«Мене наче немає»: чи можна вижити в Криму без російського паспорта?

Російський паспорт у Криму ‒ щастя чи спосіб виживання? Чи справді цей документ означає лояльність до Росії? Історії жителів півострова, які відмовилися від документа сусідньої країни ‒ в матеріалі Крим.Реалії.

Ціною життя

П'ятирічна кримчанка Аліса називає мамою свою бабусю Таню, але ще пам'ятає, що раніше мама у неї була інша, й пізнає її на фото.

«А це моя мама ‒ Христина», ‒ каже. Питаю: «А ти її пам'ятаєш?» Відповідає: «Так, вона на небі, а ти тут. У мене дві мами», ‒ розповідає бабуся Аліси Тетяна Дуб.

У будинку цієї сім'ї все нагадує про Христину: її фото з малятком, її картини та ескізи.

Два роки тому дівчина померла: у неї почалися сильні болі в спині, «швидка» приїхала, але не хотіла забирати пацієнтку до лікарні, тому що в неї не було російського паспорта, а значить ‒ і медичного поліса.

«Якщо вони привезли (до лікарні ‒ КР), і людину не поклали, їх за це карають. Ну, вони бачать: на вигляд погано, а начебто ще й нормально. Там був фельдшер, він вирішити це питання не міг, він викликав іншу бригаду, приїхав лікар... О сьомій годині була викликана «швидка», о дев'ятій її привезли з зупинкою серця, коли у неї вже впав тиск. І вона померла, а у неї був септичний шок», ‒ розповідає батько загиблої Сергій Дуб.

Сам Сергій ‒ лікар. Того дня він повертався з Херсонської області. Каже: примчав до лікарні, але допомогти дочці вже не зміг.

«Я в своєму житті купу людей із септичним шоком врятував, там нічого складного немає, тільки треба раніше все почати робити, лікувати... Вона о четвертій ранку померла на моїх очах», ‒ каже Сергій.

Сім'я Дубів ‒ патріоти України. Їхня загибла дочка Христина два роки не робила російський паспорт. Опіку над онукою Алісою за російськими законами оформили швидко, а українського документа домагалися півтора року.

Російські паспорти Сергію і Тетяні довелося отримати майже відразу після анексії ‒ під загрозою втрати роботи. Але через свої проукраїнські переконання вони все одно постраждали. Сергія звільнили з посади завідувача відділення у лікарні. Тетяна була змушена терпіти тиск з боку начальниці.

«Гноблять мене, але, слава Богу, її підвищили, вона якось заспокоїлася, пішла в інший корпус, і мені якось жити стало простіше. Так, вона могла жбурнути конверт зі словами: «Це вам зарплата від Російської Федерації», ‒ згадує жінка.

Виживання

Антоніні Борисівні шістдесят п'ять років, вона живе в Судаку. Про своє становище жінка каже так: «мене ніби немає». Вона не стала отримувати російський паспорт, але й відмову від російського громадянства не оформляла.

«Спочатку, коли люди брали ці (російські ‒ КР) паспорти, думала: я не візьму паспорт, ну й що? Я ж не уявляла, що будуть ось такі утиски, переслідування. Просто я стара, живу тут в глушині, кому я потрібна», ‒ каже Антоніна Картуніна.

Пенсію Антоніна Борисівна не отримує, вижити допомагають дорослі діти та сусіди. Жінка намагалася оформити українські виплати, але й тут її чекала невдача ‒ оригінал її справи втратили вже українські органи влади. Жінка досі згадує, як їздила його шукати.

«Ідеш, заходиш, з тобою розмовляють і все. Ніяких тобі металошукачів, ні охоронця з пістолетом. У тролейбус заходжу, дістаю гроші, а мені кондуктор каже: «А у вас посвідчення пенсійне є?» Я кажу: «Є, тільки ж воно кримське». А вона: «Ну то що, хіба ви не наша?» Прям до сліз», ‒ розповідає кримчанка.

Антоніна Борисівна зізнається, що хотіла б виїхати з анексованого Криму. Але продати житло без російських документів жінка не може.

«Я б хотіла, звичайно, виїхати. Тому що жити ось так от серед таких людей і ось це все слухати ‒ голова пухне. Як вони кажуть: якби не Путін, їх би тут всіх перерізали. І ось міст збудують, і все буде... Просто кишені розставляй ширше, посиплються прямо з мосту, під мостом ставай», ‒ каже Антоніна Картуніна.

Усвідомлена відмова

Сім'я Куртуметових із Криму зібралася на сімейну нараду навесні 2014 року: від паспортів Росії хотіли відмовитися всі, але боялися, що залишаться без пенсій та лікування.

«Вдома ми, коли це все проговорили, я сказав, що я піду та напишу заяву про відмову від громадянства як голова сімейства, всім нам зараз писати не можна. Ми ж не знали, як буде з пенсією, як буде з охороною здоров'я», ‒ згадує житель Сак Зевджет Куртуметов.

Але його випередила дружина: вона першою з членів сім'ї написала відмову від російського громадянства. Жінці довелося оформляти дозвіл на проживання, а Росія, за її словами, ставиться до таких кримчан, як до іноземців.

«Через п'ять років там можна починати процедуру отримання російського громадянства. Вона отримувати його не буде, звичайно, ще рік у нас є в запасі, але думаємо, що за рік будуть радикальні якісь зміни, і все стане на свої місця», ‒ сподівається голова сім'ї.

Їхня дочка до анексії півострова працювала в уряді Криму, але український паспорт здавати відмовилася і втратила роботу.

«Вона 10 років у Радміні працювала, але буквально десь через тиждень їм сказали написати заяви про відмову від українського громадянства та здати українські паспорти. Вона написала заяву про звільнення за власним бажанням... Ось досі вона не працює, тому що не хоче на держслужбі бути в іншої держави», ‒ каже Куртуметов.

За інформацією міграційної служби Росії, у 2014 році три з половиною тисячі кримчан відмовилися від паспорта з двоглавим орлом. Але фактично таких людей було набагато більше, кажуть експерти.