служби в Криму?
Про це на Радіо Крим.Реалії говорили c юристом українського «Регіонального центру прав людини» Віталієм Набухотним.
‒ За інформацією російського уряду Криму, 2018 року до російської армії планують призвати понад дві тисячі кримчан. Наскільки законні подібні дії Росії на півострові?
Заборонено призивати населення окупованих територій до армії країни-окупанта. Це різновид військового злочину
‒ Відповідно до міжнародного гуманітарного права, такі дії незаконні, заборонено призивати населення окупованих територій до армії країни-окупанта. Це різновид військового злочину. У Криму відбувається мілітаризація, й це стосується не тільки призову, а й нещодавнього указу Путіна, який зрівняв колишніх ветеранів ЗСУ у правах із військовослужбовцями російської армії, а також колонізації Криму. Порушень гуманітарного права дуже багато, важливо їх документувати для подальшої подачі до міжнародних судів.
‒ Під час відкритих дебатів на Раді Безпеки ООН заступник голови МЗС України Сергій Кислиця вимагав від Росії припинити призов жителів Криму до своїх збройних сил. Чи може міжнародне співтовариство посилити тиск на Росію з цього приводу?
Треба переконувати міжнародну спільноту в тому, що відбуваються страшні речі
‒ На мій погляд, домогтися тиску на Росію можна тільки за допомогою міжнародних санкцій. Використовувати інші міжнародні механізми, зокрема й Раду Безпеки ООН, сьогодні майже неможливо, тому що Росія є членом Радбезу та має право вето. Поки не відбудеться реформування Ради Безпеки ООН, використовувати його механізми буде дуже складно. Тому ‒ санкції, переконувати міжнародну спільноту в тому, що відбуваються (у Криму ‒ КР) страшні речі, документувати їх, використовувати на міжнародній арені.
‒ Російські суди в Криму вже почали розглядати справи за звинуваченням в ухилянні від призову на службу до російської армії. Чи можна уникнути судового переслідування або якось мінімізувати наслідки?
‒ Я бачив кілька подібних вироків у судових реєстрах. Як цього можна уникнути: як відомо, в Росії військовий облік прив'язаний до місця реєстрації. Тому можна зняти себе з військового обліку, при цьому доведеться знятися з реєстрації за місцем проживання. Найоптимальнішим при цьому було б виїхати на материкову Україну. Залишаючись у Криму, доведеться жити без реєстрації, у знайомих, це буде досить незручно. В цьому й проблема, і вона досить значна.
‒ На початку квітня Держдума Росії ухвалила в першому читанні законопроект, що зобов'язує призовників, які не отримали повісток, самостійно прибути за повістками у військкомат. Згідно з документом, неявка вважатиметься ухилянням від військової служби. Чим це загрожує кримчанам, які живуть на півострові?
Росія зобов'язана діяти так, щоб якраз уникнути саме такого призову населення до своїх лав
‒ Я думаю, що це загрожує страшними наслідками. Теоретично це загрожує кримчанам адміністративною відповідальністю, але як поводитиметься Росія, ніхто не знає, тому що вона непередбачувана. Притягнути людину до кримінальної відповідальності за його відсутність у російській армії, я впевнений, для них дуже легко. Всі подібні законопроекти Росії заборонені міжнародним правом, тому що держава-окупант зобов'язана діяти так, щоб якраз уникнути саме такого призову населення до своїх лав, оскільки перебуває в стані збройного конфлікту з Україною, а Крим є українською територією.
Таке міжнародне гуманітарне право. Після Другої світової війни гауляйтер Ельзасу Роберт Вагнер був засуджений за те, що поширив громадянство (Німеччини ‒ КР) на території Ельзасу, та одразу почав призивати французів до німецької армії. Це був один із пунктів звинувачення проти нього (Роберт Генріх Вагнер 1946 року був засуджений французьким військовим судом до страти за військові злочини в Ельзасі ‒ КР).
Дзвінок у студію: Я телефоную з Євпаторії. Що робити дітям у Криму, яким ще в школі видали російські паспорти? Якщо вони не підуть до армії, їх не візьмуть на роботу навіть сторожами. Українських паспортів у них немає, тому що їм нещодавно виповнилося 16 років. А в Україні (на материкову частину країни ‒ КР) вони з російськими паспортами не поїдуть, щоб отримати український паспорт. І куди цим дітям тепер діватися?
‒ Що стосується призову, на наш погляд, треба однозначно зніматися з військового обліку. Всіма правдами та неправдами: говорити, що переїжджаєте в інше кримське місто, і там станете. У них мають бути якісь українські документи, наприклад, свідоцтво про народження, можна їхати на адмінкордон і намагатися нашим компетентним органам пояснити цю ситуацію. У разі, коли є такі свідоцтва про народження, можна звертатися в Херсон і намагатися отримати паспорт України. А російський паспорт, отриманий у Криму, законодавством України не визнається, і не буде підставою для будь-яких дій, тому що він був нав'язаний.
Відбувається божевільна мілітаризація півострова. Крим стає все більш заляканим. Кримчани, з якими ми спілкуємося, не знають, що їм робити, і ми намагаємося їм допомагати. Закликаю кримчан звертатися за допомогою до українських правозахисників, ми доступні в інтернеті.
‒ На материковій частині України живуть тисячі кримчан-переселенців, яких Росія незаконно вважає своїми громадянами. Якщо російський «закон про ухильників» буде ухвалений, то що буде з кримчанами-переселенцями, коли вони приїжджатимуть до Криму? Їх можуть вважати людьми, які ухиляються від призову й не з'явилися добровільно до військкомату?
‒ Як показує російська практика, можуть. Краще було б туди не їздити. Тим більше, якщо вам відомо, що на вас «є зуб» в кримського окупаційного військкомату... Це як жити на пороховій бочці. Особисто я докладав би всіх зусиль, щоб залишатися на материковій частині країни. Звичайно, легко сказати «Не вертайтеся», особливо якщо в Криму залишилися батьки. Але ось така ситуація склалася, й упродовж чотирьох років вона не змінюється. Росія продовжує видавати укази, закони, відчуває себе (в Криму ‒ КР) як удома. Думаю, що це має закінчитися деокупацією.
‒ Запропоновані президентом України зміни до закону «Про громадянство» викликали бурхливе обговорення серед кримчан і правозахисників. З'явилося багато пояснень окремих пунктів цього документу. Член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв вважає, що документ необхідно доопрацювати, щоб не позбавляти українських паспортів кримчан, які були змушені голосувати на російських виборах, або служити в російській армії, оскільки це робилося з примусу. Що ви думаєте про це?
‒ Ситуація, дійсно, цікава. Я не став би завчасно розганяти «зраду», тому що цей законопроект містить положення про те, що отримане в Криму російське громадянство не є добровільним. Це нормально й відповідає статтям про те, що громадянство є автоматично нав'язаним, і що Україна не визнає цих документів.
Метою змін є не позбавлення кримчан або ще когось українського громадянства, а нюанси щодо незаконного отримання громадянства України
«Зрада» починається, на думку багатьох, далі, де йдеться про те, що ці положення не застосовуються, якщо повнолітній громадянин України «скористався виборчим або іншим правом, яке йому дає іноземна держава». На мою думку, «іноземне громадянство» не є тим, яке дає російський кримський паспорт, тому що Україна їх не визнає. Україна визнає паспорт, виданий у Москві, але не визнає паспорт, який людина отримала в Криму. До того ж, якщо дивитися пояснювальну записку до цього законопроекту, то там немає ні слова про Крим і щось про втрату громадянства, вона говорить про створення умов для незаконного отримання громадянства України.
Можна зробити висновок, що метою цих змін є не позбавлення кримчан або ще когось українського громадянства, а нюанси щодо незаконного отримання громадянства України. Але, в цілому, це дуже складно, достатньо багато колег, які читають це по-різному, документ необхідно допрацьовувати. Але, на мій погляд, він жодним чином не стосується кримчан, які отримали так званий російський паспорт.
