Мати все пам’ятає. До дня загибелі Ігоря Брановицького (відео)

Вона пам’ятає його іграшки, його дитячі радості і жалі. Вона знає, як мінявся його голос, поки він виростав із малого хлопчика у дорослого чоловіка. Вона знає, що він любив і що ненавидів. У її домі скрізь його фотографії і тепер завжди горить свіча, схожа на вежу ДАПу. Ніна Брановицька – мати Героя України, солдата 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр із позивним «Натрій» Ігоря Брановицького. Вона живе надією на справедливість. Вона хоче, щоб убивство її сина в полоні визнали воєнним злочином і розслідували як порушення Женевської конвенції. Вона передає звернення до генерального прокурора, але поки має лише формальні відписки. У січні 2015 року Ігор Брановицький у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр прибув на другу ротацію у Донецький аеропорт. 19 і 20 січня бойовики підірвали перекриття терміналу, і під завалами опинилося багато поранених українських бійців. Усіх, кого можна було дістати, товариші витягнули. Брановицький вивів із ДАПу двох поранених побратимів, а сам повернувся назад до терміналу. ЗСУ намагалися деблокувати оточених «кіборгів», але зробити це не вдалося. Брановицький разом із побратимами потрапив у полон угруповання «Спарта». Проросійські бойовики шукали з-поміж українських бійців кулеметника, і «Натрій», рятуючи товаришів, сказав, що це він. Ігоря Брановицького довго і нещадно били, а потім його 21 січня 2015 року убив пострілом у голову ватажок бойовиків, громадянин Росії Арсеній Павлов із позивним «Моторола».