Україна, Грузія, Чорногорія, Албанія, Ісландія та Норвегія вкотре приєдналися до санкцій Європейського союзу проти Росії за анексію Криму та Севастополя. Заява опублікована на сайті Європейської ради. Санкції передбачають обмеження на імпорт в ЄС товарів з Криму і Севастополя, заборону перебування європейських круїзних лайнерів у портах Криму, інвестиції в півострів, заборону на експорт до Криму певних технологій і обладнання, зокрема, у сфері транспорту, телекомунікацій та видобутку нафти й газу. Раніше Росія на тлі пандемії коронавірусу намагалася почати процедуру скасування санкцій через інструментарій ООН, але ця спроба була заблокована Україною. Про те, як кримські санкції впливають на Росію та анексований півострів, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі Григорій Жигалов зазначає, що всі рішення, які ухвалюються в ЄС, мають бути спершу схвалені кожною країною Євросоюзу.
«Тобто якщо всі країни «за», а одна країна «проти», то просто не може бути ухвалене рішення. Так працює ЄС. Тут йде процес безперервності санкцій, тому що ось зараз, у вересні, буде закінчуватися термін дії санкцій проти компаній і фізосіб за порушення територіальної цілісності України. І там також буде ухвалене рішення з боку ЄС про продовження санкцій на пів року або на рік», ‒ говорить Жигалов.
Він зазначає, що з боку деяких європейських політиків лунають заяви про необхідність діалогу з Росією та перегляду санкцій, однак вони не впливають на остаточне рішення.
«Загалом, коли приходить час ухвалювати рішення, навіть коли є дискусія, лідери держав або Рада ЄС доходять єдиної думки, що санкції потрібно продовжувати», ‒ зазначає Жигалов.
Коментуючи нібито проросійську політику Італії щодо санкцій та України, Григорій Жигалов говорить, що «в Італії зараз ніхто і не згадає про «гуманітарну допомогу» Росії під час пандемії коронавірусу».
«Практично відразу ця допомога розцінювалася як гуманітарно-пропагандистський крок. І італійські медіа писали, що чомусь замість медиків приїхали військові, і що Росія використовує цю операцію як пропагандистські торпеди. Я думаю, що зараз в Італії мало хто згадає, що щось таке було. Якщо говорити про допомогу, яка потрібна Італії зараз в умовах розгортання другої хвилі пандемії та економічної кризи, що також розгортається і наближається, то зараз йдеться про мільярди євро, яких потребує італійська економіка, як і Іспанії, Німеччини, практично всіх країн ЄС. У цьому випадку Італія покладається на Брюссель, на гранти, дешеві кредити, програми допомоги, які вже затвердив і збирається далі затверджувати Брюссель», ‒ зазначив Жигалов, прогнозуючи, що Італія надалі підтримуватиме санкції проти Росії.
Керівник моніторингової групи редакції BlackSeaNews та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» Андрій Клименко вважає кримські санкції та антиросійські санкції за агресію проти України «історією успіху».
Економічні перспективи Криму відсутніАндрій Клименко
«Якщо у 2014 році в Росії була ейфорія, що вони собі «перлину захопили» (йдеться про анексію Криму та Севастополя ‒ КР), то через рік все це стихло. Ніяких гральних зон, «семизіркових» готелів немає і не буде. Крим ‒ у п'ятірці найбільш дотованих Росією регіонів. Економічні перспективи Криму відсутні. Крим за винятком неправильного чотирикутника (Севастополь, Бахчисарай, Сімферополь, Білогірськ, Судак, Алушта, Ялта) перетворюється на економічну пустелю. Це території, з яких тікає життя, бізнес, гроші, їдуть люди», ‒ каже Клименко.
Оцінюючи обсяг коштів, які Росія витрачає на дотації для Криму, Клименко каже про приблизно 3-4 мільярди доларів на рік.
Припинення подачі води до Криму ‒ це теж санкції, це елемент економічної війниАндрій Клименко
«І це тільки щодо бюджету. Плюс є витрати, які ми не бачимо: військові витрати, оборона. Санкції повністю зірвали будівництво надводних кораблів Чорноморського флоту. І я хочу відзначити, що припинення подачі води до Криму ‒ це теж санкції, це елемент економічної війни, що унеможливлює розвиток 70% території Криму», ‒ говорить Клименко.
Він також розповів, як західні санкції вплинули на роботу феодосійського заводу «Море», який не зміг добудувати ракетні кораблі «Каракурт».
«Феодосійський завод «Море» в цій ейфорії «приєднання» Криму прибрала до рук ленінградська суднобудівна компанія «Пелла». І в цій компанії так вийшло, що за декілька місяців до окупації Криму вона прикупила собі суднобудівний завод у Німеччині. І вона працює в ЄС. Паралельно на захоплених потужностях феодосійського державного підприємства «Море» вона почала будувати ці три корвети «Каракурт». Звичайно, що про це, не без нашої допомоги, довідалися в ЄС і США. Почалися публікації, почалися розслідування. Було поставлене питання, щоб підвести під санкції всю компанію і зокрема її суднобудівний завод. І тому компанія, замітаючи сліди, вирішила спустити недобудовані корпуси на воду й відбуксирувати їх на свій завод у Ленінградську область. Буксиром через Азовське море, Дон, Волгу, Ладозьке озеро. Вони не встигли цього зробити, тому що закрився Дон і Волга восени на зиму, навігація була припинена», ‒ розповів Клименко.
За його інформацією, ці корвети «зимували» у Ростові-на-Дону.
«І ось тільки в червні вони їх притягли на свій завод у Ленінградську область. Це втрата величезної кількості часу, це зрив цього замовлення. І це не виключає того, що ця компанія («Пелла» ‒ КР) потрапить під європейські та американські санкції», ‒ говорить Клименко.
«У Криму звикли, що їм щороку дають гроші, що їм продовжують цю «Федеральну цільову програму розвитку Криму і Севастополя». Половина коштів розкрадається кримськими і московськими підрядниками. Вони ж звикли, їм подобається. Вони підсовують все нові об'єкти, продовжують цю програму. У Москві, звичайно, наростає роздратування. Москва змушує Крим, щоб окупаційна адміністрація хоч якось зменшила суму, яку дає Москва, розпродувала власність нашу з вами, українську та кримську, яка була захоплена», ‒ додав Клименко.
У День Незалежності України президент ГО «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор журналу «Чорноморська безпека» Михайло Гончар опублікував звернення політв'язнів, в'язнів Кремля на адресу президента України, де, серед іншого, є вимога покарати російських громадян, винних у переслідуванні громадян України на тимчасово окупованих територіях. Також звернення містить вимогу переглянути конвенції Монтре з питань режиму чорноморських проток, переглянути статус Азовського моря, а також вимогу не допустити подачі дніпровської води в Крим.
«Це заклик наших громадян, політв'язнів Кремля для того, щоб продовжувати активно діяти в контексті посилення різного роду санкційних режимів, які стимулюватимуть агресора, окупанта платити більшу ціну за окупацію Криму», ‒ коментує Гончар.
Він каже, що йдеться про дії на майданчику ООН, щоб «нарешті позбавити Росію права вето у Радбезі ООН за окупацію території України, Грузії, військову присутність у Молдові». «Це глобальний контекст, і ми розуміємо, що це складно реалізувати, хоча це питання стоїть на порядку денному багатьох країн, які намагаються впливати на нинішній путінський режим», ‒ зазначає Гончар.
«Важливе питання ‒ це притягнення до кримінальної відповідальності осіб як з окупаційної адміністрації, так і в Росії, Москві, тих слідчих, суддів, прокурорів, співробітників спецслужб, які винні у репресіях, які були розгорнуті, починаючи з 2014 року, в Криму і тривають зараз», ‒ додає Гончар.
За його словами, «якщо хтось вважає, що зможе десь, якось спокійно вийти на пенсію і жити десь, якщо не в Криму, то в Сочі, то це не так».
«Списки такі є, персоналії ці відомі, в усіх справах «екстремістів», «терористів», «диверсантів», «шпигунів» тощо. За минулий рік кількість репресованих (у Криму, за інформацією українського омбудсмена ‒ КР) збільшилася на 17 осіб», ‒ резюмував Гончар.
На думку експерта, сьогодні у пріоритеті має бути посилення санкції проти Росії, а не спроби з нею домовитися.
(Текст підготував Максим Івануха)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
