Спеціально для Крим.Реалії
Часто говорять, що президенти другого терміну набагато вільніші у своїх діях, ніж президенти першого. Главі держави більше не потрібно думати про переобрання ‒ це розв'язує йому руки і дозволяє створювати політичний спадок. Таким підходом заведено міряти демократії ‒ але він працює і в авторитарних режимах. Питання лише в якості цієї спадщини.
Володимир Путін править уже двадцять років, і відтепер у нього в запасі є ще шістнадцять. Обнулення термінів відкрило для нього новий горизонт. Так, у 2036 році йому виповниться 84 роки, і він цілком може вирішити призначити наступника до цього терміну, не чекаючи деменції. Але в будь-якому випадку правки до конституції розв'язали йому руки на найближчі півтора десятиліття.
Вся історія з «народним голосуванням» ‒ це стара як світ спроба вождя спертися безпосередньо на народ
Причому форма обнулення термінів сама собою свідчить багато про що. Для продовження свого правління Володимиру Путіну зовсім не потрібний був референдум ‒ достатньо рішення обох палат парламенту. Але вся історія з «народним голосуванням» ‒ це стара як світ спроба вождя спертися безпосередньо на народ. Такий собі референдум про персональну довіру. Сигнал елітам про те, хто тут справжня влада.
Російський президент за допомогою «референдуму» не тільки отримував ярлик на князювання. Він ще й заздалегідь ділив відповідальність із країною за все, що зробить надалі. Усе «голосування» спочатку влаштовувалося як плебісцит: схвалення того, що вже сталося, і згода на те, що готується. Росії запропонували знову підписатися на Путіна ‒ і вона це, як мінімум, з точки зору виборчкомів, успішно зробила.
Відтепер сумарно Володимир Путін здатний просидіти у Кремлі 36 років
Час правління сам собою здатний ставати п'єдесталом. Відтепер сумарно Володимир Путін здатний просидіти у Кремлі 36 років. Трохи більше ніж Катерина Друга. Трохи менше ніж Іван Грозний. Близькість до історичних персонажів породжує прагнення розмовляти з ними на рівних. І тепер російський президент куватиме свій політичний спадок і прописуватиме собі місце в підручниках історії.
Ніхто не пам'ятає, який за Катерини Другої був курс гульдена до піастра ‒ натомість усі пам'ятають, що вона завоювала Крим
Цілком можна уявити, що його внутрішній монолог зводиться до міркувань про те, що ніхто не пам'ятає, який за Катерини Другої був курс гульдена до піастра ‒ натомість усі пам'ятають, що вона завоювала Крим. І варто бути готовими до того, що російський президент стане міркувати точно так само. З тією лише різницею, що окупацією Криму його амбіції навряд чи обмежуються.
Власне, він уже дав це зрозуміти. Путін вголос говорить про те, що в сусідніх країнах є території, які їм не належать. Розмірковує про ущербність радянської конституції, яка дала змогу союзним республікам отримати незалежність. Вводить в основний закон своєї країни пункт, що забороняє владі повертати вкрадені регіони. І якщо ви хочете знати, яким буде політична спадщина російського президента, то вона перед вами.
Поки західні партнери вмовляють Москву переграти 2014-й рік ‒ Кремль має намір переграти 1991-й. Поки Росію вмовляють повернутися в міжнародно визнані кордони ‒ її влада хоче переглянути підсумки розпаду СРСР. Російському президентові вже немає діла до того, що відбувається всередині кордонів його країни. Він стурбований тим, де саме ці кордони пролягають.
Володимир Путін свого фінального терміну ‒ це президент ревізії та реваншу. Президент вторгнень і окупацій
Володимир Путін свого фінального терміну ‒ це президент ревізії та реваншу. Президент вторгнень і окупацій. Це людина, яка незадоволена впливом своєї країни, а тому готова й надалі занурювати світ у хаос. Щоб у підсумку нової турбулентності виторгувати Росії місце у «світовому політбюро».
Найближчі шістнадцять років не обіцяють спокою російським сусідам. Неможливо домовлятися з людиною, яка вважає вашу країну випадковістю і помилкою. Неможливо шукати компроміс із тим, для кого будь-яка ваша поступка буде недостатньою. Немає сенсу намагатися догодити країні, яка сприймає здатність домовлятися як прояв слабкості. За ступенем ефективності це нагадує спробу гасити багаття бензином.
І якщо вам здається, ніби мир з Росією залежить від прізвища українського президента ‒ у мене для вас погані новини.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
