«Кримські активи отримують люди Путіна»: як «Масандра» пішла з молотка структурам банкіра Юрія Ковальчука

Російська влада Криму 14 грудня продала винзавод «Масандра» російській компанії «Південний проєкт». Це дочірня компанія банку «Росія», основний акціонер якого ‒ мільярдер Юрій Ковальчук. Сума угоди склала 5,3 мільярда рублів. Раніше «Південний проєкт» вже купив у Криму завод шампанських вин «Новий світ».

Після анексії Криму Міністерство фінансів США запровадило санкції проти Юрія Ковальчука, назвавши його людиною з найближчого оточення президента Росії і навіть «особистим касиром» Володимира Путіна. Банк «Росія» працює в Криму після 2014 року і теж перебуває під санкціями. Українська влада вважає угоду щодо «Масандри» незаконною та підкреслює, що вона може послужити приводом для нових санкцій проти Росії. Що стане з легендарним підприємством та навіщо воно знадобилося Юрію Ковальчуку, обговорювали в ефірі Радіо Крим.Реалії.

«Масандра» ‒ одне з найбільших підприємств України та Європи з вирощування винограду і виробництва високоякісних марочних вин. Завод був заснований у 19-му столітті князем Левом Голіциним, у 1898 році підприємство випустило перше вино власного виробництва. Після анексії Криму український держконцерн «Масандра» спочатку потрапив під так звану націоналізацію, а незабаром був оголошений власністю Управління справами президента Росії. Україна вважає незаконним присвоєння російською владою українських підприємств у Криму і звернулася з цього приводу до міжнародних судових інстанцій.

27 травня 2020 року російський парламент Криму вніс винзавод «Масандра» до переліку «об'єктів, що підлягають приватизації шляхом перетворення на господарське товариство». Уже 2 жовтня стало відомо про те, що виробничо-аграрне об'єднання (ПАТ) «Масандра» перетворене з державного унітарного підприємства на акціонерне товариство. 14 жовтня депутати російського парламенту Криму проголосували за приватизацію винзаводу «Масандра» до кінця року, угода відбулася два місяці по тому.

Колишній міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв висловив Крим.Реалії думку, що «Масандру» серйозно недооцінили при продажу.

‒ Звичайно, це абсолютно неадекватна цифра, вона не відображає ринкової вартості. У ній як мінімум чотири складові. По-перше, це унікальна земля із золотого фонду Криму та виноградники. По-друге, самі будівлі та споруди: у «Масандри» десятки тисяч квадратних метрів історичних будівель на Південному узбережжі Криму. По-третє, це унікальне виробництво вина та масштабна колекція вин, яким більше ніж сто років. По-четверте, що теж важливо, цінність має сама торгова марка, бренд. Якщо продавати під ним навіть цукерки, вони тут же отримають додану вартість. Усе це в сумі викликало б величезний інтерес у інвесторів, якби Крим зараз не був окупований. Спробуй українська влада продати завод «Масандра» ‒ конкурс був би подією світового масштабу. У ньому брали б участь більшість інвестиційних компаній.

На думку Олександра Лієва, продаж «Масандри» структурам банку «Росія» свідчить про повну інвестиційну непривабливість Криму навіть для російських компаній.

‒ Те, що сталося з «Масандрою», швидше, схоже на роздачу нагород. У Росії є давня традиція, що нагороди видають не на прохання, а як завдання. Вже не вперше Кремль зобов'язує великі російські компанії купити майно в Криму. Конкурсу там насправді немає, ці «щасливі покупці» призначаються в Москві. Точно так само було з кримськими санаторіями, які за такою ж схемою були передані в управління державним або навколодержавним структурам. Основне завдання ‒ завести гроші на півострів, тому що дотацій з російського бюджету не вистачає. Заводу «Масандра» останні шість років доводиться перебувати в стагнації через анексію Криму. До 2014 року він експортував свої вина й мав серйозний валютний виторг. У Росії ж виноробна традиція, м'яко кажучи, слабка, і в ній немає цінності. В Україні вона, навпаки, сильна.

Олександр Лієв переконаний, що «Масандра» може успішно розвиватися тільки з доступом до світового ринку, який зараз закритий для заводу через санкції.

Тим часом напередодні торгів заступник російського міністра сільського господарства Криму Сергій Петелін у коментарі «Крым 24» висловив упевненість, що приватизація «Масандри» дозволить модернізувати підприємство:

«Ми впевнені, що це позначиться на ньому тільки позитивно. Будь-який бізнесмен, який вже вклав не менше п'яти мільярдів і бачить необхідність вкласти ще не менше десяти мільярдів, навряд чи буде зацікавлений в неякісній продукції. Тому ми впевнені, що продаж «Масандри» призведе і до збільшення кількості виробленої продукції, і до покращення її якості».

• Крим. Реалії

Як виглядала «Масандра» в минулому – і що відбувається на заводі в наші дні?

Той же «Крым 24» з посиланням на «Масандру» наводив інформацію, що виноробне обладнання до моменту продажу було зношене на 60%, а сільськогосподарську техніку потрібно оновити майже повністю ‒ на 96%.

Тим часом в інтерв'ю виданню «Дзеркало тижня» від 14 грудня прокурор Автономної Республіки Крим Ігор Поночовний розповів, що його відомство розслідує декілька епізодів, що стосуються майна «Масандри». Окрім присвоєння заводу, прокуратура розслідує продаж землі під виноградниками в Гурзуфі, а також веде кримінальне провадження стосовно колишнього директора «Масандри» Яніни Павленко, яка у 2015 році відкрила 240-річну пляшку «Херес де ля Фронтера» для Володимира Путіна та Сильвіо Берлусконі. Ігор Поночовний також підкреслив, що українська прокуратура вважає «націоналізацію» Масандри військовим злочином:

«Відповідно до Четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, державі-окупанту забороняється привласнювати як публічну, так і приватну власність на окупованій території. Держава-окупант має право користуватися громадським майном тільки у військових цілях. У цьому випадку після окупації півострова РФ майно «Масандри» було «націоналізоване», а фактично експропрійоване й передане у федеральну власність Управлінню справами президента РФ, а потім його повернули у «власність Республіки Крим». Звісно, жодної воєнної необхідності в такому привласненні й передачі майна не було».

Керівник українського Центру журналістських розслідувань Валентина Самар бачить у продажі «Масандри» корупцію на найвищому рівні.

‒ Впливові росіяни прибирають до рук найдорожчі кримські активи, починаючи ще з 2014 року. Те, що є «націоналізація», «приватизація», «аукціон» ‒ це все лише обкладинка. Конкурентом структурі пана Ковальчука виступила компанія, зареєстрована у жовтні 2020 року, тобто вже після оголошення про приватизацію «Масандри». Можливо, якийсь час новий власник і пограється в винороба, але ми будемо з кожним днем менше знати про те, що відбувається в «Масандрі». Після продажу «Нового світу» цій же компанії «Південний проєкт», і з 2017 року неможливо знайти жодних звітів про роботу виноробного підприємства, воно не проводить взагалі ніяких закупівель ‒ це при тому, що у нього немає своїх виноградників, а для виробництва необхідно десь брати виноматеріали.

Заступник головного редактора видання «Проєкт» Михайло Рубін пояснює, який зв'язок журналістам вдалося встановити між покупцем «Масандри» і нинішнім російським президентом.

‒ Юрій Ковальчук ‒ дуже давній друг Володимира Путіна. Вони познайомилися ще на початку 1990-х, коли Путін був віцегубернатором Санкт-Петербурга, а Ковальчук з партнерами створював той самий банк «Росія». Говорячи по-простому, банкірам потрібний був «дах» з боку когось, пов'язаного і з силовиками, і з владою. Так почалася багаторічна історія дружби, але врешті-решт з усіх саме Ковальчук став найкращим другом Путіна. Поступово люди з оточення російського президента, які входили у відомий дачний кооператив «Озеро», стали отримувати високі посади: Володимир Якунін очолив «РЗ», Андрій Фурсенко став міністром освіти тощо. А ось Юрій Ковальчук ніколи не хотів важливих офіційних посад. У своєму розслідуванні ми поставили за мету довести за непрямими ознаками, що банк «Росія» ‒ це особистий банк Путіна.

Михайло Рубін стверджує, що акції цього банку видають і забирають у наближених Володимира Путіна, залежно від його особистої прихильності.

‒ Наприклад, Кирило Шамалов ‒ син друга Путіна з кооперативу «Озеро» Миколи Шамалова ‒ одружився з донькою Путіна Катериною Тихоновою та отримав акції банку «Росія». Як тільки шлюб розпався, Шамалов-молодший втратив свій пакет ‒ це 10%, які відповідають мільярдам рублів. Схоже, що мали рацію ті, хто називав Юрія Ковальчука «касиром Путіна». Ймовірно, той контролює безліч активів російського президента. Щодо «Нового світу» та «Масандри», тут складно сказати, у чому інтерес Ковальчука. Можливо, тільки близькі особисто Путіну люди можуть отримати доступ до кримських активів. Або ж російський президент вважає, що довірити їх нікому, і це якесь навантаження. Все це не настільки важливе. Факт у тому, що після 2014 року Ковальчук та інші люди стали брати під контроль кримські активи, тому що цей регіон політично дуже важливий для Путіна.

На сайті видання «Проєкт» 9 грудня вийшов великий матеріал про Юрія Ковальчука. Це третя частина розслідувань з циклу «Залізні маски». Автори матеріалу називають Юрія Ковальчука не інакше як «другою людиною в країні».

(Текст підготував Владислав Ленцев)