Трампу Путін цікавий як людина, яка узурпувала владу і втримує її стільки років – Саакян

Те, що президент США Дональд Трамп не став виключати можливість визнання Криму «частиною Росії», досі активно коментують у світі. Радник Трампа Джон Болтон у програмі американського телеканалу CBS запевнив, що такі слова його шефа не є позицією США. Болтон зазначив: «Я думаю, президент часто каже «ми подивимось», щоб показати готовність вести переговори з іноземними лідерами з широкого кола питань». Хоча є схвалений рік тому закон, що Трамп усе ж таки підписав – «для будь-якої зміни санкцій США проти Росії» треба дозвіл Конгресу, одного рішення глави держави не достатньо. Сенатор-демократ Кріс Мерфі написав у Твіттері, що не виключає перед запланованою на 16 липня зустріччю Трампа і Путіна, що на стіл покладено «суверенітет України, що може йтися про повну зміну політики США».

Гості програми «Ваша Свобода»: Олег Саакян, політолог; Олександр Потєхін, експерт-американіст; Сергій Алексашенко, науковий співробітник Інституту Брукінгса у США.

Олександр Лащенко: Пане Саакян, як ви оцінюєте ці заяви Трампа? Він двічі фактично сказав: подивимося. Не став виключати повністю визнання російської анексії Криму. Раніше в кулуарах на саміті «Великої сімки» він нібито сказав, що Крим має бути частиною Росії, бо там більшість людей говорить російською мовою. Про що свідчать ці заяви?

​Олег Саакян: Абсолютно ні про що не свідчить. Так само, як і до цього твіти Трампа – за секунду виходить твіт, що треба бомбити Північну Корею, після цього – вже потрібно дружити. Він (Трамп – ред.) збільшує для себе «вікно можливостей», дуже не любить бути скутим по руках і ногах. А весь час свого президентства саме таким він і є. Зараз вирвався на зовнішню політику, де скованість Конгресом набагато менша, і проводить цю контраверсійну політику.

Таким чином, очевидно, він просто формує свої переговорні позиції перед зустріччю з Путіним. І вже точно це не відображає тих тез, що їх буде озвучувати. Він описував свою тактику переговорів – дотиснути майже до кінця, але не передавити, відчувати, де ця грань.

Я не думаю, що вони (Путін і Трамп – ред.) можуть про щось домовитися. Відпочити там (у садибі Кенігстед на річці Вантаа, за 20 кілометрів від Гельсінкі – ред.) непогано, поспілкуватися – можуть. Скоріше, вони промацуватимуть одне одного.

Безумовно, кожному з них покладуть психологічні орієнтири на кожного – вони вже будуть готові. Але, тим не менше, один одному вони цікаві.

Трампу Путін цікавий як людина, яка узурпувала владу та втримує її стільки років і робить те, що захоче. І Путіну Трамп цікавий, оскільки Трамп – це явище, абсолютно інакший політик, це перманентна постійно діюча конституційна криза в США – залазить своїм носом у повноваження інших конституційних органів.

«Пацани» зустрінуться, вони гратимуть в айкідо разом, один одного намагаючись десь кинути. Спільних правил немає. Вони не можуть домовитися, тому що довіри немає – не довіряють одне одному, вони самі собі не довіряють.

Путін може сказати «так», але повернути свій корабель вже не може. Рівень довіри у нього впав за останній місяць катастрофічно. Я маю на увазі сам тренд. Зараз, коли рейтинги починають з амплітудою у 30% скакати, то це вже дуже серйозний дзвіночок.

Трамп не може цього зробити (заявити про послаблення антиросійських санкцій – ред.). Якщо тільки заявить, у республіканців будуть ще гірші позиції у листопаді на виборах у США, це й приблизить імпічмент, який і так надвис над ним.

– Пане Потєхін, яка ваша оцінка цих натяків, якщо завгодно, Дональда Трампа перед зустріччю з Путіним?

Олександр Потєхін: У політиці Дональда Трампа, в тому числі й зовнішній, є абсолютний передвиборчий пріоритет. Зараз Трампу треба створити імідж, що його адміністрація вирішує питання, що було не під силу вирішувати демократам. Наближаються осінні вибори до Конгресу. Трамп своїм іміджем «переможця Кореї», «ініціатора ефективної зміни відносин із Росією» вирішує своє перспективне завдання виграти наступні президентські вибори. А зараз прагне довести республіканцям, а через це й електорату, що американський президент – надзвичайно сильна політична особа.

Трамп залишиться переможцем завжди. І він вже навіть пояснив, що відбудеться, якщо Північна Корея не виконає даних обіцянок. Так само і з Путіним – Трамп може йому пообіцяти що завгодно. Але потім не виконати ці обіцянки – для нього це так само легко, як їх і дати. Путін і Трамп – вони ж хазяї свого слова – дав слово, забрав слово.

– Пане Алексашенко, що може Путін Трампу запропонувати, щоб Трамп прислухався до Путіна, на ваш погляд? Дмитро Пєсков сказав, що про Крим не говоритимуть.

Сергій Алексашенко: Головне, що може запропонувати Путін Трампу – це те, що ми вам «не встромлятимемо палиці у колеса». А от ви, Америко, чого хочете? Де хочете? Хочете з Північною Кореєю домовлятися? Домовляйтеся – ми не заважатимемо. Хочете з Іраном домовлятися? Ми відійдемо. В Сирії щось хочете? Давайте домовимося, тільки Асада залиште. Донбас? Будь ласка, також можна віддати. У Путіна доволі широкий арсенал.

Для Путіна Донбас – валіза без ручки. Вистачить того, що на російському телебаченні два місяці не говоритимуть про Донбас – про Донбас усі забудуть. Донбас не є вже аж таким «ласим шматком» для російського електорату. Якщо підходити туди ж (до Донбасу – ред.) Путіну, як до Криму – інвестувати в розвиток, інфраструктуру, у відновлення економіки, то необхідні мільярди доларів, яких у Путіна на сьогодні немає. Їх явно йому шкода.

Ми ж також не дуже добре розуміємо, що потрібно Трампу. Трампу, за великим рахунком, треба, щоб Росія для нього не була проблемою, щоб Росія зі стану ворога (сьогодні Росія дійсно є ворог практично №1 для Америки), перейшла, як мінімум, у недружній нейтралітет. Донбас для Трампа не цікавий взагалі. Суверенітет України – річ для нього не зовсім зрозуміла.

Якщо його (Трампа – ред.) зранку розбудити й запитати, де розташований Донбас чи Україна, то він не відразу відповість. Що Путін може захопити всю Україну – до цього Трамп, звісно, не дійде. Визнати те, що можна силою ділити кордони, що США може дозволити Путіну захопити Україну всю чи ще її частину – навряд чи Трампу потрібно. Я не думаю, що це і Путіну потрібно. Він добре бачить, що навіть гібридна анексія Донбасу створила величезну кількість проблем. Путіну, за великим рахунком, це жодних дивідендів не принесло. Для нього Донбас – суцільні проблеми.

Трамп як бізнесмен, який працював на найконкурентнішому ринку нерухомості, на ринку Манхеттен, добре розуміє, що ні з ким не можна псувати стосунків до кінця. Я думаю, що це буде «розвідка боєм». Очікувати на якісь великі угоди після цієї зустрічі я не став би.