«Заїжджали з чотирьох сторін»: як російські військові захоплювали Крим

У квітні цього року волонтерська організація InformNapalm опублікувала матеріал «Список 1097: як 18 окрема бригада збройних сил Росії окупувала Крим». Інформацію про те, хто брав участь у захопленні Криму 2014 року, отримали активісти з Українського кіберальянсу, а InformNapalm її перевірив і систематизував.

Як військові з Росії заїжджали до Криму? Чому для захоплення півострова знадобилося приблизно 70 тисяч людей? Як українські волонтери вираховують конкретних російських військових, причетних до анексії? Про це в ефірі «Вечірнього шоу» на Радіо Крим.Реалії говоримо з прес-секретарем організації InformNapalm Михайлом Макаруком.

– Яка роль у подіях лютого-березня 2014 року в Криму була в російської армії?

– Наша команда вже достеменно підтвердила участь 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади ВДВ РФ, 45-ї окремої гвардійської бригади навчального призначення, 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, 18-ї окремої мотострілецької бригади. А також 10-ї окремої бригади спецпризначення Головного розвідувального управління Росії, до завдань якої в Росії входить формування руху опору. Багато хто говорить, що в Криму були ополченці з палицями, але для того, щоб вони з’явилися, їх хтось мав набрати.

Ми почали досліджувати, як російські військові потрапляли до Криму. Це чотири основні шляхи. Перший – автомобільний шлях Харків-Сімферополь.

– Тобто, вони заїжджали з території материкової частини України?

– Так, вони були переодягнені в цивільне, приїжджали, передислоковувалися, в Севастополі отримували зброю і спокійно себе там почували.

До другої річниці російської анексії українського півострова Крим.Реалії публікують архівні фото, на яких видно, як проходила окупація Криму та як його жителі чинили їй опір. 3 березня 2014 року. Озброєні люди в уніформі без погон і шевронів блокують життєво важливі об'єкти на Кримському півострові.

– Це було ще до 27 лютого?

– Звісно. Активна підготовка почалася десь за два місяці.

Другий шлях – висадження військової сили, техніки, людей із великих десантних кораблів Балтійського флоту, Північного флоту, які прибували до Севастополя. Вони виходили з баз приблизно за три місяці до подій, висаджувалися в портах Чорноморського флоту Росії в Сімферополі.

– На яких підставах ви зробили такі висновки?

– Рухи таких великих десантних кораблів входять до міжнародної системи пошуку кораблів. Навіть зараз можна зайти на сайт і відслідкувати, як вони добиралися з портів Балтійського флоту до портів Чорноморського.

– Хіба українські військові не бачили, що російські кораблі йшли до Криму?

– Давайте згадаємо, хто в нас тоді був головою військово-оборонного відомства (Станіслав Шуляк, з березня 2014 року перебуває у розшуку СБУ – КР).

– Які ще були шляхи потрапляння до Криму?

– Добирались також паромом. Ми відслідкували публікації людей, які так само перевдягалися, фотографувалися на тлі військових кораблів та з військовою технікою, що потім була задіяна. Ця техніка виготовляється тільки в Росії й належить російським військовим формуванням. Йдеться, зокрема, про БТР-82У.

– А що незаконного в тому, що російські військові заїхали до Криму?

– Між українським та російським керівництвом була домовленість, що якщо заїжджають додаткові військові чи техніка, вони повинні повідомляти українську владу. Ми цього не побачили, натомість побачили БТР-82У в Джанкої, що спокійно стояв біля Північно-Кримського каналу.

– Що саме міститься в «Списку 1097»?

– Там чітко зазначені прізвище, ім’я, по-батькові, військове звання, спеціалізація та злочин, який скоїв конкретний російський військовий.

– Що це за 18 окрема бригада Збройних сил России?

– Це звичайна мотострілецька бригада Північного військового округу. Вона потрапила до Криму через пароми, ще якась її частина – літаками. Бригада безпосередньо брала участь у блокуванні українських військових частин та в захопленні Криму.

– Згідно з інформацією на вашому сайті, а також за даними української розвідки, в захопленні Криму задіяли 70 тисяч російських військових. Чому не можна було обмежитися тими силами, що були в Криму? Адже там був Чорноморський флот, де й до того були російські військові.

– Не вистачало кадрових професійсних військових. Була загроза того, що велика частина українських військовослужбовців, які були в Криму, могли чинити опір.

– Боялися, що буде збройне протистояння?

– Я думаю, вони просто хотіли взяти масою. Що їм і вдалося.

– Звідки вам усе це відомо?

– Ми вивчаємо інформацію з відкритих джерел. Аналізуємо кожну фотографію в інтернеті, в публікаціях, кожне відео. Велике дякую каналу «Звезда» (російський державний телеканал – КР) – там роблять чудові репортажі, що дуже нам допомагають.

– Чи можуть ваші дослідження стати предметом розслідування в міжнародних судах? Ви кудись зверталися?

– Ми співпрацюємо з Міністерством юстиції України, що готує низку обвинувальних актів для справи Україна проти Росії. Ми – команда волонтерів, тому з нашими висновками потім працюють юристи, ми їм допомагаємо зі свого боку.

Так само було з розслідуванням збиття літака MH17. Волонтери з групи Bellingcat, як і ми, використовували відкриті дані й надали факти про транспортування Буку з території РФ, інформацію про людей, відповідальних за збиття. Ці дані вони передали до Нідерландської прокуратури, що зараз активно з цим працює.

– На вашу думку, чи знало цю інформацію українське керівництво в лютому 2014 року?

– Я більш ніж впевнений, що їм про це доповідали. Вони мали хоча б якісь нариси того, що відбувається, і розуміли, хто за цим стоїть. Це можна зараз побачити з інтерв’ю теперішнього головнокомандувача Військово-морських сил України Ігоря Воронченка, який командував тоді Перевальською бригадою. Це можна побачити і з інтерв’ю колишнього в.о. голови Міністерства оборони Михайла Коваля, який безпосередньо брав участь у тих подіях.

– Тобто, вони розуміли, яка сила протистоїть українській армії?

– Абсолютно.

– Чи можлива персональна відповідальність людей, які безпосередньо захоплювали Крим?

– Найголовніша мета наших досліджень – руйнування міфу безликості. Конкретні імена та прізвища.

– Чи відомо вам, де зараз перебувають ці люди? В Росії, в Криму, на Донбасі?

– Деяких ми фіксували в місті Гадаута в окупованій Абхазії. Деяких неодноразово бачили на Донбасі. Представників 810-ї бригади морської піхоти, наприклад, фіксували в Сирії. Що стосується наших зрадників, то їх помічали в містах Північного флоту. Наприклад, у місті Тіксі, де річка Лєна впадає в Північний Льодовитий океан. Вони жили в чудових умовах у Криму, а тепер їм сказали: час послужити батьківщині.

– Чи стали російські військові обережнішими в соцмережах після ваших публікацій?

– Рівень інтелекту більшості російських військовослужбовців прийнятний для нашої роботи. Але почала дуже злитися ФСБ, що вилучає в них телефони й ноутбуки та видаляє зайве.

(Текст підготувала Катерина Коваленко)